Педагогіка співробітництва у шкільному колективі.

В практиці роботи за традиційною методикою навчання і виховання є багато недоліків. Замість того, щоб вчити школярів самостійно думати або шукати відповіді на запитання, надається перевага переказу тексту підручника, заучуванню.

Таке навчання необхідно змінити. І не випадково кожна нова ідея, кожна нова конструктивна пропозиція, яка спрямована на викорінення у школі формалізму, догматизму, з великою увагою зустрічається педагогічними працівниками, високо оцінюється, підтримується.

Це можна сказати про педагогіку співробітництва, яку журнали і газети називають новою методикою. Автори педагогіки співробітництва – учителі – новатори В.Ф.Шаталов, Є.М.Ільїн, С.М.Лисенкова, І.П.Волков, М.П.Щетинін та ін.

Основні ідеї педагогіки співробітництва.

1.Відношення з учнями. Перед учителем лише один шлях: він повинен включити дітей у загальну працю, навчання, викликаючи у них відчуття успіху, руху вперед, розвитку. Результат учіння рівний добутку здібностей на старанність. Якщо старанність рівна нулю, то і весь добуток перетворюється на нуль. Потрібна нова педагогіка, яка б залучала дітей до учіння, до спільної праці учителя і учнів. Необхідно йти не із знаннями до учнів, а з учнями – до знань.

2.Навчання без примусу. Центральна основа цієї педагогіки – виключення методів примусу. Навіть у найслабших класах не ставити учням поганих оцінок, не скаржитись батькам, не робити зауважень на уроці. Так учити легше. Педагогіка співробітництва робить працю вчителя напруженою, але радісною. Совість учителя звільняється від важкої необхідності постійно завищувати оцінки. Програма завжди буде складною для учня, викликатиме перевантаження, якщо учень не вміє вчитись. Інтерес до учіння буде лише там, де є надхнення, яке народжується від успіху.Педагогіка співробітництва спрямована на те, щоб дати учневі впевненість, що він досягне успіху, навчити його вчитися, не допускати, щоб він помітив своє відставання.

3.Ідея важкої мети. Оголошуючи тему уроку чи розділу, для підтримки духу співробітництва, необхідно ставити перед учнями якомога складнішу мету, вказувати на її виняткову трудність і вселяти впевненість в тому, що мета буде досягнена, тема добре вивчена (як у В.Ф.Шаталова).Учнів тут об’єднує не просто мета – мета сама по собі може бути і не такою цікавою – а сама віра у можливість переборення труднощів.

4.Ідея опори. У кожному класі є діти з різними здібностями і диференціація завдань учням часто викликає у дитини підозру у своїй другорядності. Ось тому і народилась ідея опори: у В.Ф.Шаталова – опорні сигнали, С.М.Лисенкової – схеми, опорна деталь у Є.М.Ільїна. Форми опори різні, але загальний принцип чіткий: щоб найслабший учень міг відповідати вільно, перед ним повинна бути опора. Це не наочні посібники у вигляді таблиць, а правила, способи розв’язання завдань, шлях розповіді. Слабші учні користуються опорою довше, ніж сильніші, але ця відмінність у класі непомітна, всі відповідають впевнено, заслужено одержують хороші оцінки.

5. Опорні сигнали В.Ф.Шаталова. Це не схема, а набір ключових слів, знаків для думки. Сигнал дозволяє учням згортати і розгортати матеріал, полегшує запам’ятовування і розуміння, повністю виключає можливість зазубрювання. Учні не лише стежать за думкою учителя під час його розповіді, а можуть самі пройти шлях думки учителя.

6. Оцінка робіт. Опорні сигнали розв’язують одну із найскладніших проблем масового навчання: вони дозволяють перевіряти домашню роботу учня у розгорнутому вигляді. Коли учень працює систематично, не надіючись що його не запитають, він швидко розвивається, не рахується у числі відстаючих, відчуває задоволення і радість. Працювати в атмосфері успіху не стає проблемою. Успіх дітей залежить і від повторення з використанням трьох видів пам’яті: зорової, слухової і моторної.Все це веде до того, що хоче учень чи не хоче, він однаково буде все знати, йому можна ставити оцінки, можна і не ставити. Ш.Амонашвілі оцінок не ставить, С.Лисенкова не ставить двійок тому, що всі учні встигають, В.Шаталов залишає у відомості пусту клітинку. Форми різні, а суть одна – навчання без примусу. Учитель початкових класів, який не вміє використовувати похвалу, заохочення, нетерплячий в очікуванні результатів, не вірить у дітей – небезпечний для школи, може відбити бажання вчитися.

