Контрольні питання
Особливості та головні напрями діяльності закладів соціальної інфраструктури.
Основні завдання соціальної політики України в сучасних умовах господарювання.
Основні характеристики діяльності дошкільної освіт- ньої установи.
Сучасні тенденції реформування фінансування зак- ладів соціальної інфраструктури.
Аналіз фінансування та матеріально-технічного забезпечення закладів культури.
Аналіз дотримання встановлених нормативів обслуговування.
Державні нормативи щодо регулювання мережі установ.
Характеристика показників діяльності дошкільних закладів.
Головні показники діяльності закладів культури.
Література
Порядок роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій: Затв. постановою КМУ від 03.04.1993 № 245 // www.rada.gov.ua
Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери: Постанова КМУ від 22.02.2000 № 829 // www.rada.gov.ua
Про підвищення посадових окладів (ставок) заробітної плати працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери: Постанова КМУ від 11.02.2004 № 166 // www.rada.gov.ua
Про порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ: Постанова КМУ від 28.02.2002. № 228 // www.rada.gov.ua
Про затвердження Порядку призначення виплат та розмірів стипендіального забезпечення учнів, студентів, курсантів, слухачів, клініч- них ординаторів, аспірантів і докторантів: Наказ КМУ від 08.08.2001 № 950 // www.rada.gov.ua
Айвазова Г. Оплата праці в бюджетних організаціях, закладах освіти // Баланс. — № 16 (297). — 2000. — С. 38, 39.
Григорович Н. В., Калачева І. В. Соціально-економічна захищеність населення України // Статистика Україна. — 2001. — № 3. — С. 37—42.
Дворецька Г. В. Соціологія: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 1999. — 340 с.
Каленюк І. С. Диверсифікація джерел фінансування освіти // Фінанси України. — 2000. — № 4. — С.
Рябушкин Т. В. и др. Статистические методы и анализ социально-экономических процессов / Т. В. Рябушкин, В. М. Симчера, Е. А. Машихин. — М.: Наука, 1990. — 296 с.
Удотова Л. Ф. Соціальна статистика: Підручник. — К.: КНЕУ, 2002. — 376 с.
Ягодка А. Г. Соціальна інфраструктура і політика: Навч.-метод. посіб. для самост. вивчення дисц. — К.: КНЕУ, 2002. — 232 с.
Т
ермінологічний
словник
Авансові платежі — грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.
Акт звірки — документ, що офіційно підтверджує наявність заборгованості перед бюджетом (недоїмки по податках, зборах та платежах). Акти звірки розрахунків складаються між резидентом (господарською організацією) та розпорядником коштів державного бюджету (бюджетною установою) за надані послуги. В акті звірки зазначається сума кредиторської заборгованості на певний період часу та вид послуг.
Акт ревізії — двосторонній документ, в якому знаходять відображення наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету, наведено перелік фактів виявлених порушень і додаткових резервів збільшення доходів і скорочення витрат.
Активи — ресурси установи, враховані як її власність або підтвердження боргових зобов’язань.
Амбулаторія — медичний заклад, в якому прийом пацієнтів відбувається, як правило, лише за невеликою кількістю основних спеціальностей: терапія, хірургія, акушерство та гінекологія, педіатрія. Відрізняється від поліклініки рівнем спеціалізації та обсягом діяльності.
Амбулаторний хворий — хворий, що знаходиться в закладі охорони здоров’я лише кілька годин і не залишається там на ніч.
Аналітичний метод — метод, який передбачає обчислення планових показників на основі встановлення впливу на них різноманітних факторів; засновується на моделюванні бюджетних показників.
Анамнез — відомості про попередній стан; історія розвитку хвороби.
Аспект — позиція, з якої сприймається або оцінюється поняття, явище, зокрема економічне (економічна подія).
Балансовий метод — як основа бюджетного планування — метод остаточного узгодження дохідної та видаткової частин бюджету, їх урів- нення.
Банківська система касового виконання бюджету — одна із систем зарахування коштів на рахунки бюджету та перерахування з них, що передбачає відкриття рахунків бюджету в установах банківської системи.
Безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебіторська заборгованість, щодо якої є впевненість про неповернення її боржником або за якою термін позовної давності минув.
Бідність — неможливість унаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу.
Благодійництво — добровільне безкорисливе надання фізичними та юридичними особами матеріальної, фінансової, організаційної та іншої допомоги набувачам. Специфічними формами благодійництва є меценатство та спонсорство.
Будинки, пансіонати, бази та інші заклади відпочинку — заклади, призначені для відпочинку населення, в яких відпочивальники протягом певного терміну мешкають і харчуються або тільки мешкають. Такі заклади можуть функціонувати протягом року (цілорічні) або протягом сезону (сезонні). Відповідно ведеться й облік місць у них — як цілорічних, так і в місяць максимального розгортання.
Будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів (дорослих і дітей) — медико-соціальні заклади, призначені для постійного проживання громадян похилого віку та інвалідів або дітей, які потребують догляду.
