Висновки

Інтенція формується у свідомості мовця і вербалізується ним у висловленні під впливом комунікативних характеристик його мовної особистості. Інтенція – склaдне кoгнітивно-кoмунікативне явище, що фoрмується нa оснoві певних знaнь та уявлень про світ, які становлять концептуальну та мовну картину світу мовця.

Інтeнційний компонент, чи мовленнєвий намір формується в політичному дискурсі як стратегічний задум ще до реалізації висловлення. Це програма мовленнєвих дій, які пов’язані з впливом, маніпулюванням та інформуванням співбесідника, а також вмовлянням, спонуканням, отриманням інформації, закликом до певних дій і т.п. Політик переважно виступає ініціатором спілкування, завчасно планує і організовує хід мовленнєвої взаємодії з виборцями, цілеспрямовано обираючи мовні засoби, які б максимально точно виразили його інтенцію. Основною інтенцією його є боротьба за владу.

Оскільки одним з компонентів політичної комунікативної ситуації є відправник тексту, у нашому дослідженні це політичний діяч – жінка. Жіночу мовну поведінку зазвичай характеризують як ввічливу й гіперкоректну, більш “гуманну”. На думку дослідників, це проявляється в тому, що жінки частіше, ніж чоловіки використовують емфазу, ухиляються від прямої відповіді на запитання, жінки схильні до вживання престижних, стилістичних підвищених форм, книжкової лексики, ввічливих форм.Досить часто жінки-політики використовують у своїх промовах гру слів ,таким чином захоплюючи увагу адресата.

Дослідження показало, що інтенція жінки-мовця у політичному дискурсі може виражатися за допомогою лексичних, граматичних та стилістичних засобів.

Лексичними особливостями вираження прагматичної інтенції жінки у англомовному політичному дискурсі є вживання слів-термінів, емоційно-забарвленої лексики та слів із сильною, позитивною конотацією з метою надання промові емоційності та динаміки. Варто відзначити та віддати належне емоційно-забарвленій лексиці, яка є невід’ємним компонентом маніфестації прагматичної інтенції, зокрема у жіночому політичному мовленні. Емоційно забарвлена лексика як засіб вираження почуттєвих інтенцій мовця, пов’язаних із суб’єктивним баченням і оцінюванням фрагментів картини світу, має велике значення для комунікації. Це – слова, які характеризуються насамперед наявністю чи відсутністю в них додаткового конотативного значення, тобто певних емоційних відтінків. Було виявлено, що для англомовних жінок-політиків характерним є надмірне вживання емоційно-забарвленої лексики та слів із досить розмитим значенням з метою здійснення впливу на адресатів.

Ha граматичному рівні засобами вираженні прагматичної інтенції стають типи рeчень, їх дoвжина, структура, бaланс між викopистанням довгих та кoротких речень, часів та способів дієслова, використання модальних слів, вживання особових займенників, які є характерною рисою для жінок-політиків. Дослідження промов Гілларі Клінтон та Маргарет Тетчер виявило, що спостерігається тенденція до вставних компонентів та колоквіалізмів, що пояснюється намірами адресантів стати ближчим до аудиторії, адже таким чином вони з легкістю встановлюють контакт з аудиторією, руйнуючи надто офіційний стиль та стаючи ближчими до людей. Проста мова посилює шанси на повне розуміння та усвідомлення інтенції мовця адресатами.політики намагаються висловлюватися зрозумілою для аудиторії мовою. З цією метою у своїх промовах вони використовують розмовну лексику.

