ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
Залежно від ролі у структурі речення, всі слова виступають як головні (підмет і присудок) або другорядні (додаток, означення, обставина) його члени.
Головні члени речення є його граматичною основою. Другорядні служать для поширення граматичної основи, конкретизації, уточнення змісту.
ПІДМЕТ. СПОСОБИ ЙОГО ВИРАЖЕННЯ
Підмет — це головний член речення, що означає предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що?
Підмет найчастіше виражається іменником та займенником у називному відмінку: Ой летіла горлиця через сад (Народна творчість). Я не літав в надзоряні країни (Грабовський). Слово — то дивний витвір людини. (В.Сухомлинський). Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтись, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо (В. Сухомлинський).
Для вираження підмета також служать:
числівники: Четвертий теж вдало пробив пенальті. Тільки троє виявили посередній рівень знань.
неозначена форма дієслова: Із правдою дружити — щастя заслужити(Народна творчість). Відкрити нові таємниці природи судилося Вам.
сполучення називного відмінка іменника або займенника з орудним: Батько з сином поїхали уперше орати власну ниву; Про це ми з вами поговоримо на наступному уроці;
сполучення іменника з числівником: Ой три шляхи широкії докупи зійшлися (Шевченко), Чотирнадцять років минуло від дня страшної чорнобильської ночі (Із газети).
речення, що служить власною назвою: "Серце віддаю дітям" — широко відома праця В. Сухомлинського;
будь-яка частина мови, вжита у значенні іменника: Пролунало голосне "УРА!". "Ніхто" — заперечний займенник.
Присудок. Способи його вираження
Присудком називається головний член речення, який означає, що говориться про підмет, і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? ким він є?
Присудки бувають прості і складені.
Простий дієслівний присудок виражається дієсловом будь-якого способу — дійсного (в минулому, теперішньому або майбутньому часі), умовного або наказового: В житті ні разу я неправді не служив (Рильський). Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте (Франко). Я не забув вчителя старого (Малишко). Я б землю покинув і в небо злітав. (М. Петренко) Збирайте, як розумний садівник, достиглий овоч у Грінченка й Даля (Рильський). .
Примітка Простим вважається І присудок, виражений двома словами, якщо вони є однією формою дієслова. Крім форми умовного способу (див. наведений приклад), це форми наказового способу з частками хай, нехай, а також складена форма майбутнього часу недоконаного виду: Буду я навчатись мови золотої у трави-веснянки, у гори крутої (Малишко).
Простий дієслівний присудок виражається також неозначеною формою дієслова: Наше бажання — жити в мирі та дружбі з усіма народами.
А також своєрідними дієслівно-вигуковими формами, що мають значення минулого часу: Рибалка — хлюп, за ним шубовсть вона, і більше вже ніде не бачили рибалки (Гребінка).
Простий дієслівний присудок, виражений змінною формою, узгоджується з підметом:
у теперішньому і майбутньому часах та в наказовому способі — у числі й особі (учні прочитають, я літатиму, ми знаємо, ви зробіть);
у минулому часі та умовному способі — у числі й роді: Далеко біліли широкі плеса (О. Десняк). Тебе я слухала б довіку, куме мій (Глібов). Кожен допоміг би товаришеві.
При підметі, вираженому кількома словами, присудок вживається:
в однині, якщо до підмета входять слова більшість, частина, решта, багато, мало, чимало: Більшість присутніх із пропозицією погодилась.
у множині, якщо підмет виражений сполученням називного та орудного відмінків: Зажурилися батько з матір'ю.
і в однині, і в множиш, якщо підмет виражений іменником та кількісним числівником: П'ять учнів вчаться на "відмінно". На консультацію прийшло дев'ять учнів.
при абревіатурах присудок узгоджується в роді та числі з тим словом, яке було головним у словосполученні, від якого утворено абревіатуру: УПА майже десять років боролась (бо: Українська Повстанська Армія) за незалежність України.
Складені присудки
Складеним називається присудок, виражений двома або кількома словами.
