2.4. Дефіцит та джерела його фінансування Управління Пенсійним фондом

Протягом останніх років дедалі актуальнішими стають питання дефіциту бюджету Пенсійного фонду України. Зокрема порушення принципу економічної залежності пенсійних видатків від отриманих доходів. За таких умов особливої уваги потребує збалансованість бюджету ПФ.

Бюджет Пенсійного фонду складається з дохідної та видаткової частин. І коли виникає різниця між запланованими видатками та очікуваними доходами, з’являється дефіцит. У структурі доходів фонду чимала частка — кошти держбюджету. Але з того, що спрямовується до Пенсійного фонду, значну частину становлять трансферти на фінансування державних пенсійних гарантій військовим, держслужбовцям, правоохоронцям, шахтарям, чорнобильцям та ін. Друга частина — страхові внески щодо тих категорій, де страхувальником є держава (жінки у декретній відпустці, військовослужбовці строкової служби тощо) [15].

Упродовж останніх років пенсійні видатки за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду зростають значно більшими темпами, ніж власні доходи.

В разі неефективного бюджетного планування в попередньому році в звітному виникає дефіцит – перевищення видатків над доходами. Його розмір може бути закладений в бюджеті, та, найчастіше, його сума перевищує заплановану.

Таблиця 2.12

Залишок коштів бюджету упфу у бц районі

Показник	2013р., тис. грн.	2014р., тис. грн.	2015р., тис. грн.
Усього доходів	287406,28	296393,93	311734,74
Усього видатків	283802,34	293605,32	311755,12
Залишок коштів на кінець звітного періоду	3603,94	2788,61	-20,38

Джерело: розраховано автором за даними [37].

По даним таблиці 2.12, бачимо, що за досліджуваний період загальна сума доходів зростає і у 2015 році становить 311734,74 тис. грн., що є позитивним показником у діяльності Пенсійного фонду. Однак видатки також підвищуються, та у 2015 році перевищують доходи на 20,38 тис. грн., тим самим формуючи дефіцит коштів бюджету УПФУ у БЦ районі.

Переважна частина дефіциту покривається коштами із державного бюджету. Але спрямування значних обсягів бюджетних коштів на покриття дефіциту Пенсійного фонду України збільшує дефіцит державного бюджету та приводить до недофінансування окремих бюджетних програм, у тому числі й соціальних.

З метою забезпечення фінансової діяльності Пенсійного фонду України створюється резерв коштів, який складається з резерву для забезпечення поточних потреб та резерву для покриття дефіциту бюджету фонду в майбутні періоди. Резерв для поточних потреб формується з метою забезпечення фінансування виплати пенсій та надання фінансових послуг [17].

Резерв коштів фонду створюється в сумі, що відповідає місячній потребі на зазначені цілі згідно з бюджетом на відповідний рік. Кошти резерву використовуються та поповнюються таким чином, щоб на початок кожного місяця його сума відповідала зазначеній величині (місячній потребі для виконання видатків).

Для покриття можливого дефіциту бюджету ПФУ в майбутні періоди, що може виникнути у зв'язку зі зміною демографічної ситуації, створюється ще один резерв (для покриття дефіциту бюджету). Його обсяги визначаються щорічно на основі проведення актуальних розрахунків, які передбачають здійснення аналізу наслідків функціонування системи пенсійного страхування у коротко- та довгострокових періодах. З метою збереження коштів резерву ПФУ для покриття дефіциту бюджету та отримання додаткових доходів передбачено інвестування резервних активів у визначені об'єкти. До порядку інвестування таких коштів належать правила, що прийняті для інвестицій активів Накопичувального пенсійного фонду. Управління такими операціями здійснюють компанії з управління активами.

Одне з основних завдань головних управлінь Пенсійного фонду України - забезпечення у регіоні надходження коштів до пенсійної системи. Виконання цих функцій покладається на управління (відділи) платежів до пенсійної системи та захисту прав застрахованих осіб головних управлінь.