Бухгалтерський облік виконання бюджету — забезпечена система, на якій засновується бюджетний процес, тобто повне, своєчасне і достовірне відображення процесу виконання державного і місцевих бюджетів. Складовими організації бухгалтерського обліку є: первині документи, якими оформляються операції щодо виконання бюджету та схеми їх документообігу; облікові реєстри, в яких відображаються ті чи ті операції та порядок ведення запису в них; план рахунків з обліку виконання бюджету.
Бюджет автоматичний — бюджет минулого року, автоматично перенесений на новий бюджетний рік у випадку несвоєчасного прийнят- тя нового бюджету.
Бюджет держави — сукупність відносин, що відображається у затвердженому плані формування та використання централізованого фон- ду коштів, необхідного для здійснення завдань і функцій держави в цілому, органів Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування зокрема, протягом бюджетного періоду.
Бюджет району в місті — встановлений нормами, затвердженими рішенням районної Ради в місті, план формування та використання районного фонду коштів для забезпечення функцій, які здійснюються органами влади та самоврядування району в місті.
Бюджет села (селища) — встановлений нормами, затвердженими рішенням сільської (селищної) Ради, план формування та використання фонду коштів окремого села (селища) для забезпечення функцій, які здійснюються органом самоврядування села (селища) та його виконавчим комітетом.
Бюджет сільської ради — встановлений нормами, затвердженими рішенням сільської Ради, план формування та використання фонду кош- тів кількох сіл, що входять до складу однієї сільської Ради, для забезпечення функцій, які здійснюються органом самоврядування та його виконавчим комітетом.
Бюджет центральний — основний фонд централізованих грошових коштів держави в цілому та федеративних утворень, призначений для реалізації функцій, покладених на загальнодержавні та федеральні органи влади й управління.
Бюджети місцевого самоврядування — бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.
Бюджетна дотація як вид допомоги для покриття перевищення витрат над доходами — як правило, фіксована в сумі грошова допомога, що за певних умов надається бюджетом вищого рівня бюджету ниж- чого рівня на безповоротній основі без обмеження сфери використання коштів і вимоги вкладання коштів з боку одержувача з метою забез- печення виконання ним своїх функцій. За економічним характером є особливим видом асигнувань державного бюджету. Дотації надаються в деяких випадках для збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів, а також державних підприємств і господарських організацій. Через систему дотацій місцевим бюджетам на різних етапах розвитку загальнодержавної економіки здійснюється перерозподіл суспільного продукту і національного доходу між окремими галузями господарства. Згідно з міжнародно визнаною термінологією — незв’язаний, загальний, безумовний, генеральний трансферт.
Бюджетна звітність — звітність головних розпорядників коштів, розпорядників коштів другого і третього ступенів і відповідних фінансових органів за одержані та використані бюджетні кошти, а також кош- ти, які надійшли до бюджету. Бюджетна звітність поділяється за призначенням (зовнішня, внутрішня), за обсягом показників (первинна, зведена), за терміном складання і подання (періодична, річна).
Бюджетна класифікація — систематизоване згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодер- жавне і міжнародне порівняння бюджетних даних. Ґрунтується на принципах єдності для всіх ланок бюджетної системи і тісному зв’язку з планом економічного і соціального розвитку. В бюджетній класифікації зазначені порядкові номери (коди) і повні найменування доходів і видатків бюджету. Чинна в Україні бюджетна класифікація передбачає класифікацію видатків за чотирма ознаками: функціональною, відомчою, економічною, програмною.
Бюджетна позичка — надання коштів з бюджету вищого рівня бюджету нижчого рівня на покриття тимчасових касових розривів (випереджання в часі фінансування видатків відносно надходження доходів) на умовах строковості та поворотності до кінця бюджетного року.
Бюджетна програма — систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, які втілює у життя розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.
Бюджетна субвенція (вид субсидії) — грошова допомога, що надається бюджетом вищого рівня бюджету нижчого рівня з метою забезпечення реалізації конкретних цілей та обумовлена вкладанням коштів з боку отримувача; у разі нецільового використання кошти підлягають поверненню. Згідно з міжнародно визнаною термінологією — зв’язаний спеціальний, умовний трансферт, який надається за певної участі у фінансуванні з боку отримувача.
Бюджетна субсидія — грошова допомога, що надається бюджетом вищого рівня бюджету нижчого рівня з метою забезпечення реалізації конкретних цілей, але без необхідності вкладання коштів з боку отримувача. У разі нецільового використання кошти підлягають поверненню. Згідно з міжнародно визнаною термінологією — зв’язаний, спеціаль- ний, умовний трансферт, що не вимагає участі у фінансуванні з боку отримувача.
Бюджетна установа — орган, установа чи організація, повністю утримувані за рахунок відповідного бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Бюджетне зобов’язання — будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладання договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій упродовж бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього самого періоду або в майбутньому.
Бюджетне планування — комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів із визначення доходів і видатків бюджетів у процесі їх складання, розгляду та затвердження. Бюджетне планування здійснюється виходячи з таких принципів: організаційного взаємозв’язку з економічним і соціальним плануванням; центрального місця бюджетного планування в системі фінансового планування; цільового характеру призначення; збалансування доходів і видатків; на- уковості. У бюджетному плануванні використовують методи: прямого рахунка, аналітичний, нормативний.
