Висновки

Нотаріат – це правовий інститут, носії якого – нотаріуси – уповноважені державою здійснювати і посвідчувати юридичні акти, надаючи їм публічної сили. Однією із функцій цього органу є забезпечення безспірності і доказової сили документів.

Нотаріат виник як різновид адміністративної діяльності, чиє коріння можна простежити в далекому минулому. Ще тисячоліття тому у Вавилоні, Єгипті, Іудеї існували писарі-канцеляристи, які вели численні прибутково-витратні книги, періодично складали кадастр усіх земель в країні, переписували населення і його майно. У Стародавньому Римі ще в період республіки з’являються особи, обов’язком яких було підведення правового випадку під ту чи іншу формулу.

 Аналіз історії розвитку інституту нотаріату в Європі показує, що ті нотаріальні установи, які склалися під час правління Карла Великого, пустили глибоке коріння та досягли повного розвитку лише в Італії, де вони знайшли сприятливий для себе ґрунт, підготовлений римським правом; у Франції ж і в Німеччині вони проіснували недовго і вже згодом, після розпаду імперії, прийшли до повного занепаду.

Нотаріат в Україні - система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати права, в також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші передбачені законодавством нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності. Учинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або мають приватну нотаріальну практику (приватні нотаріуси).

Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут) і пройшов стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або в нотаріуса, що має приватну нотаріальну практику, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість.

До обов’язку нотаріусів відноситься: виконувати свої професійні обов'язки відповідно до закону і принесеної присяги; сприяти громадянам, підприємствам, установам та організаціям у здійсненні їхніх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним за вчинення нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, Закон України "Про нотаріат" та інші державні законодавчі акти України.

Органами, які здійснюють більшість нотаріальних дій, є державні нотаріальні контори, що утворюються в містах і великих населених пунктах. Державні нотаріальні контори відкриває і ліквідує Міністерство юстиції України.

Державна нотаріальна контора є юридичною особою. Очолює кон­тору завідуючий. Державних нотаріусів і завідуючих призначають на посаду і звільняють з неї відповідні управління юстиції. Державний нотаріус має печатку із зображенням Державного герба України, найменуванням державної нотаріальної контори і відповідним номером. Державний нотаріальний архів є юридичною особою, що має пе­чатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуван­ням.

З часу прийняття Закону України "Про нотаріат" у правовому житті суспіль­ства з'явився новий суб'єкт нотаріальної діяльності – приватно прак­тикуючий нотаріус. Приватний нотаріус здійснює діяльність від імені держави, що делегує йому спеціальні повноваження і наділяє його відповідними правами та обов'язками. Приватний нотаріус не перебу­ває у штаті державного апарату, а організовує свою діяльність само­стійно.

Нотаріальні дії за кордоном вчиняють консульські установи, а в передбачених законом випадках – дипломатичні представництва Ук­раїни. У консульських установах нотаріальні дії вчиняють безпосередньо консули, а в дипломатичних представництвах – один із членів дипло­матичного персоналу.

Наявність обґрунтованих скарг на дії нотаріусів з боку громадян вказує на проблеми, які виникають під час вчинення нотаріальних дій, а в окремих випадках свідчить про недостатній професійний рівень самих нотаріусів. Найчастіше обґрунтованими визнаються рішення щодо оформлення спадщини, посвідчення заповітів, довіреностей, договорів відчуження нерухомого майна тощо.

Однак поруч зі вказаними проблемами є й суб’єктивні причини надання неякісних нотаріальних послуг. Зокрема, в «нотаріальному суспільстві» існують такі нотаріуси, які в порушення вимог законодавства можуть посвідчити, наприклад, довіреність без довірителя, а заповіт – на померлого. Таким у нотаріаті не місце.