7. Стадії розвитку колективу.

Стадійність розвитку колективу — це вираження внутрі­шньої діалектики його становлення, в основі якої лежить рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями між членами колективу. Колектив стає суб'єктом виховання в результаті свого розвитку. Колектив формується у ході його життя та спільної діяльності.

Отже, колектив - не застигла структура, він постійно розвивається, переходячи у своєму ставленні ряд етапів або стадій. Стадійність розвитку колективу є вираженням внутрішньої діалектики його становлення, в основі якої - рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, між членами колективу. Шкільний колектив у своєму розвитку проходить 4 стадії.

А.С. Макаренко розглядав становлення і розвиток колективу, його перехід від однієї стадії до іншої в тісній взаємодії з тим, хто ставить вимоги в колективі і як колектив їх приймає (залежно від поставлених вимог).

І стадія. Вимоги ставить вихователь. (Створення колективу учнів)

Колектив на першій стадії свого розвитку характеризується такими ознаками: він лише починає створюватись; члени ко­лективу недостатньо знають один одного; не повною мірою усвідомлюють завдання; немає ініціативи в конкретній діяль­ності; відсутній актив.

Провідною тактичною лінією діяльності вихователя є знайомство класного керівника з дітьми, що переходить у систематичне глибоке вивчення їх; забезпечення знайомства вихованців між собою; висунення конкретних завдань; органі­зація спільної діяльності; сприяння формуванню активу.

Початком становлення і розвитку дитячого колективу є постановка перед школярами загальної мети їх діяльності, системи чітких, ясних, рішучих за формою, зрозумілих за змістом педагогічних вимог, які ставить вихователь.

Взаємини між педагогом і вихованцями будуються на засадах безпосереднього впливу як на колектив так і на кожного його члена. Діяльність вчителя ускладнюється тим, що діти ще не мають досвіду спільної суспільно корисної роботи.

На цьому етапі організовуються різні, поки що прості, спільні справи. В процесі виконання цих справ виявляються школярі, які проявляють ініціативу, мають організаторські здібності. Так поступово колектив просувається до певної межі І стадії - виділення активу.

Основна функція вчителя - організаторська. Цю стадію розвитку колективу не слід затягувати. Якщо учні довго залежать лише від педагогічного колективу, вони звикають до цього і згодом їх важко змусити підкорятися органам учнівського самоврядування.

ІІ стадія. Вимоги педагога підтримує частина вихованців.

(Поширення впливу активу на весь колектив)

Колективу на другій стадії розвитку властиві такі ознаки: сформувався актив, більшість підпорядковується меншості; чле­ни колективу усвідомлюють завдання; актив починає проявляти ініціативу у визначенні завдань і організації колективної діяль­ності.

На цій стадії відбувається залучення активістів до керівництва колективом, тобто актив не лише підтримує вимоги педагога, а й сам ставить їх перед членами колективу. Якщо активісти правильно розуміють потреби колективу, то вони стають надійними помічниками педагога.

Через актив класний керівник висуває дальші перспективи діяльності колективу (у навчанні, праці, спорті) і одночасно зміцнює їх авторитет у середовищі школярів, акцентуючи їх увагу на відповідальності, ініціативі і самостійності.

На другій стадії розвитку взаємини між педагогом і вихо­ванцями базуються на засадах демократизму і принципі пара­лельних впливів на особистість вихованців (поєднання безпосе­реднього й опосередкованого впливу).

Вихователь на цьому етапі реалізує таку тактичну лінію: керівництво колективом на засадах демократиз­му, вирішення всіх питань колективу на за­гальних зборах.

На думку А.С.Макаренка, педагогічне керівництво на цьому етапі полягає в тому, щоб, висунувши на перший план учнівський актив, зайняти "непомітну позицію", направляти, коригувати діяльність активу і колективу в цілому.

Відповідно до цього вихователь продовжує вивчати вихо­ванців; навчає активістів здійснювати керівні функції; спільно з активом визначає перспективні лінії та завдання діяльності колективу.

Поступово відбувається залучення пасивних учнів до громадського життя, а тому створюються реальні умови для участі всіх дітей в управлінні своїм життям.

В колективі виникають відносини творчого співробітництва, взаємодопомоги. На її по чатку колектив нібито поділений на 3 соціально-психологічні мікро групи: активістів (опору класного керівника),пасивних (які поступово долають байдужість), "ядро опору" (педагогічно занедбані діти). Іноді на цій стадії може утворитися і неофіційна група, яка протиставляє себе активу. Проте наявність органів самоврядування допомагає вчителеві справитися з нею.

