Дозвілля — специфічна форма витрат вільного часу. За характером може бути активним, масовим або у вигляді розваги.
Доступність послуг — показник, який виражається через обсяги вироблених послуг різних видів або кількістю місць у театрах, кінотеат- рах тощо в розрахунку на певну чисельність населення; вимірюється через забезпеченість населення технічними засобами (телевізорами, журналами тощо) для отримання послуг.
Дошкільна освітня установа — освітня установа, що реалізує загальноосвітні програми дошкільної освіти різної спрямованості, забезпечуючи виховання, навчання, нагляд і оздоровлення дітей віком до 7 років.
Економічна класифікація видатків бюджету — структуризація видатків усіх видів бюджетів за їх економічним змістом і цільовим призначенням.
Економічне оцінювання господарських операцій — процес, який об’єднує низку загальноекономічних методів (прийомів) аналізу (порів- няння, групування, питома вага, середні величини тощо) та оцінювання з метою визначення доцільності, раціональності окремих операцій та ефективності господарювання підконтрольного об’єкта в цілому за пев- ний проміжок часу.
Епікриз виписний — запис лікаря (резюме) про випадок захворювання з реєстрацією основних фактів історії хвороби (анамнез, діагноз, рекомендації тощо).
Ефект — результат, наслідок яких-небудь заходів або дій. Стосовно системи охорони здоров’я розрізняють ефект економічний, соціальний та медичний.
Ефективність — зіставленість результату з відповідними витра- тами.
Ефективності показник — кількісна характеристика явища або процесу.
Життєвий рівень населення — економічна категорія, яка характеризує забезпеченість населення матеріальними, духовними благами, ступінь задоволення особистих потреб людей, що виникають на певному етапі розвитку суспільства.
Загальна чисельність лікарів — чисельність усіх лікарів з вищою медичною освітою на кінець року, які зайняті в лікувальних, санаторно-курортних, санітарних закладах, закладах соціального захисту, освіти, науково-дослідних інститутах, закладах, що здійснюють підготовку кад- рів, в апараті управління закладами охорони здоров’я тощо.
Загальний фонд кошторису доходів і видатків бюджетної установи (організації) — кошти, що надходять із загального фонду бюджету, за рахунок якого утримується ця установа (організація).
Загальноосвітні навчальні заклади — навчальні заклади, що забезпечують загальну освіту відповідного рівня. До таких закладів належать школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, навчально-виховні комплекси (об’єднання), санаторні школи, а також спеціальні школи (школи-інтер- нати) та школи соціальної реабілітації. До складу навчально-виховних комплексів входять школи, дитячі садки тощо. Розрізняють загальноосвітні навчальні заклади трьох ступенів: першого ступеня (початкова шко- ла) — забезпечують початкову загальну освіту; другого ступеня (основна школа) — забезпечують неповну загальну середню освіту; третього ступеня (старша школа) — забезпечують повну загальну середню освіту.
Заклади культури — театри, філармонії, організації телебачення та радіомовлення, кіно- і відеопрокату, видавництва, музеї, бібліотеки, заклади культури клубного типу, цирки, парки культури та відпочинку, позашкільні заклади естетичного виховання і дозвілля дітей та юнацтва.
Захворюваність — ступінь поширеності всіх хвороб разом узятих (або кожної окремо) серед населення в цілому (або окремих його груп).
Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності — перерва в роботі внаслідок хвороби, травми, карантину, догляду за хворим членом сім’ї, допологової і післяпологової відпустки. Характеризується числом календарних днів тимчасової непрацездатності.
Захворюваність загальна (хворобливість) — сукупність усіх хвороб серед населення, вперше виявлених у поточному році, а також виявлених у попередні роки, але з приводу яких хворі звернулися по медичну допомогу в поточному році.
Захворюваність первинна — сукупність захворювань серед населення, раніше не зареєстрованих, а виявлених вперше в поточному році.
Захворювання — будь-яке суб’єктивне чи об’єктивне відхилення від стану фізичного або психічного благополуччя, викликане хворобою, травмою чи ушкодженням; індивідуальний прояв хвороби у хворої людини.
Здоров’я населення — статистичне поняття, яке досить повно харак- теризується комплексом показників: демографічних, фізичного розвитку, захворюваності, інвалідності, частоти донозологічних станів.
