- •Конспект лекцій
- •1. Вступ (основні терміни, визначення, поняття).
- •Походження ключового слова у назві курсу:
- •Типи систем керування.
- •Ступені (стадії) автоматизації.
- •4. Терміни і поняття дотичні до керування й автоматизації:
- •5. Класифікація систем автоматичного регулювання.
- •5.4.2.2. В релейних сар квантування сигналу здійснюється за рівнем. .
- •6. Перехідні процеси в системах регулювання.
- •7. Способи автоматичного опису ланок та систем.
- •7.2.1. Диференційні рівняння.
- •7.2.2. Передавальні функції.
- •7.2.3. Часові характеристики.
- •7.2.4. Частотні характеристики.
- •7.3. Типові динамічні ланки.
- •7.3. 1. Підсилювальна ланка.
- •7.3.2. Інтегруюча ланка.
- •7.3.3. Інерційна ланка першого порядку ( аперіодична ланка ).
- •7.3.4. Інерційна ланка другого порядку.
- •7.3.5. Ланка запізнення
- •7.3.6. Диференційна ланка.
- •7.4. З’єднання ланок.
- •7.4.1. Паралельне з’єднання ланок.
- •7.4.2. Послідовне з’єднання ланок.
- •7.4.3. Зустрічно-паралельне з’єднання ланок.
- •Основні закони регулювання.
- •Позиційні регулятори (Пз-регулятори).
- •7.5.2. Пропорційні регулятори (п-регулятори).
- •7.5.3. Інтегральні регулятори (і-регулятори).
- •7.5.4. Пропорційно-інтегральні регулятори (пі-регулятори).
- •7.5.5. Пропорційно-диференційні регулятори (пд-регулятори).
- •7.5.6. Пропорційно-інтегрально-диференційні регулятори (під-регулятори).
- •7.5.7. Програмні регулятори.
- •7.6. Об’єкти регулювання.
- •7.6.1. Об’єкти регулювання зі зосередженими параметрами.
- •7.6.2. Об’єкти регулювання з розподіленими параметрами.
- •7.6.3. Динамічні властивості об’єктів регулювання.
- •8. Регулюючі органи.
- •8.1.2. Регулюючі обертові заслінки.
- •8.1.3. Регулюючі шибери.
- •8.1.4. Регулюючі крани.
- •8.2. Регулюючі органи об’ємного типу.
- •Характеристики та показники регулюючих органів.
- •9. Виконавчі механізми регулюючих органів.
- •10. Стійкість та якість регулювання.
- •10.1. Критерії стійкості систем автоматичного регулювання.
- •10.1.1. Кореневий критерій.
- •10.1.2. Алгебраїчний критерій.
- •10.1.3. Частотний критерій Михайлова.
- •10.1.4. Амплітудно-фазовий критерій Найквіста.
- •11. Показники якості і типові перехідні процеси.
- •11.1. Показники якості перехідного процесу.
- •11.2. Типові перехідні процеси:
- •12. Поняття про вибір типу і розрахунок параметрів настроювання регуляторів.
7.5.7. Програмні регулятори.
Для здійснення регулювання технологічного параметру відповідно до наперед заданої часової програми в теплоенергетиці застосовують електронні програмні регулюючі пристрої.
Принцип дії програмних пристроїв полягає в постійному автоматичному слідкуванні чутливого елементу за зміною задаючої дії на певному носії програми.
Для прикладу розглянемо спрощену принципову схему програмного задаючого пристрою РУ5-01 (на рисунку зліва) з носієм програми у вигляді діаграмної стрічки, на якій нанесена програма (на рисунку справа):
|
|
На схемі застосовані такі позначення елементів: Л – лампочка для підсвічування, RФР – фоторезистор на рухомій каретці, РД – реверсивний двигун, R0І і R0ІІ – змінні опори для погодження шкал пристрою і вимірювального приладу, RЗ – опір реостатного задавача, RВП – опір регульованого параметра. |
|
В програмному і задаючому пристрої РУ5-01 та його модифікаціях РУ5-02, РУ5-01М і РУ5-02М зчитування програми здійснюється фотодавачем, в склад якого входить фоторезистор RФР, який є чутливим елементом, і лампочка Л для підсвічування. Фоторезистор розташований з однієї сторони, а лампочка з другої сторони діаграмної стрічки з нанесеною програмою. Вимірювальна мостова схема знаходиться в стані рівноваги, якщо фоторезистор хоча би наполовину затемнений програмною смугою діаграмної стрічки. При відхиленні програмної смуги затемнена її частина стає меншою утворюється сигнал розбалансу, який підсилюється у вимірювальній схемі і приводить в рух ротор реверсивного двигуна в потрібному напрямі. Реверсивний двигун переміщає рухомий контакт реохорда RЗ, і каретку (фотоголовку) з фоторезистором RФР і освітлювачем Л, забезпечуючи нове зрівноваження слідкуючій системі. Таким чином, кожному значенню завдання відповідає положення вказівника шкали і повзунка реохорда RЗ, який служить задавачем в програмному пристрої.
Ширина смуги, яка наноситься на стрічку програми повинна бути не меншою, ніж 10 мм. Зведена відносна похибка пристрою не перевищує ± 0,5%, поріг чутливості - 0,2%, тривалість циклу програми - до 500 год., фіксовані швидкості руху діаграмної стрічки - від 20 до 1440 мм/год.
7.6. Об’єкти регулювання.
Процеси отримання та розподілу теплової енергії на електростанціях і теплогенеруючих об’єктах відбуваються внаслідок взаємодії потоків речовин та енергії в спеціальних пристроях - теплообмінниках, якими є поверхні нагрівання парогенераторів, випарників, підігрівників тощо.
До основних рівнянь, які відтворюють закони термодинаміки і описують процеси тепло- і масообміну в тепломасообмінниках, належать такі рівняння: нерозривності (збереження речовини), збереження енергії, теплового балансу, рівняння стану, руху тощо.
В реальних умовах завжди є коливання потоків енергії та речовини, але, якщо ці коливання малі, то режим об’єкту можна вважати стаціонарним. Стаціонарні режими описуються статичними характеристиками, які переважно описуються рівнянням Y = K*X, а нестаціонарні – динамічними характеристиками – Y (t)= f (Х(t)).
Теплові об’єкти є термодинамічними системами, які можна подати в вигляді пристрою з декількома вхідними та вихідними величинами, який буде спрощеною фізичною моделлю реального об’єкту. Сукупність математичних залежностей в вигляді алгебраїчних або диференційних рівнянь, які описують взаємозв’язок між вхідними Хі та вихідними Yі величинами фізичної моделі, утворюють математичну модель.
-
При складанні математичних моделей теплових об’єктів застосовують моделі з зосередженими та розподіленими теплофізичними параметрами залежно від їх динамічних властивостей.
