- •Конспект лекцій
- •1. Вступ (основні терміни, визначення, поняття).
- •Походження ключового слова у назві курсу:
- •Типи систем керування.
- •Ступені (стадії) автоматизації.
- •4. Терміни і поняття дотичні до керування й автоматизації:
- •5. Класифікація систем автоматичного регулювання.
- •5.4.2.2. В релейних сар квантування сигналу здійснюється за рівнем. .
- •6. Перехідні процеси в системах регулювання.
- •7. Способи автоматичного опису ланок та систем.
- •7.2.1. Диференційні рівняння.
- •7.2.2. Передавальні функції.
- •7.2.3. Часові характеристики.
- •7.2.4. Частотні характеристики.
- •7.3. Типові динамічні ланки.
- •7.3. 1. Підсилювальна ланка.
- •7.3.2. Інтегруюча ланка.
- •7.3.3. Інерційна ланка першого порядку ( аперіодична ланка ).
- •7.3.4. Інерційна ланка другого порядку.
- •7.3.5. Ланка запізнення
- •7.3.6. Диференційна ланка.
- •7.4. З’єднання ланок.
- •7.4.1. Паралельне з’єднання ланок.
- •7.4.2. Послідовне з’єднання ланок.
- •7.4.3. Зустрічно-паралельне з’єднання ланок.
- •Основні закони регулювання.
- •Позиційні регулятори (Пз-регулятори).
- •7.5.2. Пропорційні регулятори (п-регулятори).
- •7.5.3. Інтегральні регулятори (і-регулятори).
- •7.5.4. Пропорційно-інтегральні регулятори (пі-регулятори).
- •7.5.5. Пропорційно-диференційні регулятори (пд-регулятори).
- •7.5.6. Пропорційно-інтегрально-диференційні регулятори (під-регулятори).
- •7.5.7. Програмні регулятори.
- •7.6. Об’єкти регулювання.
- •7.6.1. Об’єкти регулювання зі зосередженими параметрами.
- •7.6.2. Об’єкти регулювання з розподіленими параметрами.
- •7.6.3. Динамічні властивості об’єктів регулювання.
- •8. Регулюючі органи.
- •8.1.2. Регулюючі обертові заслінки.
- •8.1.3. Регулюючі шибери.
- •8.1.4. Регулюючі крани.
- •8.2. Регулюючі органи об’ємного типу.
- •Характеристики та показники регулюючих органів.
- •9. Виконавчі механізми регулюючих органів.
- •10. Стійкість та якість регулювання.
- •10.1. Критерії стійкості систем автоматичного регулювання.
- •10.1.1. Кореневий критерій.
- •10.1.2. Алгебраїчний критерій.
- •10.1.3. Частотний критерій Михайлова.
- •10.1.4. Амплітудно-фазовий критерій Найквіста.
- •11. Показники якості і типові перехідні процеси.
- •11.1. Показники якості перехідного процесу.
- •11.2. Типові перехідні процеси:
- •12. Поняття про вибір типу і розрахунок параметрів настроювання регуляторів.
6. Перехідні процеси в системах регулювання.
Як було зазначено вище, при виникненні збурення Z в об'єкті регулювання (ОР) замкнута САР виробляє певну дію регулювання Х і на виході регулятора виникає перехідний процес – зміна в часі t сигналу ε розбалансу або перехід в часі регульованої величини Y з одного стану рівноваги на інший, який відповідає новому навантаженню або новому значенню завдання U.
Перехідний процес в замкненій системі називають процесом автоматичного регулювання. Звичайно в теорії автоматичного регулювання властивості окремих елементів системи регулювання досліджуються з допомогою передавальних функцій, які отримуються з диференційних рівнянь.
Перехідні процеси, які після припинення дії збурення закінчуються новим станом рівноваги, називаються стійкими або збіжними. Якщо новий стан рівноваги в САР не настає, то такий перехідний процес називається нестійким (розбіжним або незбіжним). При цьому змінюється знак регулюючої дії Х, тобто передавання дії з виходу об’єкту на його вхід буде спрямоване в сторону збільшення початкового небалансу ε. Додатна спрямованість Х перетворює САР в систему з додатнім зворотним зв’язком на відміну від системи з від’ємним зворотним зв’язком, поданим вище.