Здоров’я окремої людини — поняття, що має два аспекти — теоретичний та практичний. Теоретичний аспект: здоров’я — це стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби чи фізичних дефектів. Практичний аспект: здоров’я — це здатність організму повноцінно виконувати свої біологічні та соціальні функції.
Інвалідність — стан організму людини, що характеризується постійною або тривалою втратою працездатності чи суттєвим обмеженням останньої.
Індекс людського розвитку — показник, який дає змогу здійснювати міжнародні порівняння щодо досягнення країною певного рівня життя і використовується як інструмент для оцінювання досягнень держави у забезпеченні можливостей для розвитку людського потенціалу.
Індекс освіти — показник, що є складовим елементом визначення індексу людського розвитку і визначається як сукупний показник досяг- нутого рівня писемності дорослого населення та сукупної частки учнів у загальній чисельності населення віком від 6 до 22 років.
Індекс споживчих цін — відносний показник, який характеризує в цілому зміну вартості споживчого кошика товарів і послуг, придбаних населенням. Являє собою відношення вартості кошика товарів і послуг фіксованого складу поточного періоду до його вартості в базисному періоді.
Інфляція — процес, що характеризується підвищенням загального рівня цін в економіці окремої країни та зниження купівельної спроможності грошей.
Інформаційне забезпечення — сукупність відомостей про економіч- ні явища та процеси.
Інфраструктура — складові економічного життя, що мають допоміжний характер і забезпечують нормальну діяльність економічної системи в цілому.
Інші позабюджетні кошти — позабюджетні кошти, які не входять до складу спеціальних коштів, сум за дорученнями та депозитних сум.
Касове виконання бюджету — прийом та зарахування доходів на рахунки бюджету і перерахування коштів з цих рахунків на фінансування видатків.
Касові видатки — всі суми, видані установі органом Державного казначейства або установою банку з реєстраційного, спеціального реєстраційного, поточного рахунка як готівкою, так і безготівковою оплатою рахунків.
Клініко-статистичні групи — пацієнти, якісно однорідні за клініч- ними та статистичними характеристиками.
Книгозабезпеченість — величина книжкового фонду на кінець року, поділена на чисельність зареєстрованих читачів. Показник характеризує забезпеченість книжкового фонду щодо чисельності читачів (середню кількість документів, що припадає на одного читача).
Концертні організації — установи, які займаються організацією концертної діяльності (філармонії, концертні об’єднання, концертні зали), і творчі самостійні колективи (музичні, хорові, танцювальні), а також ті, що перебувають на самостійному балансі та є юридичними особами.
Кошти на виконання окремих доручень (суми за дорученнями) — кошти, які бюджетні установи та організації отримують від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб і благодійних фондів для виконання певних доручень та/або використання за цільовим призначенням, визначеним стороною, яка надає ці кошти.
Кошторис — план наступних грошових витрат і надходжень. Залежно від типу установи, організації та мети, для якої складають і затверджують кошторис, розрізняють кошторис бюджетної установи, кошторис витрат на виробництво та ін. Бюджетні установи складають кошториси, які є підставою для одержання коштів на утримання та розширення установ. За наявності позабюджетних коштів ці установи складають прибутково-видаткові кошториси, в яких визначають суму надходжень грошей від належних цій установі господарств і суму витрат на їх утримання. Прибутково-видаткові кошториси складають і громадські організації. Господарські організації складають кошторис на фінансування окремих заходів за рахунок власних коштів і державного бюджету. Кошториси бувають індивідуальні та зведені. Індивідуальні кошториси відбивають особливості, властиві певній установі чи організації, або характер окремих заходів (витрат). Зведений кошторис є об’єднанням індивідуальних кошторисів однорідних установ управління, відомства. Складаються кошториси на квартал і на рік (чи інший бюджетний період). Затверджений вищою організацією кошторис є планом фінансування підприємства, установи, організації.
Кредиторська заборгованість — тимчасово залучені суб’єктом гос- подарювання (установою) у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі.
Критерій — ознака, на основі якої здійснюється оцінювання, класифікація будь-чого; мірило. Відносно соціально-економічних процесів — принцип визначення ефективності.
Культурна діяльність — діяльність установ та організацій, спрямована на забезпечення умов для культурного, естетичного, фізичного розвитку людини та організації її відпочинку.
Ліжка обліковані — обліковані на кінець року ліжка у лікувальних закладах, забезпечені необхідним устаткуванням і готові для прийому хворих (незалежно від того, зайняті вони хворими чи ні).