Контроль за погашенням заборгованості з метою за­хисту прав застрахованих осіб - не новий напрям ді­яльності, але не всі його притримуються належним чи­ном. Напрями вдосконалення роботи неодноразово відмічені у постановах, наказах, протокольних рішен­нях Пенсійного фонду.

Зважаючи на те, що погашення боргів за платежами до Пенсійного фонду - один із резервів збільшення власних доходів, а борги з єдиного внеску та страхо­вих внесків на державне пенсійне страхування безпо­середньо впливають на пенсійні права застрахованих осіб, робота з погашення боргів повинна вестися як один із пріоритетних напрямів діяльності органів Фонду [15].

На кінець 2015 року заборгованість з обов'язкових платежів (недоотримання зі сплати стра­хових внесків, борг з пені та штрафних санкцій, заборгованість з відшкодування пільгових пенсій, наукових пенсій та регресних вимог) становить 9997,1 млн грн, з якої:

• зі сплати страхових внесків - 1083,6 млн грн;

• з відшкодування пільгових пенсій-8 261,8 млн грн;

• з фінансування витрат на виплату різниці у роз­мірі пенсій науковим працівникам - 105,7 млн грн. При цьому 63,5% загальної суми залишається за економічно-активними підприємствами, а 36,5% - за підприємствами, які перебувають у процедурах банкрутства та у яких відсутні активи для її по­гашення.

Основні завдання в організації роботи з погашен­ня заборгованості:

1. Стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або несплачених обов'язкових платежів:

• забезпечення своєчасного звернення до судів про стягнення заборгованості з відшкодування пільгових та наукових пенсій і повноти охоплення боргу заходами стягнення;

• ознайомлення зі станом виконавчого проваджен­ня по виконавчих документах Пенсійного фонду про стягнення коштів та реалізації заходів у разі встановлен­ня порушень, у т.ч. забезпечення контролю за погашен­ням заборгованості зі сплати єдиного внеску за виконав­чими документами Фонду;

• заявлення клопотань у виконавчих проваджен­нях про виявлення та звернення про стягнення на май­но боржника, що перебуває у інших осіб, відповідно до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності даних щодо боржників, які мають зареєстро­ване нерухоме майно, транспортні засоби та кошти для погашення заборгованості, негайно повідомляти органи державної виконавчої служби;

• оперативне реагування на бездіяльність держав­них виконавців щодо не звернення стягнення на виявле­ні майно та кошти в порядку, встановленому законодав­ством;

• виявлення випадків ухиляння від виконання рі­шення суду.

2. Погашення заборгованості з боржників, які пе­ребувають у різних процедурах банкрутства:

• повнота та своєчасність (дотримання строків) заявлення кредиторських вимог;

• повнота вжитих заходів щодо погашення поточної заборгованості підприємств, які перебувають у різних процедурах банкрутства;

• аналіз надходження коштів від погашення забор­гованості зазначених підприємств, у т.ч. по боржниках з наявними активами для задоволення вимог;

• ведення обліку та контроль за погашенням заявле­них органами Фонду кредиторських вимог зі сплати єди­ного внеску до завершення процедур адміністрування єдиного внеску;

• забезпечення своєчасного реагування на нега­тивні тенденції у справах про банкрутство щодо безпід­ставного затягування процедур банкрутства через без­діяльність арбітражних керуючих, порушення порядку розподілу стягнених сум тощо;

• вжиття усіх можливих заходів, які сприяли б скоро­ченню строків перебування підприємств у процедурах банкрутства і надходженню коштів до бюджету Фонду, зважаючи на особливості кожної справи;

• розгляд планів санацій і мирових угод;

• активна робота з арбітражними керуючими щодо прискорення погашення боргів, ініціювання подання щодо усунення від виконання обов'язків тих арбітраж­них керуючих, які не проводять необхідних заходів з погашення боргів до Пенсійного фонду України;

• забезпечення спільно з юридичними службами:

1. якості представлення інтересів органів Фонду у справах про банкрутство;

2. оскарження в установленому порядку всіх рішень суду, ухвалених з порушенням норм матеріального та процесуального права, які зачіпають права та інтереси Пенсійного фонду України;

3. належні зміст та оформлення апеляційних і каса­ційних скарг, додержання строків та процедур оскар­ження;

На кінець 2015 на обліку в Пенсійному фонді перебуває 2,7 тис. боржників-банкрутів із загальною заборгованіс­тю 3,1 млрд грн, а це 31,1% загальної заборгованості усіх підприємств.

