- •Конспект лекцій
- •1. Вступ (основні терміни, визначення, поняття).
- •Походження ключового слова у назві курсу:
- •Типи систем керування.
- •Ступені (стадії) автоматизації.
- •4. Терміни і поняття дотичні до керування й автоматизації:
- •5. Класифікація систем автоматичного регулювання.
- •5.4.2.2. В релейних сар квантування сигналу здійснюється за рівнем. .
- •6. Перехідні процеси в системах регулювання.
- •7. Способи автоматичного опису ланок та систем.
- •7.2.1. Диференційні рівняння.
- •7.2.2. Передавальні функції.
- •7.2.3. Часові характеристики.
- •7.2.4. Частотні характеристики.
- •7.3. Типові динамічні ланки.
- •7.3. 1. Підсилювальна ланка.
- •7.3.2. Інтегруюча ланка.
- •7.3.3. Інерційна ланка першого порядку ( аперіодична ланка ).
- •7.3.4. Інерційна ланка другого порядку.
- •7.3.5. Ланка запізнення
- •7.3.6. Диференційна ланка.
- •7.4. З’єднання ланок.
- •7.4.1. Паралельне з’єднання ланок.
- •7.4.2. Послідовне з’єднання ланок.
- •7.4.3. Зустрічно-паралельне з’єднання ланок.
- •Основні закони регулювання.
- •Позиційні регулятори (Пз-регулятори).
- •7.5.2. Пропорційні регулятори (п-регулятори).
- •7.5.3. Інтегральні регулятори (і-регулятори).
- •7.5.4. Пропорційно-інтегральні регулятори (пі-регулятори).
- •7.5.5. Пропорційно-диференційні регулятори (пд-регулятори).
- •7.5.6. Пропорційно-інтегрально-диференційні регулятори (під-регулятори).
- •7.5.7. Програмні регулятори.
- •7.6. Об’єкти регулювання.
- •7.6.1. Об’єкти регулювання зі зосередженими параметрами.
- •7.6.2. Об’єкти регулювання з розподіленими параметрами.
- •7.6.3. Динамічні властивості об’єктів регулювання.
- •8. Регулюючі органи.
- •8.1.2. Регулюючі обертові заслінки.
- •8.1.3. Регулюючі шибери.
- •8.1.4. Регулюючі крани.
- •8.2. Регулюючі органи об’ємного типу.
- •Характеристики та показники регулюючих органів.
- •9. Виконавчі механізми регулюючих органів.
- •10. Стійкість та якість регулювання.
- •10.1. Критерії стійкості систем автоматичного регулювання.
- •10.1.1. Кореневий критерій.
- •10.1.2. Алгебраїчний критерій.
- •10.1.3. Частотний критерій Михайлова.
- •10.1.4. Амплітудно-фазовий критерій Найквіста.
- •11. Показники якості і типові перехідні процеси.
- •11.1. Показники якості перехідного процесу.
- •11.2. Типові перехідні процеси:
- •12. Поняття про вибір типу і розрахунок параметрів настроювання регуляторів.
7.2.1. Диференційні рівняння.
Математична
залежність між вихідною Y
та вхідною Х величинами і їх похідними
в часі t для більшості теплових об’єктів
і промислових регуляторів складається
на базі загальних законів термодинаміки,
гідравліки, електротехніки і приблизно
може бути описана з допомогою лінійних
диференційних рівнянь зі сталими
коефіцієнтами:
(1)
Диференційне рівняння 1-го порядку має вигляд:
;
(2)
Або при спрощеному записі:
(3)
Сталі коефіцієнти диференційних рівнянь, наприклад, для теплових об’єктів, вираховуються за даними теплового розрахунку агрегату, його конструктивних характеристик або визначаються експериментальним шляхом на діючих установках.
7.2.2. Передавальні функції.
Останнє диференційне рівняння (3) можна записати в такому вигляді:
(4)
Де
є символом диференціювання.
Математична
операція перемножування змінної
на
буде означати її диференціювання, а
ділення – операцію зворотну до
диференціювання, тобто інтегрування:
Рівняння (4) можна переписати в такому вигляді:
(5)
Аналогічно записуються рівняння більш високого порядку, які можуть мати похідні в правій частині:
(6)
Де D (p) і B (p) багаточлени від р.
Така форма запису рівнянь називається операторною і звичайно застосовується при складанні рівнянь ланок і систем.
Рівняння
типу (5) і (6) простіше розв’язати як
алгебраїчне відносно p, але для цього
необхідно перетворити функції змінних
в функції іншої змінної – р, тобто в
Це перетворення здійснюється з допомогою
інтегралу Лапласа-Карсона:
(7)
Цей
інтеграл залежить лише від значень
,
які існують в інтервалі часу t від 0 до
∞. Після інтегрування і підставлення
цих меж замість t отримуємо вираз, який
не містить в собі t і залежить від р,
тобто
,
в якому р розглядається вже не як символ
диференціювання, а як число.
Функція
,
яка перетворюється називається
оригіналом, а функція
,
яка утворюється після перетворення –
її зображенням L
].
Отже, вираз (4) трансформується у вираз:
(8)
А
вираз (6) у вираз
, (9)
де
р – символ диференціювання,
і
- багаточлени від р (операторні
багаточлени); Y(р)
і Х(р)
–
зображення
відповідно регульованої
(вихідної)
величини і регулюючої дії (вхідної
величини).
Знайдемо відношення:
,
(10)
Це
відношення зображення вихідної величини
до зображення вхідної величини називається
передавальною
функцією
(оператором) ланки (групи ланок, системи).
Позначається передавальна функція
через
.
Отже оператор ланки або передавальна
функція
,
відповідно до рівняння (5) може бути
подана і записана такими виразами:
. (11)
Висновок: Отже, оператор ланки або системи дорівнює відношенню операторних багаточленів правої та лівої частин їх рівнянь. При цьому зображення диференційних рівнянь мають такий самий вигляд, як і самі рівняння, отримані шляхом простого підставлення в них р замість yІ.