Ліжко кошторисне — ліжко, на яке відпущено кошти згідно із затвердженим кошторисом.
Ліжко, фактично розгорнуте — ліжко, що займає визначену для нього площу та забезпечене засобами догляду і призначенням, необхідними для лікування.
Лікувальні заклади, що надають амбулаторно-поліклінічну допомогу населенню — всі медичні заклади, що ведуть амбулаторний прийом (поліклініки, амбулаторії, диспансери, поліклінічні відділення лікарняних закладів, лікарські пункти охорони здоров’я тощо).
Масові (публічні) бібліотеки — загальнодоступні бібліотеки, які дають можливість користуватися їхніми фондами всім верствам населення без обмежень незалежно від рівня освіти, спеціальності, віросповідання та інших ознак.
Медицина — наука і практична діяльність, спрямовані на збереження та зміцнення здоров’я людей, запобігання хворобам та лікування їх.
Медичні послуги — заходи (або комплекс заходів), спрямовані на профілактику захворювань, їх діагностику, лікування та реабілітацію хворих, що мають закінчене значення та певну вартість.
Межа бідності — рівень доходу, нижче якого задоволення основних потреб є неможливим.
Мережа системи охорони здоров’я — структура медичних закладів із відповідними ресурсами — матеріальними, фінансовими, трудовими.
Метод — сукупність способів і прийомів вивчення явищ (подій, процесів), зокрема економічних.
Методика — сукупність методів і засобів дослідження.
Меценатство — добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними особами набувачів благодійної допомоги.
Мінімальна бюджетна забезпеченість — мінімально допустима вартість послуг держави у грошовому вираженні, наданих органами державної влади або органами місцевого самоврядування в розрахунку на душу населення за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Місткість видовищного підприємства — 1) загальна місткість видовищного підприємства — число всіх посадочних місць, у тому числі службових; 2) комерційна місткість видовищного підприємства — число місць, що надходять у продаж, без службових.
Модель в економіці — схема абстрактного, математичного формалізованого відображення явищ і процесів.
Модель кінцевих результатів — система комплексних оцінок діяль- ності певних закладів. Базується на порівнянні фактично досягнутих значень із нормативними. Відповідні шкали встановлюються шляхом експертних оцінок.
Моніторинг — постійне спостереження за соціально-економічними процесами.
Наукова діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.
Науково-педагогічна діяльність — педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах і закладах післядипломної освіти ІІІ—ІV рівнів акредитації, пов’язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю.
Науково-технічна діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання та використання нових знань у всіх галузях техніки і технології. Її основними формами (видами) є науково-дослід- ні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов’я- зані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практич- ного їх використання.
Науково-дослідна (науково-технічна) установа — юридична особа незалежно від форми власності, створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 % загального річного обсягу виконаних робіт.
Науковий працівник — учений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.
Науково-педагогічний працівник — учений, який за основним місцем роботи займається професійно педагогічною та науковою або на- уково-технічною діяльністю у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти ІІІ—ІV рівнів акредитації.
Науковий результат — нове знання, одержане в процесі фундамен- тальних або прикладних наукових досліджень і зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття.
Науково-прикладний результат — нове конструктивне чи технологічне рішення, експериментальний зразок, закінчене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути запроваджена в суспільну практику. Може бути у формі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, натурного зразка.
Наукова робота — дослідження з метою одержання наукового результату.
Незалежний бюджетний контроль — контроль, здійснюваний спеціалізованими аудиторськими фірмами та службами. Полягає у перевірці бюджетної звітності на предмет правильності її складання згідно з установленими правилами бухгалтерського обліку та відповідності діяльності підприємства, організації, установи чинним нормативним актам.
Необоротні активи — матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать установі та забезпечують її функціонування і термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше року. Термін корисної (очікуваної) експлуатації необоротних активів установи встановлюється міністерством за відомчою підпорядкованістю або (якщо такі нор- мативні документи відсутні) установою самостійно на момент прид- бання активу.
Нижній рівень добробуту — показник, який характеризує достатність забезпечення населення матеріальними благами та послугами.
Нижня межа малозабезпеченості — мінімальний споживчий бюджет, який забезпечує тільки необхідні фізіологічні потреби людей (фізіологічний мінімум).
Нозологічна форма — окремий клас (елемент класифікації) хвороб.
Нозологія — елемент класифікації, окрема хвороба, що входить до певного класу хвороб згідно з МКХ = 10 (Міжнародною класифікацією хвороб—10).
