Тема 2.2. В. Винниченко, його активна громадська та політична діяльність. Значення художньої спадщини митця. Викриття фальшивого народолюбства в оповіданні в. Винниченка «Малорос-євпропеєць».

Питання для самоконтролю:

Завдання 1. Законспектуйте життєвий і творчий шлях В. Винниченка.

Завдання 2. Прочитайте оповідання В. Винниченка «Малорос-європеєць».

Завдання 3. Законспектуйте критичний матеріал.

Оповідання «Малорос-європеєць» (1907) блискуче викриває українського панка Коростенка, який перед репетитором свого сина хизується запровадженими в своєму господарстві технічними новаціями. Він гадає, що двері в будинку, які автоматично одчиняються й зачиняються, кухонна машина, яка перемішує тісто, вивели його в ряд «європейців». Панок весь час торочить про осягнення ним європейської культури, про подолання «азіатчини» в господарюванні. Це один з тих ліберальних балакунів, яких висміювали і Панас Мирний та Михайло Коцюбинський, Леся Українка та Володимир Самійленко. Коростенко із запалом доводить, що селяни бідують не від безземелля, а від відсутності знань. Розмовляє поміщик якоюсь «кумедною» мовою, щоб показати свій «малоросійський» патріотизм.

Як «поміщик новітньої формації», Коростенко довго і нудно просторікує про те, що наука принесе людям щастя, що аграрне питання можна розв'язати тільки через застосування машин. Та словесна полова не може приховати його гнобительського нутра: панкові не подобається, що Дума «розгарячає дуже інстинкти селян». Автор досягає справжнього ефекту у викритті «малороса-європейця», коли показує, як Коростенко, сприйнявши весільний похід за селянський бунт, розстрілює з кулемета невинних людей. Саркастично закінчується оповідання: «Слово малороса-європейця» «машинним робом» (тобто кулеметною чергою) було сказано «старій нашій неньці Україні».

Відомо, що аналогічний сюжет використав Михайло Коцюбинський в пізніше написаній новелі «Коні не винні».

Дійсно, головний герой оповідання «Малорос-європеєць» пан Коростенко ніби й прогресивний чоловік, ніби й добрий, ніби й де­мократ, ніби й українофіл, машинізував усе, щоб полегшити працю своїх робітників, але так чи інакше він виявляє своє єство ліберала-демагога. Його слова і справи неспівмірні. Фінал вочевидь виявляє сутність Коростенка. І прізвище йому автор добирає відповідне – пов'язане з хворобою, що роз'їдає тіло людини.

У цьому оповіданні поєднались риси експресіоністичного та імпресіоністичного письма. Експресивність виявляється у ре­акціях Коростенка на навколишню дійсність – нервозну, збу­джену. Його образ до певної міри гіперболізовано, чим автор хотів виявити своє ставлення до подібних явищ, відтворити свою реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності. Прикметно, що в оповіданні органічно сприймаються і засоби імпресіоністично­го письма. Так Винниченко змальовує дорогу, спостереження за навколишніми пейзажами репетитора, котрий їде в село Бідненьке до малороса-європейця, тобто до Коростенка. Вихва­ляння малороса своїми статками й досягненнями перед голод­ним з дороги репетитором відтворює атмосферу протистояння гуманного й лицемірного, щирого та фальшивого.

Завдання 4. Дайте визначення поняттям «імпресіонізм», «експресіонізм».