3. Взаємодія та обмін інформацією з органами Державної фіскальної служби з питань погашен­ня заборгованості зі сплати єдиного внеску за ви­конавчими документами на користь Фонду та за погашенням заявлених органами Фонду креди­торських вимог.

4. Укладення та виконання графіків погашення заборгованості:

• продовження роботи з укладання графіків з економічно-активними боржниками, забезпечивши 100% охоплення заборгованості;

• вжиття вичерпних заходів щодо погашення забор­гованості відповідно до затверджених графіків;

• запровадження щотижневого моніторингу стану виконання графіків погашення заборгованості.

3. Аналіз даних про зарахування страхового стажу застрахованим особам, які працюють на підприємствах - порушниках платіжної дисци­пліни: щодо достовірного формування позначок про сплату страхових внесків по підприємствах, які підпада­ють під дію Закону України «Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом».

4. Співпраця з Фіскальними органами, місцеви­ми органами виконавчої влади та соціальними партнерами у питаннях погашення заборгова­ності й забезпечення прав застрахованих осіб у пенсійному страхуванні.

5. Контроль за погашенням розстроченої забор­гованості. у т.ч. розстроченої та відстроченої за ухвалами суду.

6. Дотримання строків передачі інформації по платниках, які змінюють місцезнаходження (міс­це проживання): облік заборгованості; своєчасність і повнота охоплення заходами стяг­нення.

Особливої уваги, в нинішніх умовах, що склалися, потребує контрольно-перевірна робота органів Пенсійного фонду України, спрямована на забезпечення захисту прав застрахованих осіб на соціальне страхування та цільового використання коштів Пенсійного фонду України, інших коштів, призначених для виплати пенсій. У ст. 64 закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що органи Пенсійного фонду мають право проводити не тільки планові, а й позапланові перевірки у порядку, передбаченому цим Законом.

Планові перевірки здійснюють органи Пенсійного фонду з урахуванням вимог статей 4 та 5 Закону України “Про основні засади державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності”, відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду(контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому [30].

Періодичність проведення планових перевірок визначається з урахуванням ступеня ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання та проводяться з такою періодичністю:

• з високим ступенем ризику – не частіше одного разу на рік;

• із середнім ступенем ризику – не частіше одного разу на три роки;

• із незначним ступенем ризику – не частіше одного разу на п’ять років.

Строк здійснення планового заходу не може перевищувати 15 робочих днів, а для суб’єктів малого підприємництва – п’яти робочих днів, якщо інше не передбачене законом.

Крім планових перевірок, органи Пенсійного фонду України також мають право проводити у випадках, передбачених законом (ст.6 Закону України “Про основні засади державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності”), позапланові перевірки страхувальників щодо достовірності даних, поданих до реєстру застрахованих осіб, документів для призначення пенсій, правильності нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Під час проведення позапланової перевірки з’ясовуються лише ті питання, необхідність контролю яких стала підставою для здійснення цього заходу з обов’язковим значенням цих питань у посвідченні (направлені) на проведення державного нагляду (контролю). Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва – двох робочих днів, якщо інше не передбачене законом [30].

Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфе­рі загальнообов'язкового державного пенсійно­го страхування, є:

• донарахування або зменшення суми страхо­вих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

• зміни у відомостях про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;

• дотримання строків подання звітності орга­нам Пенсійного фонду України платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

• дотримання вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до встановлених критеріїв суб'єкти гос­подарювання відносяться до одного з трьох ступе­нів ризику - високого, середнього або незначного.