2.2 Ціноутворення. Принципи ціноутворення на інноваційну продукцію

Ціна є центральною, вузловою ланкою ринкової економіки. Через ціни на товари будуються майже усі основні економічні відносини у процесі виробництва, обміну, розподілу. Тому ціноутворення відчуває на собі вплив багатьох економічних та неекономічних чинників. Порядок ціноутворення на продукцію і послуги інноваційної сфери регулюється Громадянським кодексом України.

ІП, як і будь-яка комерційна фірма, виробляє певну політику у галузі ціноутворення, якої буде додержуватися, враховуючи за можливістю усі значущі чинники ціноутворення. До них належать:

1) тип ринку збуту продукції (чиста конкуренція, монополістична конкуренція, олігополістична конкуренція, чиста монополія). В інноваційній сфері діють закономірності, більш властиві ринкам олігополії або чистої монополії, коли продавець може істотно впливати на ціни;

2) стратегічна спрямованість фірми. Якщо це виживання ІП, то діє принцип зниження ціни на продукцію; якщо максимізація поточного прибутку, то обираються ціни, що забезпечують найбільшу масу прибутку; якщо досягнення лідерства за рахунок якості продукції, то підвищенні ціни, що відшкодовують підвищені витрати;

3 ) співвідношення рівнів пропозиції і попиту на продукцію, що виробляється ІП. Чим вищий попит, тим більшу ціну продавець (ІП) може правити. Але тоді зростає і пропозиція, так як аналогічну продукцію будуть пропонувати ринку й інші ІП, приваблені високою ціною. Якщо з часом зростаюча пропозиція виявиться вищою за попит, то продавцям доведеться знижувати ціни. Оптимальне значення ціни відповідає рівновазі попиту і пропозиції (точці перетину ліній попиту і пропозиції на рис. 1);

Ціна

Попит

Пропозиція

0 Кількість товару

Рисунок 1 – Зсуви ліній попиту праворуч уверх (означають підвищення ціни) і ліворуч униз (означають зниження ціни)

4) рівень доходів покупців інноваційної продукції. Поліпшення фінансового стану споживачів підвищує попит, і лінія попиту зсувається праворуч, а погіршення знижує його, і лінія попиту переміщується ліворуч (див. рис. 1);

5) зміни цін на додаткові товари, необхідні для використання даної продукції (наприклад, підвищення цін на енергоносії для експлуатації енергоємного обладнання приведе до зниження попиту на нього, і лінія попиту зміститься ліворуч);

6) рівень витрат на виробництво і реалізацію продукції (виробник пропонує ціну, що відшкодовує його витрати і дає бажаний прибуток). Конкретні ціни мають відшкодовувати різноманітні за своїм станом витрати, але в цілому за ІП необхідно, щоб цінами покривалися усі витрати на виробництво;

7) рівень рентабельності, що планується, обумовлено розміром наміченого прибутку. Враховуються передбачувані витрати із прибутку: виплата податків, що відносяться на результати фінансової діяльності ІП, –податку на майно та ін.; виплата податків з прибутку, що залишається у розпорядженні ІП; сплата раніше взятих кредитів; виплата дивідендів за акціями ІП – платежі власникам; відрахування до резервного фонду; внески на благодійні цілі; витрати на матеріальне стимулювання працівників і деякі інші;

8) державні регулятори – встановлені або регульовані державою ціни і тарифи на окремі види ресурсів і послуг, податки і ставки оподаткування, митні правила і мито, ставки Центрального банку і комерційних банків за позиками, курси валют та ін.;

9) правові умови договору купівлі-продажу інноваційного продукту (чим більший обсяг прав, що передається покупцеві на використання або розповсюдження об’єкта продажу, тим вища ціна);

10) розмір ризику продавця і покупця (якщо покупець бере на себе значні ризики, то обгрунтовано вимагає зниження ціни);

11) конкретні умови угоди: терміновість робіт, технічні аспекти; можливості і підстави для застосування цінових пільг або націнок та ін.