- •1. Становлення господарських судів в Україні.
- •2. Предмет та метод господарського процесуального права.
- •3. Принципи господарського процесуального права.
- •4. Джерела господарського процесуального права.
- •5. Господарське процесуальне права як наука, навчальна дисципліна та галузь права.
- •6. Загальні положенні щодо порядку досудового врегулювання господарських спорів.
- •7. Пред’явлення претензій щодо перевезення вантажів залізницею.
- •8. Пред’явлення претензій щодо перевезення вантажів морським транспортом.
- •9. Поняття, склад та класифікація учасників господарського процесу.
- •10. Процесуальне положення судді господарського суду.
- •11. Справи підвідомчі господарським судам.
- •12. Підсудність господарських справ. Територіальна та виключна підсудність.
- •13. Поняття та склад судових витрат.
- •14. Судовий збір.
- •15. Розподіл та відшкодування судових витрат.
- •16. Процесуальні строки.
- •17. Поняття та види доказів.
- •18. Призначення та проведення експертизи. Висновок експерта.
- •19. Підстави звільнення від доказування.
- •20. Запобіжні заходи.
- •21. Поняття та елементи позову. Форма та зміст позовної заяви.
- •22. Порядок вирішення господарських спорів у господарському суді.
- •23. Відкладення, зупинення, поновлення і припинення судового розгляду.
- •24. Порядок прийняття, форма та зміст рішення. Ухвала суду та її зміст. Додаткове
- •25. Перегляд судових рішень у апеляційному порядку у господарських судах України.
- •26. Перегляд судових рішень у касаційному порядку у господарських судах України.
- •27. Перегляд рішень, ухвал, постанов господарського суду за нововиявленими
- •28. Загальна характеристика інституту виконання судових рішень.
- •29. Загальна характеристика провадження справ про банкрутство в господарському
- •30. Учасники провадження у справах про банкрутство.
10. Процесуальне положення судді господарського суду.
Конституцією України, Законами України «Про статус суддів», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами закріплено правовий статус суддів господарських судів. Суддею господарського суду є посадова особа, наділена повноваженнями здійснювати правосуддя з господарських відносин.
На посаду судді місцевого господарського суду може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший за двадцять п ять років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше як три роки, а також проживає в Україні не менше десяти років і володіє українською мовою.
Суддя обіймає посаду безстроково, крім суддів, які призначаються на цю посаду вперше. Вперше призначений суддя в урочистій обстановці приймає присягу, зміст якої визначено ч. 2 ст. 10 Закону України «Про статус суддів». Присяга судді складається перед Президентом України.
Судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької і творчої.
Суддею апеляційного господарського суду може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше як п ять років, у тому числі не менше як три роки на посаді судді.
Суддею Вищого господарського суду може бути громадянин України, не молодший 30 років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше як сім років, в тому числі не менше як п ять років на посаді судді.
Необхідною умовою для заняття посади судді є складання кваліфікаційного екзамену.
Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні. Незалежність суддів гарантується законодавством.
Суддя господарського суду звільняється з посади органом, що його обрав або призначив виключно з підстав, визначених законодавством.
Про наявність підстав для припинення повноважень судді та про висунення кандидатур для обрання суддею голова суду, в якому працює суддя, або голова вищестоящого суду повідомляє орган, який призначив або обрав суддю, у строк не більше одного місяця з дня виникнення підстав, передбачених законом. До повідомлення додаються документи, які свідчать про наявність підстав для припинення повноважень судді.
Вплив на суддю в будь-якій формі з метою перешкодити всебічному, повному і об єктивному розгляду конкретної справи тягне за собою відповідальність за законодавством України.
11. Справи підвідомчі господарським судам.
Господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів. Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
