Розділ 3. Реформування системи нотаріату

Дослідження розвитку нотаріату на території України доводить, що цей розвиток відбувався у межах правових систем тих держав, до складу яких у той чи інший історичний період входили українські землі. До того ж вітчизняний нотаріат зазнав значного віддалення і відставання в оформленні цивільних правовідносин суб’єктів права від нотаріату цивілізованих країн після Жовтневої революції. Ситуація докорінно змінилася після набуття Україною незалежності та прийняття ВР ЗУ «Про нотаріат» 2 вересня 1993 р. та змінами від змінами від 15.03.2006 Відповідно до цього Закону нотаріат в Україні діє у двох формах: державній та приватній.

Наявність обґрунтованих скарг на дії нотаріусів з боку громадян вказує на проблеми, які виникають під час вчинення нотаріальних дій, а в окремих випадках свідчить про недостатній професійний рівень самих нотаріусів. Найчастіше обґрунтованими визнаються рішення щодо оформлення спадщини, посвідчення заповітів, довіреностей, договорів відчуження нерухомого майна тощо. Кількість таких скарг у першому півріччі 2007 р. у порівнянні з аналогічним періодом минулого року зросла майже вдвічі. Тому вже сьогодні необхідно створити систему підвищення професійного рівня нотаріуса як ним особисто, так і за допомогою Міністерства юстиції спільно з Українською нотаріальною палатою (УНП). Це і семінари, і узагальнення нотаріальної практики, і консультації, методичні та методологічні рекомендації тощо. Подібна робота має проводитися й на регіональному рівні територіальними органами юстиції спільно з відділеннями нотаріальної палати, асоціаціями нотаріусів тощо.

Також потребує вирішення питання створення органів професійного самоврядування нотарів, які здійснювали б функції надання методичної допомоги, забезпечували ефективну систему підвищення кваліфікації, застосовували професійні стягнення, здійснювали соціально-правовий захист нотаріуса. До того ж на якість вчинення нотаріальних дій впливає і незначна кількість узагальнень нотаріальної практики з окремих видів нотаріальних дій, і стан законодавства та прогалини в ньому, зокрема, неузгодженість окремих положень у цивільному, земельному, сімейному законодавстві, а також законодавстві про оподаткування. Так, відповідно до п. 15 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу накладено мораторій щодо відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення – земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також земельних ділянок, виділених у натурі на місцевості власниками паїв для ведення особистого селянського господарства. Натомість ч. 4 ст. 81 ЗК зобов’язує іноземних громадян, а також осіб без громадянства здійснити протягом року відчуження таких земельних ділянок, прийнятих ними у спадщину. Інший приклад: невирішеним лишається питання щодо здійснення спадкування майнових прав засновника приватного підприємства, а також відчуження корпоративних прав. Потребують законодавчого врегулювання й питання оподаткування майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а також порядок розрахунку податкових пільг у випадку продажу земельних ділянок різного цільового призначення, на який видано один державний акт. Подібних прикладів законодавчих колізій чимало.

Однак поруч зі згаданими проблемами є й суб’єктивні причини надання неякісних нотаріальних послуг. Зокрема, в «нотаріальному суспільстві» існують такі нотаріуси, які в порушення вимог законодавства можуть посвідчити, наприклад, довіреність без довірителя, а заповіт – на померлого. Таким у нотаріаті не місце.

Мін’юсту вдалося вирішити питання щодо зняття функцій податкового агента з нотаріуса, недопущення стягнення державного мита з приватних нотаріусів тощо. Також була вдосконалена процедура перевірки приватних нотаріусів, яка має здійснюватися не більше одного разу на два роки. Нині Департамент нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань Мін’юсту вдосконалює форми посвідчувальних написів, правила ведення нотаріального діловодства, інструкцій з передання справ до архіву, Положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані з вчинювальними нотаріальними діями, роботу з Єдиним реєстром заборон тощо.

Зазначимо, що Міністерство юстиції розробило законопроект № 3025 «Про внесення змін до Закону «Про нотаріат», який 20 жовтня ц.р. подано на розгляд парламенту. Так, в частині підвищення професійного рівня нотаріусів планується збільшити термін проходження стажування стажистом нотаріуса з шести місяців до двох років. Натомість особи, які мають свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, повинні підтвердити свою кваліфікацію у разі якщо:

1) їх нотаріальна діяльність протягом трьох років не була зареєстрована;

2) ці особи не працювали державними нотаріусами, консультантами нотаріальної контори чи помічниками приватного нотаріуса до подання заяви на реєстрацію нотаріальної діяльності [26; 251].

