Робота з колективом учнів

1. Поняття "колектив". Теорія колективу у спадщині видатних педагогів.

2. Ознаки колективу.

3. Структура колективу.

4. Стосунки у колективі.

5. Вплив сформованого колективу на розвиток особистості.

6. Стадії розвитку колективу, роль педагога на кожній із них.

7. Шляхи формування колективу.

Література.

1. Волкова Н.П. Педагогіка. - К.,-2001 .-с. 180-206.

2. Дубасенюк О.А. Практикум з педагогіки. - К. 1996.-е.202-222.

3. Іванов І.А. Виховувати колективізм. - М.,-1982.

4. Карпенчук. Теорія і методика виховання. -К.,-1997.-с.55-62.

5. Сухомлинський В.О. Мудра влада колективу. - М.,-1983.

6. Фіцула М.М. Педагогіка. - К.,-2000.-с.355-373.

1. Сьогодні ми ведемо розмову про формування високоморальної особистості. Моральність людини виявляється у ставленні її до навколишнього світу, до людей, серед яких вона живе, до самої себе. Формування таких ставлень можливе лише в процесі спілкування, яке здійснюється в певному людському середовищі.

Виховання особистості в колективі є вираженням певних зако­номірностей розвитку суспільства. Лише в колективних взаєми­нах створюються умови для соціально-психічного розвитку осо­бистості. Відокремлення людини від інших людей, від соціально­го середовища — це соціально-психічний вакуум, який стоїть на заваді розвитку окремої людини і певної спільноти взагалі.

Ще давня людина повинна була привчатися ототожнювати своє "я" із суспільним "ми". Таке "виховання" первісної людини тривало десятки тисяч років і, таким чином, вироблявся інстинкт спілкування. Людина звикла уявляти своє "я" в поєднанні із спільністю людей.

Спільна діяльність є формою задоволення різних потреб людини. Так, у соціальній сфері зародились общини, громади, сходи, козацькі круги, сім'я; виробничо-економічній — артілі, бригади, трудові об'єднан­ня, кооперативи; суспільно-політичній — гуртки, союзи, фонди, партії, громадські організації; культурно-спортивній клуби, гуртки за інтересами, товариства, команди, ансамб­лі; релігійній — монастирські братії, приходи, собори тощо.

Колективність — якість людини, яка проявляєть­ся в її здатності до взаєморозуміння, взаємодії, прояві соліда­рності, взаємодопомоги, відповідальності.

Українська народна педагогіка акумулювала тисячолітній досвід народу щодо місця і ролі колективу у вихованні люди­ни. У колективі вона вбачала живильне джерело всебічного розвитку особистості і передусім соціальну силу, що забезпечує формування її моральних цінностей. У народних прислів'ях спостерігаємо думки, які підтверджують колективістську пси­хологію українців: "Громада — великий чоловік", "Де дружно, там і хлібно", "Добре там живеться, де гуртом сіється і жнеть­ся", "Громада — це рада, що рішила — так і буде", "У товаристві лад — усяк тому рад" та ін.

Народна педагогіка зосереджувала увагу на тому, щоб соціальний колектив виступав джерелом всебічного роз­витку кожного його члена, був надійним захисником інтересів, прав особистості. Оскільки характерними рисами менталітету українців були гуманізм, демократизм, не допускалось викори­стання колективу в якості інструмента приниження його членів, розпалювання конфліктів між ними. Лише в тоталітарних су­спільних утвореннях дбали про організацію колективів і вико­ристання їх як інструмента тиску на особистість, подавлення її "Я" та ін. В умовах розвитку демократичного су­спільства будь-які колективи мають формуватися та розвива­тися на засадах гуманізму й демократизму.

Колектив - це група об'єднаних спільними цілями людей, які досягли в процесі соціально цінної спільної діяльності високого рівня розвитку.

Його характеризують єдність цілей, високий рівень міжособистісного спілкування, згуртованість, внутрішня дисципліна, користь для суспільства. Він є ланкою, що з'єднує особистість із суспільством. Виховання особистості в колективі є втіленням закономірностей розвитку суспільства, адже в колективних взаєминах створюються умови для соціально психічного її розвитку.

Колективів є дуже багато : колектив робітників, службовців, армійський колектив тощо. Але особливе місце в сучасному суспільстві відводиться дитячому колективу.

Дитячий колектив - об'єднання дітей, згуртованих спільною корисною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською роботою).

Дитячий колектив відрізняється від інших колективів віковими межами, специфічною діяльністю (навчанням), послідовною мінливістю складу, відсутністю досвіду, потребою в педагогічному керівництві, в той же час являється важливим фактором всебічного розвитку особистості. Через життя і діяльність дитячих колективів суспільство здійснює завдання національного виховання підростаючого покоління.