Номінальна заробітна плата — нарахована заробітна плата, аб- страгована від рівня інфляції.
Номінальні доходи — сума нарахованих доходів (з урахуванням податків і обов’язкових платежів).
Нормативи витрат (фінансування) — показники поточних і капітальних видатків з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нор- мативів.
Обертальність документального фонду — показник, який характеризує ступінь використання документного фонду (середню кількість книговидач, що припадає на одиницю фонду).
Обов’язкове медичне страхування — складова обов’язкового державного соціального страхування, що забезпечує всім громадянам рівні можливості в отриманні медичної допомоги за рахунок коштів страхувальників, відраховуваних на обов’язкове медичне страхування.
Оборотна касова готівка — встановлений під час затвердження бюджету ліміт залишку коштів на його рахунку для фінансування видат- ків у разі виникнення тимчасового касового розриву (фінансування видатків випереджає в часі надходження доходів).
Одержувачі бюджетних коштів — підприємства та госпрозрахун- кові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників.
Органи управління охороною здоров’я — органи виконавчої влади в галузі охорони здоров’я суб’єктів держави, місцевого самоврядування, а також інші органи управління медичними службами.
Організації охорони здоров’я — підприємства, установи та організації системи охорони здоров’я незалежно від форм власності.
Освіта — сукупність систематизованих знань, навиків і переконань, здобутих окремими індивідами та суспільством у цілому завдяки чинній системі навчання або самостійно.
Освітній потенціал — засвоєний і нагромаджений населенням країни обсяг знань і професійних здібностей. Його кількісною характеристикою є сумарний час, витрачений населенням на навчання.
Освітній рівень — за Законом України «Про освіту» це основна загальна освіта, середня (повна) загальна освіта, початкова професійна освіта, вища професійна освіта, післявузівська професійна освіта.
Освітня установа вищої професійної освіти (вищий навчальний заклад) — установа, що має статус юридичної особи і реалізововує професійні освітні програми вищої професійної освіти в університетах, академіях, інститутах, коледжах.
Освітня установа середньої професійної освіти (середній спеціаль- ний навчальний заклад) — установа, що реалізує професійні освітні програми середньої професійної освіти в технікумах, училищах, школах, коледжах, технікумах — підприємствах (установах).
Особистість — соціально-типова характеристика людини як сукуп- ності соціальних ролей, що визначаються соціальним статусом.
Охорона здоров’я — сфера діяльності щодо забезпечення прав громадян на життя і здоров’я.
Охорона здоров’я населення — сукупність заходів політичного, економічного, правового, соціального, культурного, наукового, медичного, санітарно-гігієнічного і протиепідемічного характеру, спрямованих на збереження фізичного і психічного здоров’я кожного громадянина.
Пасиви — джерела ресурсів установи, враховані як її власні, та залучені фонди, а також боргові зобов’язання.
Паспорт бюджетної програми — документ, що визначає суму коштів, необхідних для виконання бюджетної програми, законодавчі підстави її реалізації, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми.
Патологія — наука про хворобливі (патологічні) процеси в організ- мі. В широкому розумінні — будь-яка ненормальність.
Первинні документи — письмове свідоцтво про здійснення певних операцій, яке надає юридичну силу даним бухгалтерського обліку. Пер- винна документація забезпечує обліку суцільне та неперервне відображення діяльності підприємств, установ та організацій. Дійсними вважаються тільки правильно оформлені документи, тобто ті, в яких присутні всі реквізити — обов’язкові показники, що забезпечують первин- ним документам силу закону. Такими реквізитами є: назва підприємства (організації, установи), назва документа, його номер, дата, короткий зміст операції, її кількісний та грошовий вираз, підписи осіб, відповідальних за дану операцію.
Перевірка — обстеження та вивчення окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ або їх підрозділів. Перевірка поділяється на: камеральну — проводиться на момент отримання відповідними органами, що перевіряють, певних звітних документів у розрізі повноти та своєчасності наданих звітів, дотри- мання вимог щодо порядку заповнення документів, відповідності розрахункових даних звітним, їх послідовність у формах звітності та ін.; документальну, яка здійснюється відповідно до річних планів контроль- но-економічної роботи і квартальних графіків перевірок, які складаються по кожній ланці роботи, та має на меті перевірку повного та правильного відображення в обліку результатів минулої перевірки, відповідність показників балансу даним синтетичного та аналітичного обліку по рахунках, дотримання положень обліку наявних бюджетних коштів та їх витрачання тощо.