7. Ідея вільного вибору. Щоб діти відчували себе співробітниками учителя у навчанні, необхідно дати їм вільний вибір: яку задачу розв’язати, який вірш вивчити. У С.Лисенкової діти вибирають самі ті слова, які учитель повинен написати на дошці при роботі над переказом, І.Волков дає лише тему, а як робити, з чого – вибирають самі діти. Свобода вибору – найпростіший шлях до розвитку творчого мислення. Діти швидко розвиваються, коли грають роль учителів. У С.Лисенкової всі діти по черзі ведуть клас, коментують роботу. Як справжні педагоги вчать другокласників старші учні у І.Волкова. Старшоклас-ники В.Шаталова постійно перевіряють зошити молодших класів.Учні повинні допомагати один одному, але не слід, щоб вони ставили оцінки.

8. Ідея випередження. На рік, два випереджає програму В.Шаталов. Починає вивчати за рік важкі теми С.Лисенкова. Випередження програми дає дітям задоволення, викликає гордість, учитель перестає залежати від програми, вільно розпоряджається часом. С.Лисенкова відкрила велику і малу перспективу. Учитель на уроці знав лише “вчора” і “сьогодні”, вона ж вводить на урок “завтра”. Крім повторення і пояснення нового, вона відводить певний час на вивчення матеріалу, який буде проходити через 50 – 100 уроків. Виявилось, що це необхідно, так як деяким дітям не вистачає передбачених програмою уроків. На засвоєння теми одним учням потрібно 5 уроків, іншим – 50. С.Лисенкова дає час для визрівання думки.

9.Ідея великих блоків. Досвід свідчить, коли матеріал об’єднується у блоки, з’являється можливість збільшити обсяг матеріалу при різкому зниженні навантаження на учня. По 10 – 20 уроків об’єднує в один блок В.Шаталов. В блоці легше встановити логічні зв’язки, виділити головну думку і показати її учням. Учитель одержує можливість поставити перед учнями складну і цікаву задачу: чи зуміємо вивчити матаріал десяти уроків за один урок? Вивчення матеріалу блоками звільняє дитину від страху перед труднощами: блок прой-дено, основні думки схоплено – і учень не боїться, що відстане. Він спокійно працює далі, виясняючи деталі.

10.Ідея відповідної форми. У творчо працюючих учителів урок відповідає формі того предмета, який вивчається. При поясненні на уроках математики В.Шаталов не допускає жодного зайвого слова, пояснення учителя повинно бути абсолютно точним. На уроках творчості І.Волкова діти шумлять, звертаються до нього із запитаннями. Є. Ільїн, аналізуючи художній твір, прагне, щоб і аналіз мав художню форму.

11. Ідея самоаналізу. Трудність шкільного навчання у тому, що це єдиний вид роботи, яку людина не може сама оцінити, вона потребує оцінки учителя. Разом з тим, лише того можна назвати самостійною, незалежною людиною, хто сам може винести точну оцінку своїй роботі, навчений аналізувати свою діяльність. Учні Ш.Амонашвілі вчаться робити оціночні судження і дії, вчаться перевіряти і оцінювати роботу друзів (оцінок не ставлять), рецензують письмові роботи один одному, при цьому користуються еталонами, щоб їх судження були змістовними. В методиці І.Павлова, В.Караковського, М.Щетиніна важливе місце займає колективний аналіз, що виробляє почуття господаря, привчає стежити за роботою, вболівати за неї.

12. Інтелектуальний фон класу. На результат учіння і виховання найбільш впливає життєва мета, яку ставлять перед собою однокласники учня. Якщо у класі велике прагнення всіх учнів до знань, то кожен буде краще навчатись. На загальну мету і цінність класу особливо впливає “інтелектуальний фон” (термін В.Сухомлинського). Щоб було співробітництво, учитель прагне посилити інтерес до знань, і не лише програмових. Це підбір газетних матеріалів у папки, читання цікавої інформації з теми. С.Лисенкова дає менше письмових завдань додому, щоб учні більше читали. І.Волков ввів “творчі книжки”, в які записує всі роботи, доповіді, уроки, проведені шестикласником у другокласників.

