Виховуючий характер навчання.

Навчання – складний і багатосторонній процес, у якому учні не тільки здобу-вають знання, оволодівають уміннями, але у них формуються погляди, ставлення до навколишнього світу, звички, розвіваються здібності і інтереси. Таким чином, навчання має виховний характер. Цей принцип випливає як із закономірності навчання, так і з мети виховання в тому чи іншому суспільстві.

Думка про виховний вплив навчання була усвідомлена вже в працях Я.А.Ко-менського, І.Ф.Гербарта, В.А.Дістервега, який зокрема сказав:” принцип викла-дання – одночасно принцип виховання, методи викладання – методи виховання”, М.І.Пирогова, К.Д.Ушинського.

Виховне навчання – це таке навчання, в процесі якого здійснюється цілеспря-моване формівання відношень учнів з різноманітними явищами наколишнього життя, зякими учень стикається в процесі навчання.

Погляди і переконання, схильності та інтереси, що формуються в процесі навчання, залежать від того, яких знань набувають учні, як вони їх набувають, як знання і способи їх засвоєння відповідають потребам школярів, від того что керує процесом навчання.

Це дозволяє назвати такі шляхи реалізації принципу:

1. Через зміст навчального матеріалу, який формує певне ставлення до навко-лишньої дійсності. Адже в кожному предметі заховані величезні можливості виховати певне ставлення учнів до предметів, явищ.

2. Через сам процес начання, який дисциплінує, призвичаює до самостійності, забезпечує формування умінь і навичок, прищеплює певну культуру праці, виробляє стиль діяльності.

3. Через особистість вчителя, а саме:моральні цінності,якими він керується у житті та які учні бачать та відчувають, наукова захопленість, широта круго-зору, інтелектуальний рівень, імідж – усе це формує ставлення учнів до особистості вчителя, до професії, до навчальної дисципліни, до людини і дійсності взагалі.

Отже,під час пізнавальної діяльності учень вступає у взаємодію з товаришами, вчителями як представниками науки, держави, світу дорослих, з дівчатками і хлопчиками, з учнями сильними і слабкими. Таким чином формується ставлення учня до світу, навіть всупереч волі педагога.Навчання є виховним, бо воно формує систему ставлень учнів до навколишнього світу.

В.О.Сухомлинський:”Не забуваймо, що в школі дитина не тільки вчиться. В школі вона живе.Там, де вихователі забувають цю істину, навчання стає для дитини важким тягарем.Там, де навчання виступає як невід´ємна частина багато-гранного духовного життя, воно для дитини бажане й захоплююче”.

Вимоги до вчителя:

• знати як формується світогляд учнів, його погляди, переконання;

• розуміти значення кожного уроку у вдосконаленні моральних, трудо-вих, естетичних якостей;

• навчитись керувати виникненням почуттів, переживань;

• бачити прояв здібностей і створювати умови для їх вдосконалення.

Дидактичні принципи Л.В.Занкова.

Наукою встановлено, що в умовах навчання пізнавальні можливості молодого покоління розвиваються інтенсивніше, ніж за іншими корисними заняттями. Навчання, таким чином, виступає як найважливіша ланка в цілісному процесі виховання, тому що єдність навчання і виховання – закономірність педагогіки.

Л.В.Занков, досліджуючи питання розвиваючого навчання, встановив, що необхідно:

• вести навчання на високому рівні складності, що характеризується не тільки і не стільки тим, що він перевищує “середню норму”, але, насамперед, тим, що він розкриває духовні сили дитини, дає їм простір і спрямованість;

• у вивченні програмного матеріалу йти вперед швидким темпом,який забезпечує неперервне збагачення школярів усе новими і новими знаннями. Треба відмовитись від тупцювання на одному місці. Але йти вперед швидким темпом не означає поспішати. Головне тут – неперервність і послідовне розширення меж пізнання;

• ведуча роль теоретичних знань у початковому навчанні. На перший план виступає пізнавальна сторона навчання, розвиток операцій мислення (аналіз, синтез, узагальнення). Теоретичні знання при цьому висловлюються не тільки поняттями, термінами, визначеннями, але і характеристиками законів і залежностей;

• принцип усвідомленого засвоєння учнями навчального матеріалу, засобів застосування знань на практиці.