3. Структура колективу Формальний

група, д-сть якої раціонально організована, має офіційно визна- чений статус, створена на основі будь-яких офіційних документів

• Діяльність має соціальний характер

• Взаємостосунки регламентуються зазвичай внутрішніми документами, високим рівнем дисциплінованості

• Авторитет учасників часто визначається обійманою посадою

• Ефективність функціонування забезпечується керівництвом та контролем через зафіксовані норми та правила

Формальні колективи:

а) навчальні (класний (первинний), загальношкільний,

предметних гуртків;

б) самодіяльні організації; колективна художня самодіяльність (хор, ансамблі, гуртки);

в) товариства та об'єднання за інтересами (спортивне, книголюбів, любителів природи, шкільний театр);

г) тимчасові об'єднання - для виконання певних видів роботи (для участі в суспільно корисній праці, посадці дерев, участь у фізкультурних заходах).

Неформальний

самодіяльне об'єднання громадян, статус, функції, структура якого офіційно не визначені

• Діяльність спрямована на реалізацію та розвиток інтересів і потреб їх учасників

• Взаємостосунки грунтуються на традиціях, моральних принципах, близькості поглядів, переконань, дружбі

• Формального лідера немає, переважно це найавторитетніша особа

• Контролюючу функцію виконують норми і традиції

Їх ще називають самодіяльними самокерованими об'єднаннями (ССО). Вони можуть існувати:

• у структурі формальних колективів (угрупування, мікроколектив);

• паралельно (незалежно) від формальних.

Участь молоді у неформальних об'єднаннях пов’язана з потребою вільного самовираження, неформального спілкування, необхідністю знайти друга, висловити душевні переживання, відчути себе вільно і комфортно. Причиною відчуження часто є втрата інтересу до громадського життя, поваги до фальшивих авторитетів, конфлікти в сім'ї, незадоволеність шкільними справами.

Формальні і неформальні організації не протистоять, а доповнюють одна одну, задовольняють інтереси, необхідні для нормальної соціалізації особистості - пристосування до життя у суспільстві. Неформальні групи є незамінними для спілкування рівних з рівними. Завдання вчителя - не ізолювати й не протиставляти їх, не загострювати суперечності між ними, а знаходити спільне, зближувати, використовуючи це найкраще в них.

4. Стосунки в колективі.

У процесі різних видів діяльності в дитячому колективі встановлюються міжособові зв'язки і взаємини. Вони носять різний характер:

гуманні - утворюються у згуртованому колективі. Вони забезпечують гідне місце кожній особистості, увагу і повагу до її думок, проблем, турбот. Головна увага - особистість, її здібності, інтереси, потреби, розкриття творчого потенціалу.

нейтральні - байдуже ставлення один до одного.

асоціальні - негативні, ворожі.

ділові - виникають в результаті співпраці для реалізації спільного завдання. Часто вони є фундаментом для створення особистих стосунків.

особисті - особисті інтереси, здібності.

шефські - можуть виникати між колективами. Коли колектив, який досяг широких результатів у вирішенні тих чи інших практичних завдань, взаємодіючи з іншим колективом, передає йому свій досвід, подає допомогу і підтримку.

Вихователь прагне, щоб ділові та особисті стосунки в колективі були основою для формування в ньому міцних гуманних доброзичливих, основаних на взаємовідповідальності, взаємопідтримці...

Нормальне функціонування дитячого колективу можливе при правильному тоні та стилі, які проявляються у такому:

1. Мажор - постійна бадьорість, готовність до корисних творчих справ.

2. Дружнє єднання його членів.

3. Відчуття захищеності особистості у колективі.

4. Активність, що проявляється в постійній готовності до діяльності.

5. Звикання до стриманості у діях, словах, емоціях.

6. Відчуття власної гідності на основі гордості за колектив.

Тон і стиль колективних відносин встановлюються і підтримуються відповідними правилами, традиціями, звичаями. Від того, які стосунки складаються в колективі, залежить розкриття задатків, нахилів, творчих здібності кожної особистості.