13. Особистісний підхід. В школу приходять не просто учні, перед нами – особистість. Кожна дитина принесе у школу свій світ почуттів і переживань, які не відрізняються від світу учителя – в цьому розумінні учитель і учень абсолютно рівні, вони знають радість, страждання, страх, задоволення, почуття поразки і радість перемоги. Завантажений учитель не може повністю забезпечити індивідуальний підхід. Педагогіка співробітництва дає можливість кожному учневі відчути себе особистістю, відчути увагу учителя особисто до нього. Це проявляється в тому, що на кожному уроці учень одержує оцінку своєї праці, кожний вибирає завдання на свій смак, кожного поважають, ніхто не принижує, не ображає підозрами в нездібності, всі захищені в своєму класі і в своїй школі, в них проявляються кращі загальнолюдські і національні риси. Якби у класі вчився ваш син чи онук, учитель не міг би дати йому більше, ніж дає кожному учневі. В цьому вища індивідуалізація навчання і виховання.

Тести для підсумкового контролю з теми „Принципи навчання”

В – 1

1. Який взаємозв´язок закономірностей, правил і принципів навчання?

а) правила – принципи -- закономірності;

б) закономірності – правила – принципи;

в) принципи – закономірності – правила;

г) закономірності – принципи – правила.

2. Розвиваюча ефективність навчання прямо пропорційна величині створення ним творчої самостійності ( а не тільки зони найближчого розвитку) і обернено пропорційна величині зони актуального розвитку. Це закономірність-

а) це закономірність міцності знань;

б) це закономірність розвиваючого навчання;

в) це закономірність свідомості і активності;

г) це закономірність виховуючого характеру навчання.

3. Хто вперше обгрунтував принцип наочності?

а) К.Д.Ушинський;

б) М.О.Корф;

в) Я.А.Коменський;

г) Й.Г.Песталоцці.

4. Перехід від явища до суті, від зовнішніх ознак до внутрішніх…- це основна вимога принципу:

а) міцності знань;

б) доступності;

в) науковості;

г) систематичності і послідовності.

5. Існують такі напрямки реалізації принципу виховуючого характеру навчання:

а) через точність і однозначність словесного означення понять;

б) через зміст навчального матеріалу;

в) через сам процес навчання;

г) через поступове ускладнення форм самостійної роботи;

д) через особистість учителя.

6. До якого принципу навчання можна віднести „Золоте правило” Я.А.Коменського:

а) міцності знань;

б) наочностіі;

в) науковості;

г) систематичності і послідовності.

7. Психологічною основою якого принципу є пам’ять?

а) міцності знань;

б) доступності;

в) науковості;

г) систематичності і послідовності.

8. Підтвердженням якого принципу можуть бути слова Я.А.Коменського: „Ніщо не слід змушувати вивчати напам’ять, крім того, що добре сприйняте розумом”:

а) міцності знань;

б) свідомості і активності;

в) науковості;

г) систематичності і послідовності.

9. Першу спробу створення цілісної системи принципів навчання здійснив:

а) К.Д.Ушинський;

б) О.В.Духнович;

в) Я.А.Коменський;

г) А.Дістервег

10. Залежно від характеру відображення дійсності наочність поділяють на такі види:

а) натуральна;

б) діяльнісна;

в) зображувальна;

г) споглядальна.

Тести для підсумкового контролю з теми „Принципи навчання”

В – 2.

1. Що означає поняття “принцип”?

а) навчання, учіння;

б) правила;

в) основа, початок;

г) знання, уміння.

2.З чого випливають правила навчання?

а) із закономірностей навчання;

б) із свідомості і активності учнів у навчанні;

в) із принципів навчання;

г) із окремих положень навчального процесу.

3.Хто з психологів ввів у педагогічну науку поняття “зона найближчого розвитку”?

а) Г.С.Костюк;

б) П.Я.Гальперін;

в) С.П.Баранов;

г) Л.С.Виготський.

4. Хто ввів “золоте правило”?

а) К.Д.Ушинський;

б) В.О.Сухомлинський;

в) Й.Г.Песталоцці;

г) Я.А.Коменський.

5. Закономірності навчання це –

а) …це правила, які відображають часткові положення того чи іншого принципу;

б) …це об´єктивний, необхідний, загальний, суттєвий зв´язок між завданнями , змістом і методами педагогічного процесу і правильною організацією навчання;

в) …це об´єктивний, необхідний, загальний, суттєвий зв´язок між завданнями, змістом, методами педагогічного процесу і його результатами, які виявляються у змінах знань, умінь, вихованості учнів.

6. Вставте пропущене слово. „Використання ....... у процесі навчання сприяє розумовому розвиткові учнів, допомагає виявити зв’язок між науковими знаннями і життєвою практикою, допомагає сприймати світ у розмаїтті його сторін і зв’язків.

7. Якого принципу це правило? „У процесі навчання необхідно просуватися від загального до часткового, від легкого до важчого...”