Складені присудки бувають дієслівні та іменні.
Складений дієслівний присудок містить допоміжне дієслово, яке своїми граматичними ознаками узгоджується з підметом, вказує на час та спосіб дії, на початок, тривалість, кінець, бажаність чи можливість дії, і неозначену форму дієслова, що виражає саму суть дії: Починав жевріти схід сонця (І. Нечуй-Левицький).
Допоміжними бувають дієслова стати, могти, починати, продовжувати, закінчити, хотіти, бажати, прагнути, вирішити та ін.: Але серце спинятись не хоче (Сосюра). Потім уже Софійка стала розглядати Заболотного спокійно (Гончар). Пан, брате, милувать не стане (Рильський). Бійці намагались йти без шуму (Гончар).
У допоміжній частині дієслівного складеного присудка можуть також уживатися:
прикметники ладен, згоден, повинен, радий: Я готовий винести всі випробування (Збанацький). Хтось нам повинен відчиняти двері (Стельмах).
дієприкметники змушений, покликаний, приречений, зобов'язаний: Я зобов'язаний допомогти старому (Стельмах). Танкісти змушені були залягти у воронку.
присудкові прислівники треба, можна, необхідно, слід, соромно, шкода, жаль, пора: Треба твердо нам в бою стояти (Франко). Вибрати не можна тільки Батьківщину (Симоненко). Нам пора для України жить (Франко).
До іменного складеного присудка входить іменна частина, яка виражає його лексичне значення, і допоміжне дієслово-зв'язка, що виражає граматичні значення способу, часу та особи.
Як іменна частина вживаються іменники, прикметники, числівники, займенники, дієприкметники, сполучення слів.
Іменники вживаються у формах:
називного відмінка: Левко був хліборобський син (Рильський);
орудного відмінка: Мить чекання здається вічністю (Т. Коломієць);
знахідного відмінка з прийменником за: Мені, малому, палиця ліскова служила за хорошого коня (Павличко).
родового відмінка з прийменником без: Я був без імені, роду-племені (Коцюбинський).
Іменна частина — іменник в називному відмінку називає постійну властивість підмета, а в орудному та знахідному з прийменником — тимчасову.
Прикметники в іменній частині складеного присудка виступають у формах:
називного відмінка: Хай рука в тебе буде тверда й молода (Малишко).
орудного відмінка: Розмову продовжувати стало зайвим (Н. Рибак).
Здебільшого називний відмінок прикметника також вказує на постійну, орудний — на тимчасову приписувану підметові ознаку.
У таких же формах вживаються слова з подібними до прикметникових граматичними значеннями:
числівники: Першим був простий чоловік (Симоненко).
займенники: Ця земля була, є і буде наша (Із газети).
дієприкметники: Він розповів, яким трудом був викоханий цей оазис (Стельмах).
Роль іменної частини можуть також виконувати:
прислівники: Ставало дедалі холодніше;
словосполучення: Ніжних акварельних тонів були вечори (Гончар).
фразеологічні сполучення слів: Ці слова для Якова стали як холодний душ (Головко).
У ролі зв'язки найчастіше вживається дієслово бути. Особливістю цієї зв'язки є те, що вона, зазвичай, у теперішньому часі не вживається: Наша иіль — людське щастя і воля (Франко). Він людина щира і статечна (Рильський).
Зв'язка є (або застаріла форма єсть) вживається лише в окремих випадках для надання висловлюванню офіційності чи урочистості. Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була (Тичина.) Найвищим законом держави є її Конституція.
Зв'язками виступають також дієслова стати, вважатися, здаватися, називатися, лишатися, становити, робитися та деякі інші. Оскільки ці дієслова не зовсім втратили своє лексичне значення, це виявляється у відмінкових формах іменної частини: / зробився я знову незримим (Шевченко). Мені осіння ніч короткою здається (Леся Українка). Швидкість руху Землі навколо Сонця становить майже тридцять кілометрів за секунди.