А.С.Макаренко вважав, що оптимальна кількість членів колективу має бути не менше 7 і не більше 15 чоловік. Якщо менше 7 – колектив перетворюється на замкнену групу друзів і приятелів. Якщо більше 15 чоловік – з’являється прагнення до поділу на два колективи. Оптимальна кількість членів колективу дозволяє відчути їм свою згуртованість, єдність, міцність.

Універсальне поняття «колектив» охоплює різні його види, до яких належать:

Первинний колектив. Об'єднує людей (школярів), згур­тованих у порівняно невелику соціальну групу, учасники якої перебувають у постійних ділових, товариських, по­бутових стосунках. Ним може бути колектив класу, ви­робничої бригади на підприємстві, професійної групи в установі, підрозділу у військових частинах та ін. За кіль­кісним складом нараховує 10—15 осіб. За більшої кіль­кості в ньому відбувається розподіл на мікроколективи. Якщо в соціальній групі менше 7—8 осіб, вона не є ко­лективом у соціально-педагогічному смислі. Це — замкне­на група друзів, приятелів.

За якісним складом у колективі має бути приблизно однакова кількість осіб обох статей. Якщо ця вимога за­галом витримується у колективах загальноосвітніх закла­дів, то на виробництві, в системі професійної освіти цьо­го досягти значно складніше, що породжує значні труд­нощі у розвитку колективу, організації міжособистісних стосунків.

Загальношкільний колектив. Об'єднує усіх учнів і пе­дагогічних працівників загальноосвітнього навчально-виховного закладу. Здебільшого у них перебуває 500— 600 осіб. У таких колективах усі знають один одного, час від часу збираються разом. У ньому теж бажано, щоб була однакова кількість осіб обох статей. Якщо в загальноосвітніх школах, інших навчально-виховних закладах на­раховується 1500—2500 осіб, то колективу, по суті, не­має. Особа в такому соціальному об'єднанні є анонімною, що вкрай негативно впливає на її виховання.

Тимчасовий колектив. Складається з осіб, які нале­жать до постійних колективів для виконання тимчасових завдань, задоволення своїх пізнавальних і соціальних ін­тересів (танцювальний колектив, хор, туристська група та ін.). Чисельно вони невеликі, згруповані на основі со­ціальних інтересів.

Виробничий колектив. Це — група професіоналів, об'єднаних для науково-дослідної роботи, виробничої ді­яльності, охорони порядку, лікування людей тощо.

Сімейний колектив. Його складають члени однієї ро­дини. Склався історично як важливе соціальне утворення суспільства.

Колективи можуть бути одновікові й різновікові. У традиціях народної педагогіки — виховання особистості в різновіковому колективі, де старші за віком і соціальним статусом передають свій досвід молодшим, турбуються про їх захист, допомагають долати труднощі. Молодші праг­нуть оволодівати соціальним досвідом старших, відчува­ють відповідальність перед ними.

(Волкова Н.П., с.181-182)

А.С. Макаренко

Великий внесок його в розробку теорії і методики організації виховного колективу. Розробив систему виховання особистості в колективі і через колектив. Основні положення його теорії:

1. Виховання в колективі. "Виховуючи окрему особу, ми повинні думати про виховання всього колективу".

2. Колектив - живий соціальний організм. Він "народжується", живе, розвивається, перестає існувати. Це життя повинно бути радісним, цікавим, наповненим працею, пізнанням, романтикою, грою.

3. Це органічний сплав особистих і суспільних цілей.

Наприклад, шкільний колектив є основою для різнопланової діяльності школярів, самовираження, виявлення здібностей, таланту. Особиста ціль не повинна загубитись серед колективних цілей. Педагог повинен спрямувати свою діяльність на органічне злиття особистих та колективних цілей.

4. Розробив прийоми і методи впливу на особистість через колектив.

5. Виділив ознаки колективу.

6. Обгрунтував стадії розвитку колективу.

7. Велику увагу приділяв створенню активу та системи органів самоврядування. Для виховання активу Макаренко організував різні види діяльності в колективі, залучаючи органи самоврядування. За допомогою широкої сітки самоуправління кожен член колективу навчався і підчинявся товаришу, і в той же час вчився керувати колективом. Діти ставали і в позицію відповідальності, і залежності, і взаємодопомоги.

8) Сформулював закон руху колективу - перспективні лінії. Стверджував, що людина не може жити в світі, якщо у неї немає ніяких радісних чекань. Колектив завжди повинен жити чеканням завтрашньої радості.