а) міцності знань;

б) свідомості і активності;

в) доступності;

г) систематичності і послідовності.

8.Навчальні картини, репродукції, макети, муляжі відносяться до такої групи наочних посібників, як –

а) об’ємні;

б) зображувальні;

в) схематичні;

г) площинні.

9. Роз’яснення мети і завдань навчального предмета, значення його для вирішення життєвих проблем, для перспектив самого учня – це основа принципу:

а) міцності знань;

б) свідомості і активності;

в) доступності;

г) систематичності і послідовності.

10. Реалізуючи принцип індивідуального підходу до учнів враховують:

а) вміння керувати формуванням емоцій, що активізують навчально-пізнавальну діяльність;

б) рівень розумового розвитку дітей, їх знань і вмінь, пізнавальної та практичної самостійності, вольового розвитку, працездатності;

в) повторення навчального матеріалу за розділами і структурними смисловими частинами.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5.

Тема з педагогіки. ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ.

Завдання.Навчитись аналізувати педагогічні задачі з точки зору реалізації

у навчальному процесі дидактичних принципів, визначати, на які

принципи навчання спирається вчитель у своїй роботі.

Обладнання.Інструктивні картки до роботи, схеми розв’язку педагогічних

задач, тексти педагогічних задач.

ХІД РОБОТИ.

І.Актуалізація опорних знань.

“Розв’язування задач – практичне мистецтво, подібне до плавання, гри на роялі. Навчитись йому можна тільки постійно практикуючись. Пам’ятайте: якщо ви хочете начитись плавати – сміливо заходьте у воду, а якщо хочете навчитись розв’язувати задачі, то розв’язуйте їх”.

Д.Пойя.

1.Яка система дидактичних принципів у педагогіці?

2.На які принципи навчання спирались учителі на тих уроках, які ви вже спостерігали?

ІІ.Усне розв’язування задач.

Орієнтовна схема аналізу педагогічної задачі.

1.Виявлення компонентів педагогічної діяльності (об’єкт, суб’єкт,мета, зміст, методи, принципи, форми).

2.Характеристика суб’єкта і об’єкта педагогічної діяльності.

3.Оцінка ефективності діяльності вчителя (відповідно певної категорії).

4.Прогноз на майбутнє.

5.Педагогічні помилки, причини їх виникнення.

6.Чого навчились на цьому досвіді або свій варіант вирішення та план дій.

Задача №1.

Вступ до уроку може істотно вплинути на сприйняття матеріалу.Як іноді починається пояснення? Вчитель каже:”Сядьте рівно, закрийте книгу. Припиніть розмови. Сьогодні у нас важка тема, дуже складний матеріал…”.

Безумовно, зібрати клас, залучити учнів до праці необхідно, але після слів “важкий”, “складний” багато з них відчуває майже фізичну вагу того, що має бути – діти дуже сприйнятливі.

Досвідчений педагог, як правило, починає розмову інакше:”Подивіться, учні, як просто і цікаво! Як логічно і красиво можна вивести цю формулу!”.Від цих слів навіть “найслабший” підбадьориться: прагнутиме зрозуміти цей гарний і логічний висновок. У такого вчителя все виходить легко, ніби само собою.

-Яку роль у реалізації принципу доступності у навчанні відіграє психологічний клімат на уроці? Як він впливає на активність і свідомість учнів у навчанні?

Задача №2.

У першому класі учні посадили у воду цибулини і вели за ними спостере-ження. Коли цибуля виросла, учителька на уроці української мови запропо-нувала на основі спостережень письмово дати відповіді на такі питання:”Коли посадили цибулю? Що підготували для посадки? Що ми помітили через декілька днів після посадки цибулі? Чому виросла зелена цибуля? Для чого потрібна зелена цибуля?”.

Учні колективно складали відповіді. Тяжкі слова промовлялись по складах, можливі помилки попереджувались, а записи велись самостійно. В результаті у зошитах учнів з’явилась розповідь.

Цибуля на воді.

П’ятого квітня ми посадили цибулину у стакан з водою.Воду в стакані накрили картонкою з отвором.Через два дні ми міняли воду.Пройшло три дні, і цибулина пустила корінці у воду.Корінці пили воду, і цибулина виросла.Цибулю їдять.Вона корисна.

-Які освітні завдання розв’язувались на уроці? Які дидактичні принципи реалізувались на ньому?

Задача №3.