Тому в розвитку колективу неминучі стрибки, зупинки, рух назад.

III стадія. Вимоги висуває колектив.

(Вирішальний вплив громадської думки більшості)

Відбувається активізація кожної особистості, шляхом залучення до різносторонньої діяльності, почергового виконання керівних функцій, самостійного виконання доручень колективу, розвиток у неї внутрішніх стимулів свідомого ставлення до навчання, поведінки, праці та ін. шкільних обов'язків.

Більшість дітей з перших днів діє свідомо, активно, а колектив усвідомлює завдання, поставленні перед ним.

Педагог допомагає активу здобути авторитет серед учнів, контролює його діяльність, прагнучи залучити до нього більше учнів з метою посилення його виховних можливостей, спільно з усіма членами колективу обговорює зав­дання і перспективні лінії його розвитку.

Керівництво колективом відбувається на засадах демократизму, визнані права колективу самостійно вирішувати питання про заохочення чи покарання своїх учасників, планування роботи, оцінювання поведінки учнів і т.д.

На цій стадії колектив перетворюється в інструмент індивідуального розвитку кожного з його членів. Загальний досвід, однакові оцінки подій є основною ознакою і найбільш характерною рисою колективу на III стадії.

IV стадія. Учень сприймає колективні вимоги як вимоги до себе.

(Самовиховання як вищий тип виховання в колективі)

А.С.Макаренко назвав - період розквіту колективу. На цій стадії розвитку всі члени

колективу добровільно приймають участь у всіх видах діяльності, всі є активістами. Власні інтереси співпадають з колективними. В учнів розвивається інтерес до самовиховання, що переходить у внутрішнє прагнення до вдосконалення особистих якостей, рис характеру. Виконання моральних норм стає їх потребою.

Колектив перетворюється на справжній суб'єкт виховання. Саме він стимулює всебічний розвиток кожного школяра, а в разі необхідності впливає на особистість, гальмує формування негативних якостей.

Позиція вихователя - порадник, друг, старший товариш. Він інструктує, консультує, надає методичну допомогу, допомагає скласти індивідуальні плани самопізнання, саморозвитку.

А.С.Макаренко визначив мікроклімат на даній стадії словом "Мажор", яке включає в себе оптимізм, радість праці, радість спілкування, почуття захищеності, упевненість, активність, бадьорість.

Подальший розвиток колективу пов'язаний із систематичною діяльністю колективу і послідовним ускладненням її цілей і характеру. Тільки завдання, які постійно ускладнюються, вимагають від колективу і кожної особистості нових творчих зусиль, нового рівня згуртованості і активності.

А.С.Макаренко сформулював це положення як закон розвитку і руху колективу.

На всіх етапах розвитку колективу головна мета - повага до кожної особистості, створення умов для ЇЇ самореалізації, самовдосконалення.

А.С. Макаренко діалектику розвитку колективу поєднував з діалектикою розвитку вимог. "Без щирої, відвертої, певної, пал­кої і рішучої вимоги, — писав він, — не можна починати вихо­вувати колектив, і той, хто думає почати з хитких, підлабузниць­ких умовлянь, робить помилку.

…Вимога, висловлена у формі, що не припускає заперечень, необхідна на початку в кожному колективі.

Друга стадія розвитку цієї вимоги, коли на ваш бік пере­йшли перший, другий, третій…активіст, коли навколо вас організується група хлопчиків або дівчаток, які свідомо хо­чуть підтримати дисципліну.

Я поспішав з цим. Я, незважаючи на те, що ці хлопчики або дівчатка мають також багато недоліків, намагався швидше на­брати таку групу активістів, які підтримували мої вимоги свої­ми вимогами, що їх вони висловлювали на загальних зборах, У своїй групі, своїми думками. Це друга стадія розвитку вимоги, коли навколо мене утворювалось таке ядро.

І,нарешті, третя стадія розвитку цієї вимоги, коли вимагає колектив. Це-той наслідок, що винагороджує вас за нервову працю першого періоду. Коли вимагає колектив, коли колектив збився в певному тоні й стилі, робота вихователя стає матема­тично точною, організованою роботою" (Кузьмінський А.І.,с.228)

Шляхи формування колективу.