Перехідний процес може відбуватись по різному, залежно від того, яку стійкість, якість і точність забезпечує САР. Так, на рисунку (крива 1) показаний перехідний процес стійкої системи. Сигнал ε розбалансу впродовж деякого часу tР регулювання без коливань, тобто аперіодично, стає рівним нулеві або меншим від деякого заданого значення похибки Δ.
На
кривій 2 показаний перехідний процес
також стійкої системи, але коливний,
який відрізняється від попереднього
тим, що сигнал ε приходить до значення,
що не виходить за межі похибки
,
внаслідок декількох коливань, які
згасають. І нарешті, на кривій 3 показаний
перехідний процес нестійкої системи,
коли сигнал ε розбалансу з часом не
зменшується, а збільшується. Очевидно,
САР з таким перехідним процесом не буде
виконувати своєї основної функції,
тобто забезпечувати в ідеалі ε = 0, і не
буде приводити її до нового стану
рівноваги.
Замкнені CAP повинні забезпечувати оптимальні перехідні процеси регулювання із заданим значенням показників якості. Якість перехідних процесів визначають з часової характеристики СAP, отриманої при стрибкоподібному збуренні Z, або при стрибкоподібній зміні завдання U. Графіки перехідних процесів для зазначених випадків подані на рисунку:
Для опису якості регулювання застосовують такі основні показники:
1.
Динамічна похибка
регулювання – це максимальне відхилення
величини, що регулюється в перехідному
режимі від її заданого значення. На
рис.3 ця похибка дорівнює першій амплітуді
коливань перехідного процесу
.
2.
Час
регулювання – це час, впродовж якого,
починаючи з моменту дії збурення на
САР, величина, що регулюється, досягає
нового рівноважного значення з деякою
заздалегідь встановленою точністю
і надалі не виходить за межі цієї зони.
Час регулювання визначає швидкодію
САР.
3.
Перерегулювання
перехідного процесу – це виражене у
відсотках відношення другої
і першої
амплітуд, спрямованих в протилежні
сторони
.
Поряд
з перерегулюванням
для характеристики коливальності
процесу застосовується ступінь згасання
.
4. Інтегральна квадратична похибка І регулювання – це квадрат площі, обмеженої кривою перехідного процесу і значенням нового стану рівноваги системи
Якість
перехідного процесу тим вища, чим менші
її показники: час
регулювання, динамічна
та інтегральна
квадратична похибки і перерегулювання
.
Точність
регулювання характеризують залишковою
статичною похибкою
САР в новому стані рівноваги (коли
).
Ця похибка не повинна перевищувати
деякого допустимого (
)
значення, яке задають згідно з технологічним
регламентом ОР. Точність буде тим вищою,
чим меншою буде статична похибка
,
тобто чим точніше буде підтримуватися
задане значення U
величини Y,
що регулюється.
Залежно від вимог технології, як оптимальний вибирають переважно один з трьох типових перехідних процесів:
1.
Граничний аперіодичний процес, який
характеризують відсутністю перерегулювання
(
),
мінімальним часом регулювання (
),
але найбільшою динамічною похибкою (
)
порівняно з іншими типовими процесами.
Такий процес реалізують тоді, коли
регулююча дія Х
суттєво впливає не лише на регульовану
величину Y,
а й на інші параметри стану ОР.
2.
Процес з 20%-м перерегулюванням (
),
який характеризують меншим значенням
динамічного відхилення (
)регульованої
величини , але більшим часом (
)
регулювання, ніж в попередньому випадку.
Цей процес реалізують тоді, коли
допускається деяке перерегулювання,
але необхідно за короткий час зменшити
динамічне відхилення регульованої
величини до певного допустимого значення.
3
.
Процес з мінімальною квадратичною
площею відхилення величини, що регулюється,
має значне перерегулювання (
),
найбільший час (
)
регулювання, але найменшу величну
динамічної похибки (
)
регулювання порівняно з іншими типовими
процесами.
Такий процес реалізують тоді, коли величина максимального динамічного відхилення повинна бути мінімальною.
В загальному випадку перехідний процес в замкненій САР залежить від динамічних характеристик об'єкта регулювання, характеру та величини збурень, від закону регулювання та числових значень параметрів настроювання регулятора.
Для проектування та розрахунку стійких систем, які б задовольняли також певні додаткові вимоги, що ставляться до вигляду перехідних процесів в САР, необхідно мати характеристики окремих елементів, з яких складається система.