Періодична бюджетна звітність — звітність, що подається розпорядниками коштів за певні проміжки часу (місяць, квартал) у законодавчо встановлені терміни.
Прикладні наукові дослідження — наукова та науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей.
Платні медичні послуги — набір послуг у галузі охорони здоров’я, що надаються в організації охорони здоров’я державно-муніципального сектору. Обов’язковою умовою є договір організації охорони здоров’я з пацієнтом із попередньою або подальшою їх оплатою.
Позабюджетна діяльність бюджетних установ та організацій — надання платних послуг, виконання робіт чи здійснення іншої діяльності, пов’язаної з основною діяльністю установ та організацій, доходи від якої спрямовані на здійснення видатків, передбачених в кош- торисі, і не мають на меті отримання комерційного прибутку.
Позабюджетні кошти — кошти, які бюджетні установи та організації отримують понад асигнування, що виділяються їм з державного та/або місцевих бюджетів, і використовуються суворо за цільовим призначенням. За принципом походження та використання позабюджетні кошти поділяються на спеціальні кошти, суми за дорученнями, депозит- ні кошти та інші позабюджетні кошти.
Позика місцевим бюджетам — це короткострокова позика, що її надають фінансово-кредитні установи для покриття тимчасового касового розриву у бюджеті в зв’язку з перевищенням видатків над доходами в окремі періоди (квартали) року. Бюджетні позики повертають у межах поточного року.
Поліклініка — лікувально-профілактичний заклад, призначений для надання медичної допомоги особам, які приходять, і вдома; здійснює комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на лікування і запобігання розвитку хвороб та їх ускладнень.
Попередній бюджетний контроль — контроль, здійснюваний під час складання, розгляду та затвердження бюджетів різних рівнів, кошторисів доходів і видатків бюджетних установ, розрахунків для одержання бюджетних трансфертів, розроблення та прийняття бюджетного і податкового законодавства.
Попередня оплата — оплата товарів, робіт і послуг, готових до відвантаження (надання) установі після отримання платежу, відповідно до чинного законодавства.
Послуги — діяльність суб’єктів, яка не набуває матеріально-речової форми і задовольняє певні потреби замовників — особисті, колективні. Послуги є результатом різнорідної діяльності, що здійснюється виробником на замовлення будь-яких споживачів (окремих громадян, підприємств, організацій, підприємців), і, як правило, веде до зміни стану одиниць які споживають ці послуги. Специфіка послуг як продукції полягає в тому, що послуги не накопичуються (за винятком окремих видів), не транспортуються, не існують окремо від виробників, тобто вони споживаються переважно в момент їх надання.
Потерпілий на виробництві — працівник, який унаслідок нещасного випадку загинув, згідно з медичним висновком утратив працездатність на один робочий день і більше, або якщо виникла необхідність переведення його на іншу, легшу роботу терміном не менше від одного дня і якщо складено акт про нещасний випадок за встановленою формою.
Потужність амбулаторно-поліклінічного закладу — кількість від- відувань за зміну.
Поширеність захворення — кількість випадків певного захворювання в певній групі населення на певний момент часу.
Принцип цільового використання бюджетних коштів — принцип, за яким кошти з бюджету спрямовуються у відповідному напрямі та витрачаються розпорядниками й одержувачами бюджетних коштів на чітко визначені цілі відповідно до бюджетних призначень. Такий підхід дає змогу встановити відповідальних за цільове використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу та ступінь відповідальності кожного учасника бюджетного процесу за нецільове та неефективне використання коштів.
Прогноз — результат наукового обґрунтування стану об’єкта в майбутньому.
Прогнозування — процес формування прогнозу.
Прожитковий мінімум (мінімальний споживчий бюджет) — вартіс- на величина набору продуктів харчування, достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, а також мінімального набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прострочена дебіторська заборгованість — заборгованість, що виникає на 30 день після закінчення терміну обов’язкового платежу згід- но з укладеними договорами або якщо дату платежу не визначено після виписування рахунка на оплату.
Професійно-технічні навчальні заклади — навчальні заклади для забезпечення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній середній освіті. Випускникові професійно-технічного навчального закладу, який успішно пройшов кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії).
Профіцит бюджету — перевищення доходів бюджету над його видатками.