Йде урок.Розв’язуючи задачу, вісім дітей використали один спосіб, двадцять – інший, четверо пішло оптимальнішим шляхом. Але вчитель не спішить ставити крапки над “і”.Самим сильним пропонує розв’язати задачу новим способом, терпляче вислуховує слабших. Заохочує активність кожного.Вчитель не поспі-шає, як це часто буває, і з виставленням оцінок, - найбільш за все вона слідкує за рухом думки, доброзичливим розбором помилок, заохоченням все нових і нових самостійних пошуків. І як нагорода – радісний викрик:”Я зрозумів! Можна ще й так розв’язати…”.

• Як співвідноситься підхід вчителя до навчання з ідеєю психолога Л.Виготського: педагогіці необхідно орієнтуватися не на вчорашній, а на завтрашній день розвитку дитини, навчання повинно йти попереду розвитку. Чи не призведе це до перевантаження учнів у процесі навчання? Як уникнути цього?

ІІІ.Письмово зробіть аналіз задач.

Задача

Іра відрізнялась від інших першокласників сором’язливим характером, погано розвинутою мовою. До школи дівчинку не готували, дитячий садок вона не від-відувала. Пройшло декілька навчальних днів, і Іра категорично відмовилась відвідувати школу:самі найпростіші задачі у неї не розв’язувались, дівчинка від- разу відчула себе безнадійно відсталою. Софія Миколаївна приклала багато зу-силь, щоб перебороти негативне ставлення дівчинки до школи.

Нерідко разом із вчителькою, ніби ненароком, йшли вони ненароком додому. По дорозі, непомітно, дівчинці пропонувалось то порахувати дерева і будинки, то порівняти машини, то знайти відмінне та спільне між листком тополі і клена. Так день за днем розширювалось коло спостережень, а між вчителем та ученицею встановлювались довірливі відносини. Іра все частіше і впевненіше розказувала про те, що бачила, на уроках. Все впевненіше прив’язувалась до колективу. До березня вона навчилась рахувати і читати, помітно просунулась у своєму розвитку.

На уроках у Софії Миколаївни ніхто не докоряє за помилки – пояснює незро-зуміле, підштовхує до власних роздумів, завжди тебе зрозуміє.

-Як розв’язувались завдання навчання на уроках С.Лисенкової? На які принципи навчання спиралась Софія Миколаївна у своїй роботі?

Задача

На уроці у третьому класі перед читанням статті “Потурбуємось про пташок – наших вірних друзів” проводиться бесіда.

Вчитель.Гусінь різних метеликів, різного виду жучки, тля – небезпечні вороги наших городів, садів, лісів і полів. Вони псують овочеві рослини, кущі, дерева. Цим вони приносять велику шкоду нашому господарству.Хто ж допомогає нам у боротьбі з цими шкідниками, хто допомагає зберігати багаті врожаї?

Учень.Птахи.

Вчитель.Яких корисних птахів ви знаєте?

Учень.Шпак, горобець, ластівки, граки.

Вчитель.У нас є дуже багато пернатих друзів. Про деяких із них я розповім.

Далі йде розповідь учителя про птахів (зовнішній вигляд, спосіб життя, їжа) з показом чучел дятла, грака, ластівки, сови, синиці; виясняється питання про користь птахів.

Вчитель.Ми вияснили, діти, що птахи приносять велику користь народному господарству.А як ви допомагаєте птахам?

Учні.”У нас у класі працює зелений патруль, який слідкує, щоб не ломали дерева.”, “Ми доглядали за деревами, щоб було більше зелені для птахів”.

Вчитель.Чим ми ще можемо допомогти нашим друзям?

Учень.Зробити зараз годівниці, а весною шпаківні.

Учні.”Наш зелений патруль повинен зайнятись посадкою дерев та кущів. Чим більше їх буде, тим краще для птахів”, “А ще зелений патруль повинен слідку-вати, щоб не стріляли у птахів з рогаток, не руйнували гнізда”.

Вчитель.А якщо це роблять інші діти?

Учень.Необхідно їм розповідати, що так робити не треба.

Вчитель.Правильно. Давайте, діти, доручимо декільком учням нашого класу провести бесіду про користь птахів з дітьми І класу і дитячого садка.

Учень.Я пропоную створити бригаду для виготовлення годівниць і шпаківень.

Вчитель.Це хороша пропозиція. Хто хоче ввійти у бригаду?

Піднімають руки майже всі учні. Діти вибирають бригадира, домовляються про час роботи в майстерні.

Які принципи навчання поклав в основу своєї роботи вчитель? Які освітні і виховні завдання розв’язувались на уроці?

ІУ. Висновок. Чому вчителю необхідно добре знати систему принципів навчання? Чи може у своїй роботі учитель спиратися лише на окремі принципи навчання?