МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ЩОДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ”

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

ЗА НАПРЯМОМ ПІДГОТОВКИ

6.030601 – “Менеджмент”

КРЕМЕНЧУК 2012

Методичні вказівки щодо виконання контрольної роботи з навчальної дисципліни “Екологічний менеджмент” для студентів заочної форми навчання за напрямом підготовки “Менеджмент”

Укладачі: доц. В. С. Шалугін,

асист. В. В. Семеніхіна

Рецензент к. е. н., доц. О. Л. Загорянська

Кафедра менеджмент

Затверджено методичною радою Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського Протокол № від 2012 р.

Голова методичної ради проф. В. В. Костін

ЗМІСТ

Вступ.……………………………………………………………………………......4

1 Зміст контрольної роботи………………………………………………………...7

2 Рекомендації щодо написання та оформлення контрольної роботи…………..7

3 Завдання для виконання контрольної роботи……………………..…...………..8

4 Подання контрольних робіт до захисту……………………………….....……..10

Список літератури……………………………….…………………………………11

Додаток А Зразок оформлення титульної сторінки контрольної роботи……....12

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку теорії та практики менеджменту визначальним є концептуальний підхід на основі взаємного погодження принципів та інструментів управління. У наш час нагальною є необхідність нових, адекватних оцінок усього комплексу проблем, які постають перед світовим співтовариством. На порядку денному стоїть питання заміни старих стереотипів мислення, що породжують безвідповідальне ставлення до навколишнього природного середовища.

Розглядаючи головну на сьогодні концепцію розвитку людства − концепцію сталого розвитку, слід підкреслити полярність поглядів на її сутність. Прибічники даної системи ідей, викладених у “Порядку денному на XXI століття”, підтримують програму дій, спрямованих на сталий розвиток із соціального, екологічного та економічного поглядів, тобто дві мети: висока якість довкілля та здорова економіка для всіх народів світу − розглядаються у сукупності.

Однією з головних ознак XXI століття є розвиток процесів гармонізації економічного поступу з урахуванням можливостей біосфери забезпечувати потреби людства у природних ресурсах та нормальних умовах життєдіяльності. Екологічно небезпечна економіка реформується в екологічно сприятливу в розвинутих країнах світу, а техногенне мислення трансформується в екологічне. Активізувалися процеси екологізації практично в усіх сферах людської діяльності, розвиваються екологічна політика й управління. Формується система екологічного управління на рівні кожного підприємства, регіону, області. Тому виникла нагальна потреба у розвитку напряму сучасної “великої ” екології – екологічного менеджменту.

Під екологічним менеджментом розуміють підсистему загальної системи управління будь-яким об’єктом, діяльністю, виробництвом, яка гармонізує діяльність і розвиток підприємства, галузі в навколишньому середовищі й екологічному правовому полі. Екологічний менеджмент є частиною загальної системи менеджменту, яка включає організаційну структуру, планування, розподіл відповідальності, практичну діяльність, процедури, процеси і ресурси, необхідні для розробки, впровадження і досягнення основних цілей екологічної політики, її коригування, оновлення, розширення (залежно від змін екологічної ситуації).

На глобальному рівні екологічної політики відбуваються міжнародно-правові, політичні й зовнішньоекономічні акції з урахуванням екологічних обмежень у соціально-економічному розвитку, збереження запасів наявних у світі природних ресурсів та їх розподілення між країнами.

Екологічна ефективність управління оцінюється за критеріями відповідності вимогам: екологічного законодавства, екологічних норм і стандартів, екологічної політики, прогресивної практики; поліпшення екологічних характеристик виробництва, господарювання та результативності екологічних витрат. Складність створення системи мотивації раціонального природокористування полягає в альтернативності цілей природоохоронних і виробничих підрозділів підприємства, а також у різних цілях підприємства як економічного суб’єкта і зовнішнього соціально-економічного середовища як користувача довкілля. Виходячи з цього, у природокористуванні слід розглядати зовнішню і внутрішню мотивацію та відповідні їм методи й інструменти.

Характерною особливістю третього тисячоліття є зростання значення глобальних процесів та проблем, пов’язаних з розвитком суспільства. Однією з таких проблем, яка тією чи іншою мірою завжди супроводжувала розвиток суспільства, є антропогенне забруднення навколишнього середовища та погіршення якості і виснаження природних ресурсів.

Мета навчальної дисципліни – вивчення стану довкілля в трикутнику: екологічне законодавство – екологічна політика – управління охороною довкілля та використанням природних ресурсів, а також вивчення системи стандартів екологічного менеджменту та аудиту ISO 14000, практичне опанування методів впровадження системи екологічного менеджменту.