Пряме вилучення доходів — законодавчо обумовлена передача суми перевищень запланованих доходів над запланованими видатками з бюджету нижчого рівня до бюджету вищого рівня.
Ревізія — найбільш поширений метод бюджетного контролю, система контрольних дій, які спрямовані на всебічну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету, з метою встановлення законності проведених операцій, дотримання фінансової дисципліни, порядку і правил організації обліку, достовірності звітності.
Рівень грамотності населення — характеристика тієї частини населення, яка вміє читати і писати, у загальній чисельності населення країни, як правило, старше 15 років.
Рівень життя населення — соціально-економічна категорія, що характеризує рівень і ступінь задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб населення, які оцінюються системою таких кількісних і якісних показників: загальний обсяг спожитих матеріальних благ і послуг, реальні доходи населення, розмір оплати праці, умови праці, тривалість робочого дня і вільного часу, житлові умови, якість обслуговування населення, розвиток освіти, охорони здоров’я, культури тощо.
Рівень захворюваності — показник, який визначається як частка від ділення кількості хворих з уперше в житті встановленим діагнозом на середньорічну чисельність постійного населення.
Рівень освіти населення — показник, який визначається з урахуванням того, коли одержала особа освіту — до чи після 1993 року.
Річна бюджетна звітність — звітність, що подається розпорядниками коштів у контролюючі та вищі органи по закінченні року у законодавчо встановлені терміни.
Розпорядник бюджету нижчого рівня — розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та/або діяльність якого координується через нього.
Розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їхніх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття зобов’язань і здійснення видатків з бюджету.
Розпорядники коштів І ступеня, або головні розпорядники коштів (державний орган та його керівники, які мають право на розподіл та цільове використання бюджетних коштів) — залежно від рівня бюджету це: Державний бюджет і бюджет Автономної Республіки Крим: керівники міністерств і відомств; місцеві бюджети: керівники відділів державних адміністрацій та голови сільських і селищних рад.
Розпорядники коштів ІІ ступеня — залежно від рівня бюджету це: Державний бюджет і бюджет Автономної Республіки Крим — керівники середньої ланки в управлінні, які підпорядковані безпосередньо головним розпорядникам коштів і мають у своєму підпорядкуванні підприємства та організації; місцеві бюджети — у разі бюджетного фінан- сування з місцевих бюджетів розпорядників коштів ІІ рівня не існує.
Розпорядники коштів ІІІ ступеня — залежно від рівня бюджету це: Державний бюджет і бюджет Автономної Республіки Крим — керів- ники підприємств та організацій, що підпорядковані безпосередньо розпорядникам коштів ІІ рівня; місцеві бюджети — керівники організацій, підприємств та установ. Розпорядники нижчого рівня, до сфери управління яких належать інші розпорядники нижчого рівня, в процесі складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів застосовують до них положення, визначені для головних розпорядників.
Санаторії і пансіонати з лікуванням — лікувально-профілактичні заклади, що обладнані ліжками і надають хворим на певний час реабілітаційне лікування переважно на основі цілющих властивостей природних факторів. Усі вони спеціалізовані і можуть бути одно- або багатопрофільними. В них враховуються розгорнуті ліжка, що забезпечені необхідним обладнаннями і готові для прийому хворих, незалежно від того, зайняті вони хворими чи ні. У кількості ліжок відображаються як постійні (цілорічні) ліжка, так і сезонні. Постійні ліжка обліковуються на кінець року, сезонні — на момент максимального розгортання.
Середній медичний персонал — усі особи з середньою медичною освітою, крім зубних лікарів (дантистів), які зайняті у лікувальних, санаторно-курортних, санітарних закладах, закладах соціального захисту, дошкільних закладах, школах, будинках дитини тощо на кінець року.
Система охорони здоров’я — сукупність органів управління та організації охорони здоров’я і практичної діяльності в галузі охорони здоров’я, які взаємодіють з метою профілактики захворювань, збереження і зміцнення здоров’я громадян, надання їм медичних послуг.
Соціальна верства — група індивідів, виділених за кількома ознаками: професія, зайнятість, прибуток, кваліфікація, місце проживання, стиль життя та ін.
