15. Назвіть автора та жанр таких творів:

1) “Тарас Бульба” - опера М.Лисенка;

2) “Лісовий цар” - балада Ф.Шуберта на вірші В.Гете;

3) “Місячна…” - соната Л.Бетховена;

4) “Ленінградська…” - симфонія Д.Шостаковича;

5) «Євгеній Онегін» - опера П.І.Чайковського;

6) “Патетична…” - соната Л.Бетховена

7) “Ромео і Джульєтта” - балет С.Прокоф’єва;

8) «Картинки з виставки» - фортепіанний цикл М.П.Мусоргського;

9) “Революційний…” - етюд Ф.Шопена;

10) «Кармен» - опера Жоржа Бізе;

11) « Снігуронька» - опера М.А.Римського-Корсакова;

12) “Петрик і Вовк” - симфонічна казка С.Прокоф’єва;

13) « Борис Годунов» - опера М.П.Мусоргського;

14) “Незакінчена…” - симфонія Ф.Шуберта;

15) «Аve Maria» - вокальний твір Ф.Шуберта;

16) «Весілля Фігаро» - опера В.А.Моцарта;

17) «Щедрик» - хорова обробка народної пісні М.Д.Леонтовича; 18)“Шехеразада” - симфонічна сюїта М.Римського-Корсакова;

19) “Пори року” - концерти А.Вівальді; програмний цикл фортепіанних мініатюр П.Чайковського;

20) «Мрії кохання» - ноктюрн Ф.Ліста;

21) «Севільський цирульник» - опера Дж. Россіні;

22) «Запорожець за Дунаєм» - опера С.С.Гулака-Артемовського;

23) “Червона рута” - пісня В.Івасюка;

24) “Пер Гюнт” -. музика Е.Гріга до драми Г. Ібсена.

16. В яких операх діють такі персонажі:

1) Керубіно - В.А.Моцарт “Весілля Фігаро”;

2) Фарлаф - М.Глінка “Руслан і Людмила”;

3) Ескамільо - Ж.Бізе “Кармен”;

4) Лель - М.Римський-Корсаков “Снігуронька ”;

5) Пімен - М.Мусоргський “Борис Годунов”;

6) Ярославна - О.Бородін “Князь Ігор”;

7) Чорномор - М.Глінка “Руслан і Людмила”;

8) Карась - С.Гулак-Артемовський “Запорожець за Дунаєм”;

9) Возний - І.Котляревський “Наталка Полтавка”;

10) Лєнський - П.Чайковський “Євгеній Онєгін”;

11) Остап - М.Лисенко “Тарас Бульба”.

17. Дати визначення наступним термінам: 1) дума; 2) етюд; 3) серенада; 4) увертюра; 5) арія; 6) па-де-де; 7) концерт; 8) диригент; 9) поліфонія; 10) a capella.

1) Ду́ма – жанр героїчного українського епосу. Це сольний твір для голосу в супроводі ліри, кобзи чи бандури. Ймовірно, думи виникли ще в часи Київської Русі як пісні, в яких придворні музиканти возвеличували подвиги князів. Набули поширення в XVI – XVII ст. Їх створювали козаки-музиканти, що брали участь у воєнних походах. Пізніше думи стали виконувати мандрівні кобзарі та лірники, часто незрячі. Манера виконання була імпровізаційною. Дума виконувалася речитативом, мала вільну ритміку; мелодія прикрашалася мелізмами.

Періодизація та тематика дум:

Ранні думи: (кінець XV ст. – середина XVII ст.) – про боротьбу проти турків і татар, «невільницькі думи».

Пізні думи (1648-1654) – про визвольну боротьбу українського народу проти польської шляхти під керуванням Богдана Хмельницького.

Побутові думи (1654- 1775) – про життя бідних людей.

2) Етю́д (фр. etude – вивчення) – 1. Невелика музична п’єса переважно навчального характеру, що призначена для розвитку технічної майстерності музиканта-інструменталіста. 2. Високохудожня віртуозна п’єса в жанрі концертного етюду (етюди Ф. Шопена, Ф. Ліста).

3) Серена́да (фр. serenade > іт. sera – вечір) – 1. Пісня-заклик, яку виконували увечері чи вночі під вікнами коханої під акомпанемент струнних щипкових інструментів – лютні, гітари. Була поширена в Італії та Іспанії. 2. У ХVІІ-ХVIIІ ст. – твір для інструментального ансамблю чи оркестру; виконувався на свіжому повітрі.

4) Увертю́ра (фр. ouverture – початок, відкриття) – 1. Великий оркестровий вступ до опери, балету. Увертюра готує глядача до сприйняття вистави. Вона має форму сонатного алегро (як правило); вступні п’єси, написані

в інших формах, називаються інтродукціями, вступами, прелюдіями.

2. З ХІХ ст.: увертюра (концертна) – самостійна концертна п’єса, часто програмного змісту.

5) А́рія (іт. aria – повітря) – 1. Сольний вокальний номер з опери (ораторії, кантати). Це музичний монолог, музичний портрет дійової особи. Арія має яскраву наспівну мелодію та закінчену побудову (форму); виконується у супроводі оркестру. Нерідко арія починається речитативом. Різновиди арій: арієта, аріозо, каватина тощо. 2.Невелика інструментальна п`єса наспівного характеру.

6) Па-де-де́ (фр. pas de deux – танець удвох) – у класичному балеті танцювальний дует, що є однією з основних балетних танцювальних форм. Складається з виходу двох танцюристів (антре́), спільної ліричної частини (адажіо), двох віртуозних варіацій – сольних чоловічого і жіночого танців, спільної коди.

7) Конце́рт (лат. concerto – змагаюсь) – 1. Жанр великого музичного твору для соліста з оркестром (інколи може бути два-три соліста), віртуозного за характером. Концерт – циклічний твір; це музична форма, що має 3 частини: І ч. – найдраматичніша (сонатне алегро); ІІ ч. – пісенно-лірична, повільна; ІІІ ч. – швидкий фінал народно-танцювального характеру. Перші концерти з’явилися в Італії на рубежі ХV-ХVІІ ст. у вокальній поліфонічній церковній музиці, коли два хори перегукувались (змагались) між собою. Пізніше принципи вокально-хорового концерту були перенесені до оркестру. Соліст ніби змагається з оркестром: віртуозна партія соліста протиставлена барвистому звучанню оркестру (звідси й назва: concerto – «змагаюсь»). Засновником жанру концерту вважається італійський композитор А. Вівальді; класична ж його будова утвердилася в творчості В.А. Моцарта і Л. Бетховена.

8) Поліфо́нія (гр. polý – багато; phone – звук) – вид багатоголосся.

Це поєднання двох або більше рівноправних мелодичних ліній (голосів).

Існують: а) підголоскова поліфонія (поєднання мелодії та її підголосків);

б) імітаційна поліфонія (почергове проведення в кожному з голосів однієї

і тієї ж теми); в) контрастна поліфонія (поєднання різних, контрастних тем).

9) А капéла (іт. a сaрpella) – хоровий спів без інструментального супроводу.

10) Дириге́нт (фр. diriger – керувати) – музикант, керівник колективу музикантів. Об’єднує виконавців з оркестру, хору, оперної або балетної вистави для розучування та виконання музики. Диригент передає свої задуми за допомогою системи жестів (спеціальних рухів рук, що показують особливості метро-ритму, вступ різних оркестрових груп або солістів, фразування, а також зміни темпу, динаміки, штрихів та ін.).

7