СИНОНІМІЧНІСТЬ ПРИСУДКІВ
Різні види присудка можуть передавати той самий або дуже подібний зміст, тобто бути синонімічними. Порівняйте: Удома він учителював. — Удома він за вчителя був (Головко). Я стаю ніби меншим, а навколо більшає увесь світ (Стельмах) — Я ніби меншаю – Я починаю меншати — світ починає більшати — Світ стає більшим — Уже світлішає, (починає світлішати, стає світліше) над гаєм (Стельмах).
ТИРЕ МІЖ ПІДМЕТОМ І ПРИСУДКОМ
На місці пропущеної зв'язки є між підметом і присудком може ставитися тире. Тире ставиться:
якщо підмет та іменна частина присудка виражені іменниками у називному відмінку: Життя — неминуча боротьба (Грабовський). Одвага наша — меч, политий кров'ю (Леся Українка).
коли підмет і присудок або один із них виражено неозначеною формою дієслова: Лиш боротись — значить жить (Франко). Яке то щастя — свій народ у світлі бачити (Павличко).
якщо обидва головні члени або тільки присудок виражено числівником — окремим або у сполученні з іменником: Два і два — чотири; Відстань до місяця — двісті вісімдесят чотири тисячі кілометрів;
якщо перед іменною частиною присудка стоять слова це, ось, то: Сміле слово — то наші гармати, світлі вчинки – то наші мечі (Грабовський).
Тире не ставиться:
якщо підмет або присудок виражаються займенником, прикметником, дієприслівником, порядковим числівником: Я син народу (Франко). Гострі очі розкриті в морок (О. Теліга). Творчість завжди мрійна і тривожна (Симоненко).
якщо присудок має порівняльне значення і до його складу входять слова як, ніби, наче: Хата як писанка;
якщо перед присудком стоїть заперечна частка не: Сумлінна праця не заслуга, а обов'язок (Із газети).
Проте і в цих випадках тире може ставитись, якщо на підмет падає логічний наголос: Ми — спадкоємці козацької слави (Із газети). Ти вся — жага (Рильський).
ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
До другорядних членів речення належать додатки, означення, обставини: З глибин (обставина) віків (додаток) і гордо (обставина), й величаво (обставина) встає легендами (додаток) овіяне(означення) ім'я (Симоненко).
ДОДАТОК
Додатком називається другорядний член речення, який означає предмет і відповідає на питання усіх відмінків, крім називного. Додаток виражається тими ж частинами мови, що й підмет. Найчастіше — іменником: Прошкандибала осінь (по чому?) по стерні(Л. Костенко) та співвідносними з ним займенниками (особовими, неозначеними, заперечними): Вони не знайшли (чого?) нічого(В.Терен); рідше:
прикметником: Соломія зробила (кому?) хворому ложе (Коцюбинський).
займенниками прикметникової форми: Хлопці вирішили чекати (кого?) своїх(Яновський).
числівниками: Семеро (кого?) одного не ждуть (Народна творчість).
частками: Категоричного "ні" від нього не почули.
вигуками: А (чого?) "ура" не кричать (Гончар).
Додаток, виражений знахідним відмінком без прийменника, називається прямим: Ради Тебе (що?) перли в душі сію (Симоненко).
Прямим вважається і додаток, виражений формою родового відмінка, якщо він залежить від присудка із заперечною часткою не. (Порівняйте: Ти велике зло_вчинив у ці хвилини. — Як не причиниш зла, то прийме (Бог) із твоїх плодів офіру (П. Тимочко) або означає частину від цілого: Харитя налила в горщик (чого?) води (Коцюбинський). Додаток може виражатися і неозначеною формою дієслова: Командир наказав бійцям (що?) зупинитись.
Примітка Якщо збігаються особова і неозначена форми дієслова, то необхідно розрізняти, коли вони є дієслівним складеним присудком, а коли — присудком із додатком. У першому випадку обидві названі дії стосуються однієї особи: Друзі згодом перестали турбувати його (Г. Тютюнник), у другому — різних осіб: Командир наказав, бійці мали зупинитись.