Соціальна інфраструктура — система галузей народного господарства, діяльність яких спрямована на задоволення соціально-культур- них, духовних та інтелектуальних потреб людини (охорона здоров’я, освіта, культура, мистецтво, спорт, житлово-комунальне та побутове обслуговування, громадське харчування тощо)
Соціальна політика — діяльність держави, спрямована на створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства: підтримка відносин між соціальними групами і всередині їх, забезпечення умов для підвищення добробуту членів суспільства, створення соціальних гарантій, формування ефективних економічних стимулів для участі у виробництві, соціальний захист населення.
Соціальна система — цілісне утворення, основними елементами якого є люди, їхні норми та зв’язки.
Соціальна структура — сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих, упорядкованих одна щодо одної соціальних спільнот, а також соціаль- них відносин між ними.
Соціальна сфера — підсистема національної економіки, тобто явища, процеси, види діяльності та об’єкти, пов’язані із забезпеченням життєдіяль- ності суспільства та людини, задоволенням їхніх потреб та інтересів.
Соціальна функція державного регулювання економіки — регулювання державою соціально-економічних відносин, перерозподіл доходів, забезпечення соціального захисту та соціальних гарантій, захист навколишнього середовища тощо.
Соціальне забезпечення — фінансове утримання за рахунок бюджету громадян, які через об’єктивні причини не можуть мати самостійне джерело доходів або перебувати на утриманні інших громадян (інваліди від народження, діти-сироти, самітні люди похилого віку).
Соціальне страхування — система фінансових відносин щодо фор- мування і використання страхових фондів, призначених для відшкодування втрат, пов’язаних з постійною чи тимчасовою непрацездатністю та втратою місця роботи.
Соціальний захист — сукупність державних заходів і видатків бюджету, пов’язаних з наданням фінансової допомоги окремим верствам населення, які в результаті економічної та фінансової кризи чи з інших незалежних від них причин не мають достатніх для самозабезпечення доходів.
Соціальний захист населення — державна підтримка певних категорій населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, забезпечення відповідного рівня життя шляхом надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найвраз- ливішим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення, забезпечення прийнятних для країни умов життя та праці громадян, у тому числі через встановлення соціальних стандартів.
Соціальні класи — великі групи людей, виділені внаслідок стратифікації.
Соціальні норми і нормативи — показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг і забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.
Соціальні стандарти — офіційно встановлені державою у сфері соціальних відносин нормативи (мінімальна чи середня заробітна плата, мінімальна пенсія, рівень прожиткового мінімуму, тривалість робочого тижня, відпустки, умови праці тощо).
Соціально-економічна нормаль — теоретично обґрунтоване оптимальне співвідношення темпів зміни показників сфери обслуговування населення щодо послуг культури, мистецтва, інформації, відпочинку, яке забезпечує гармонійний розвиток і стабільну якість роботи.
Спеціальний фонд кошторису доходів і видатків бюджетної уста- нови та організації — кошти, що надходять на конкретну мету відповідно до чинного законодавства та витрачаються на відповідні видатки за рахунок цих надходжень. Спеціальний фонд складається з власних надходжень (спеціальні кошти, кошти на виконання окремих доручень, інші власні надходження), субвенцій, одержаних з бюджету іншого рівня та інших доходів спеціального фонду.
Спеціальні кошти — доходи бюджетних установ та організацій, які вони отримують від надання платних послуг, виконання робіт, реалізації продукції чи іншої діяльності, що здійснюється на підставі відповідних нормативно-правових актів, і використовуються за цільовим призначенням згідно з кошторисом доходів і видатків.
Споживчий кошик — натурально-речовинний склад споживчого бюджету, набір продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, призначених для потреб населення на відповідному нормативному рівні. Загальний споживчий кошик складається з продовольчого, непродовольчого кошиків та кошика послуг.
Спонсорство — добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації свого імені (найменування), свого знака для товарів і послуг.
Статистичні показники — інформація про розміри, пропорції, зміни в часі, інші закономірності соціально-економічних процесів.
Ступінь підвищення рівня освіти — індикатор доступу до професійної освіти населення. Визначається на підставі співвідношення двох характеристик: чисельності осіб, які в минулому періоді здобули певний рівень освіти, та чисельності осіб, які мали на початок цього періо- ду рівень освіти, що передує здобутому.
Субвенція — грошова допомога, яку виділяють центральні органи влади на програми та заходи, спрямовані на підтримку гарантованого законодавством мінімуму соціальної забезпеченості населення регіонів, де такий мінімум не покривається власними бюджетними коштами з незалежних від них причин економічного розвитку.