В частині ж посилення державного контролю з метою запобігання необґрунтованим вимогам у вчиненні нотаріальних дій передбачена можливість анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю за умови визнання територіальною кваліфікаційною комісією нотаріату такої відмови необґрунтованою. Також передбачаються підстави зупинення приватної нотаріальної діяльності за власним бажанням на строк не більше двох місяців та на більший строк з поважної причини (вагітність, хвороба тощо). Крім того нотаріальна діяльність може зупинятися за рішенням територіального органу юстиції у разі якщо приватний нотаріус не поновив договір страхування своєї цивільно-правової відповідальності або розмір страхової суми не відповідає вимогам закону, або якщо приміщення, в якому нотаріус здійснює свою діяльність, не відповідає вимогам, затвердженим Мін’юстом тощо.

В новому законі „Про нотаріат” розширюється перелік підстав для припинення приватної нотаріальної діяльності. Приватні нотаріуси будуть розпочати свою діяльність у двотижневий строк після видачі реєстраційного посвідчення, а страхова сума для забезпечення заподіяної під час вчинення нотаріальних дій шкоди встановлюється у розмірі не менш ніж 500 мінімальних заробітних плат.

Перспективи розвитку нотаріату в Україні мають спиратися на накопичений світовий досвід та враховувати національні звичаї та ментальність українського народу.

У законі нотаріат визначений як публічно-правовий інститут, покликаний забезпечувати позасудову охорону та захист прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, територіальної громади, а також держави шляхом вчинення у межах безспірних правовідносин нотаріальних дій, передбачених законом і заснований на єдиних принципах, формах і методах організації та здійснення нотаріальної діяльності, а також державного регулювання цієї діяльності. Нотаріальною діяльністю визначено професійну діяльність уповноважених державою осіб, на яких покладається обов’язок посвідчувати права, а також факти, які мають юридичне значення та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Держава, своєю чергою, має забезпечувати рівні умови та можливості зайняття нотаріальною діяльністю.

З метою захисту нотаріуса та його нотаріального архіву (як складової державного) передбачений особливий порядок доступу до нотаріальної контори. Тобто обшук, огляд, вилучення або виїмка печатки чи реєстру для реєстрації нотаріальних дій повинні відбуватися лише за вмотивованою постановою суду [26; 252].

Суттєво переглянутий статус та склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (ВККН), яка утворена та діє при Міністерстві юстиції. Її склад збільшо. Окрім того, за посадою до Комісії входить міністр юстиції, президент УНП, представник Верховного Суду. Чотири члени ВККН признаються міністром юстиції, а десять – обираються З’їздом нотаріусів з числа нотарів, стаж роботи яких становить щонайменше 15 років. За законопроектом до повноважень Вищої кваліфкомісії віднесений розгляд подань територіальних органів про анулювання свідоцтв на право зайняття нотаріальною діяльністю. Зокрема, закріплюються вимоги до робочого місця нотаріуса, встановлюється 7-годинний робочий день та 5-денний робочий тиждень нотаріуса. Між тим, у проекті пропонується встановити мінімальні та максимальні розміри оплати нотаріальних дій та визначити пільгові категорії громадян, для яких оплата послуг нотаріуса не може бути вищою за встановлену урядом межу.

Питання створення професійного самоврядування нотаріусів також є предметом правового регулювання нового закону. Так, для самостійного колективного вирішення питань своєї професійної діяльності передбачена система органів професійного самоврядування, їх завдання та порядок взаємодії з Мін’юстом. Також потребують вирішення процесуальні норми нотаріальної діяльності, адже і практики, і теоретики в один голос твердять, що нотаріальний процес і нотаріальне провадження існують на практиці і мають бути законодавчо регламентовані. На переконання Міністерства юстиції, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України як підзаконного акту, що регулює нотаріальний процес, не повинно існувати. Отже, особлива частина нового ЗУ «Про нотаріат» має врегулювати, з-поміж іншого, питання, пов’язані з установленням особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальних дій. У цьому випадку нотаріусу потрібно мати доступ до Реєстру фізосіб, Реєстру втрачених та пошкоджених паспортів тощо.

Наостанку зауважимо, що новий ЗУ «Про нотаріат» врахував всі законодавчі нововведення законопроекту № 3025 та суттєво вплинув на перехід українського нотаріату на принципово новий латинський тип. Адже загальновідомо, що сильний нотаріат та його ефективна робота знижує вартість правосуддя в кілька разів.