Жінки-політики часто висловлюють свою прагматичну інтенцію за допомогою таких стилістичних засобів, як метафора, епітет, метонімія, персоніфікація, повторення, риторичні запитання, еліпсис, порівняння, гіпербола. Зокрема, для промов Маргарет Тетчер та Гілларі Клінтон характерним є використання великої кількості концептуальних метафор, які належать до певних груп, кожна з яких відповідає за певний архетип та навіює потрібні для політика настрої серед слухачів. Дослідження показало, що мовлення Гілларі Клінтон насиене метафорами спортивної тематики, оскільки спорт є дуже поширеним серед жителів США, що дає змогу таким чином жінці-політику стати ближчою до аудиторії. У той час промови Маргарет Тетчер сповнені метафор воєнної тематики, що ще раз доводить серйозність та підкреслює образ «залізної леді». Досить часто у виступах жінок-політиків спостерігається тенденція до “накладання” стилістичних засобів один на одний з метою підвищення емоційності та динаміки промови.

Нами було встановлено, що одним із найскладніших викликів для перекладача є відтворення прагматичної інтенції жінки-політика, висловленої з допомогою різноманітних стилістичних прийомів, адже вони є емоційно-забарвленими і виникають труднощі при точному відтворенні цього прагматично-емоційного компоненту у мові перекладу. Метафори є найчисленнішими у жіночих політичних промовах, адже вони надають емоційної забарвленості, динаміки та яскравості мовленню, оскільки в їх основі лежить гра слів і неможливо розцінювати кожне слово метафоричного виразу окремо, а треба брати до уваги загальне значення цієї метафори, саме передача образності та колориту метафори й викликає труднощі при перекладі політичних промов. У мові перекладу метафоричні висловлювання мови оригіналу можна передати декількома шляхами – повним еквівалентом, метафорою з подібною образністю або методом опису, які реалізуються за рахунок перекладацької трансформації модуляції. Ми дійшли висновку, що найбільш типовим способом перекладу є описовий, якого досягаємо за допомогою модуляції, адже англійська та українська мови різняться, так само як і культури, тому існує небагато еквівалентів в українській мові.

Переклад епітетів також заслуговує особливої уваги, адже не завжди їхню образність та емоційність можливо відтворити за допомогою відповідного аналогу. Було виявлено, що англомовні жінки-політики схильні до використання своєрідних епітетів з досить сильним конотативним значенням, що при перекладі викликає неабиякі труднощі. З метою достовірного відтворення емоційного компоненту в українській мові, вдаємось до декількох перекладацьких трансформацій, зокрема, модуляції та інверсії частин мови.

При перекладі лексичних одиниць у промовах, а саме емоційно-забарвленої лексики, термінів та інтенсифікаторів, основними труднощами може бути підбір відповідного еквівалента, який би точно передавав емоційне навантаження лексики. Типовим видом перекладу є еквівалентний, проте, іноді вдаємося до описового перекладу та додавання, якщо немає точного аналогу в українській мові.

Граматичні мовні засоби вираження прагматичнох інтенції, а саме модальні дієслова, особові займенники, окличні речення не викликають труднощів при перекладі, оскільки вони є типовими і для української мови, тому перекладаємо їх дослівно. Проте, проаналізувавши досліджувані промови та виявивши схильність до використання колоквіалізмів та вставних конструкцій, слід зазначити, що зважаючи на стилістичні особливості українського політичного дискурсу, ми не можемо колоквіалізми перекладати буквально, необхідно виходити з контексту, тому часто при вживанні вставних конструкцій та колоквіалізмів, а ще коли вони вживаються разом, ми вдаємося до перекладацької трансформації опущення, щоб усунути надмірну стилістичну завантаженість. Граматичне явище інверсії також потребує уваги при перекладі, оскільки даний прийом в англомовному дискурсі вживається з метою надання образності, динаміки та ритмічності мовленню. Тому з метою досягнення еквівалентності при перекладі вдаємось до перестановки, модуляції або генералізації.

Підсумовуючи зазначимо, що перекладач англомовних жіночих політичних промов має виокремити та зрозуміти основні засоби вираження прагматичної інтенції, визначити їх стилістичну значимість, щоб застосувати відповідні перекладацькі стратегії з метою здійснення відповідного емоційного впливу на носіїв мови перекладу.