Сфера послуг — сукупність галузей народного господарства, які безпосередньо обслуговують населення та забезпечують людей переважно духовими та іншими нематеріальними благами (освіта, охорона здоров’я, культура, мистецтво тощо). Особливість праці у сфері послуг полягає в тому, що вона має безпосередній вплив на людину як об’єкт її застосування. Процес виробництва багатьох послуг збігається з процесом їх споживання.
Тематична ревізія — перевірка однотипних підприємств, організацій, установ з одного й того ж питання.
Тимчасова непрацездатність — функціональний стан організму людини, викликаний хворобою або травмою, під час якого спостерігається порушення функцій, що заважає продовженню професійної діяльності. Деякі види тимчасової непрацездатності визначаються соціальними потребами (догляд за хворим, декретна відпустка, санаторно-курортна лікування). Тимчасова непрацездатність має тимчасовий оборотний характер і передбачає можливість повернення людини до виконання своїх обов’язків.
Трансферт — перенесення згідно з угодою оплати з одного рахунка на інший.
Умови життя (середовище існування) — система характеристик розміщення населення, екології, житлових умов, зайнятості та умов праці, соціального обслуговування.
Управління освітою — цілеспрямована діяльність усіх суб’єктів із забезпечення становлення, оптимального функціонування та обов’язко- вого розвитку кожної освітньої установи, всіх її складових і системи освіти в цілому.
Ураженість патологічна — факти паталогічного стану населення, виявлені під час медичних оглядів.
Установа культури клубного типу — культосвітня установа, до якої відносять клуб, будинок культури, будинок учителя, будинки твор- чих працівників, центри дозвілля, автомобільні клуби, плавучі культбази тощо, які організовують дозвілля населення, діяльність колективів самодіяльної народної творчості та інших клубних формувань.
Установи відпочинку — оздоровчі установи з більш або менш регламентованим режимом, призначені для відпочинку практично здорових людей. Розташовані, як правило, в межах курортів, лікувально-оздоровчих місцевостей у приміських зонах.
Фактична ревізія — перевірка фактичної наявності грошових коштів і матеріальних цінностей, фактичного стану об’єкта, який перевіряється, за їх наявністю в натурі, їх відповідністю даним бухгалтерського обліку.
Фактор — рушійна сила, причина певного процесу, явища, суттєва обставина певного процесу, явища.
Фінансові активи — активи, що перебувають у фінансовому обороті.
Фундаментальні наукові дослідження — наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв’язку.
Функціональна класифікація видатків бюджету — групування видатків державного і місцевих бюджетів, яке відображає напрями використання коштів залежно від функцій, які виконує держава.
Хвороба — специфічна реакція організму на вплив хвороботворного фактора.
Чисельність лікарів — чисельність осіб з вищою медичною освітою, зайнятих на кінець року в лікувально-профілактичних, санітарних організаціях, установах соціального забезпечення, науково-дослідних інститутах, установах з підготовки кадрів, в апараті органів охорони здоров’я тощо.
Чисельність середнього медичного персоналу — чисельність осіб із середньою медичною освітою, зайнятих у лікувально-профілактич- них, санітарних організаціях, установах соціального забезпечення, дошкільних установах, школах, будинках дитини та ін. (фельдшери, акушери, медичні сестри тощо).
Чисельність читачів бібліотеки — загальна чисельність читачів, які користуються бібліотекою.
Чистий економічний добробут — інтегральний показник рівня особистого споживання, освіти, тривалості життя, охорони здоров’я, віль- ного часу.
Читаність — кількість виданих за рік документів (книговидач), поділена на чисельність читачів. Показник визначає середню кількість виданої одному читачеві літератури за рік.
Якість життя — система характеристик ступеня відповідності умов і рівня науково обґрунтованим нормативам або певним стандартам. На цій основі можна визначити певні інтегральні показники (індекс людського розвитку). Вивчення якості життя включає в себе й визначення показників, що характеризують соціальний час, бюджет часу, спосіб життя, соціальну напруженість, безпеку та дотримання прав людини.
Якість медичної допомоги — сукупність ознак, що характеризують медичні технології та результати їх застосування, відповідність медичної допомоги сучасному рівню медичної науки, стандартам якості медичної допомоги, встановленим державними органами виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, і потребам пацієнта.
1 Тут і далі статистичні дані наведено за: Статистичний щорічник України / За ред. О. Г. Осауленка. — К.: Держкомстат України, 2005. — 592 с.