Бюджетне субсидування — передання коштів із бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою надання фінансової допомоги та фінансування певних програм.
Бюджетне фінансування — перерахування коштів на поточні реєстраційні бюджетні рахунки розпорядників коштів з єдиного казначейського рахунка або рахунка місцевого бюджету, які відкриті в банківських установах або в органах казначейства, в межах, визначених у фінансових планах і кошторисах і затверджених у бюджеті. Бюджетне фінансування базується на двох основних принципах: плановості та цільовому характері використання.
Бюджетний запит — документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для здійснення своєї діяльності на наступний бюджетний рік. Вирізняють три види бюджетних запитів: загальний, індивідуальний і додатковий.
Бюджетний кредит — форма фінансування, що передбачає надання суб’єктам господарювання коштів із бюджету на засадах поворот- ності, строковості та платності.
Бюджетні асигнування — повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.
Бюджетні інвестиції — вкладання коштів у визначені об’єкти і проекти з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефек- ту. Вони є капітальними вкладеннями в розвиток виробництва чи соціальну сферу.
Бюджетні кошти — передбачені в затвердженому бюджеті грошові ресурси для утримання бюджетних установ, організацій та проведення певних заходів.
Бюджетні обмеження — фінансові обмеження на витрачання грошових коштів із бюджету, що виражаються у формі гранично допус- тимих видатків.
Верхня межа малозабезпеченості — мінімальний споживчий бюджет, який забезпечує основні фізіологічні та соціально-культурні потреби людей на суспільно необхідному рівні.
Видатки бюджету — кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. При цьому доходи держави використовуються на поточні та капітальні потреби за галузевим, відомчим, цільовим і територіальним призначенням.
Видатки розвитку (капітальні видатки) — фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови національної економіки; субсидії, субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням виробництва і соціа- льної сфери. До них належать: придбання основного капіталу; створення державних запасів і резервів; придбання землі та нематеріальних активів; капітальні трансферти.
Визначник — подія, характеристика чи якийсь інший окреслений фактор, що викликає зміну в стані здоров’я або в інших характеристиках.
Вилучення бюджетних коштів — одна з форм взаємовідносин бюджетів різних рівнів. Вилучення коштів виражається у примусовому стягненні частини доходів місцевих бюджетів на користь державного бюджету з метою його поповнення та стимулювання місцевих бюджетів.
Вищий рівень добробуту — рівень достатнього забезпечення матеріальними благами, за якого на перше місце виходять духовні блага, наука, культура.
Вищі навчальні заклади — освітні заклади, що здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями. Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації: І — технікуми, училища; ІІ — коледжі та інші прирівняні до них заклади; ІІІ і ІV — академії, університети, інститути, консерваторії.
Відвідуваність бібліотеки — показник, який визначає середню кіль- кість відвідувань одного читача за рік. Розраховується діленням кількості відвідувань за рік на чисельність читачів.
Відвідуваність видовищного підприємства — показник чисельності глядачів на спектаклі, концерті, визначається за кількістю проданих квитків.
Відомча класифікація видатків бюджету — групування видатків, що відбиває розподіл бюджетних асигнувань між безпосередніми отри- мувачами коштів із бюджету на заплановані заходи.
Відомчий бюджетний контроль — здійснювана контрольно-резвізійними управліннями чи відділами міністерств і відомств перевір- ка цільового використання коштів, виділених із бюджету, на підприємствах, в організаціях та установах, підпорядкованих міністерству чи відомству.
Вільний час — частина бюджету часу, яка витрачається на розвиток людини (культурний, духовний, фізичний) та її відпочинок.
Власні надходження — кошти бюджетних установ, які вони отримують від плати за послуги, надавані бюджетним установам, а також кошти, перераховані бюджетним установам для виконання окремих доручень, благодійні внески, гранти та дарунки.
Внутрішні бюджетні потоки — кошти, обмежені рамками бюджетної системи. Пов’язані з рухом регулювальних податків, дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позичок, коштів за взаємними розрахунками, вилученням коштів на користь бюджету вищого рівня всередині бюджетної системи.
Внутрішньогосподарський бюджетний контроль — здійснювана фінансовими службами підприємств, організацій та установ перевірка розрахунків з бюджетом по податках і платежах і використання виділених бюджетних коштів.
Вчений — фізична особа (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), яка має вищу освіту та проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження й отримує наукові та (або) науково-технічні результати.
Глибина бідності — відхилення величини доходів або витрат бідних від визначеної межі бідності.
Головні розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їхніх керівників, які визначаються відповідно до частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України та затверджуються законом про державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет шляхом встановлення їм бюджетних призначень.
Госпрозрахункові підрозділи бюджетних установ та організацій — підрозділи, діяльність яких заснована на самоокупності та самофінансуванні. Самоокупність — це покриття витрат за рахунок власних доходів від реалізації товарів і послуг; самофінансування — це здійснення розширеного відтворення за рахунок чистого прибутку без залучення бюджетних асигнувань та основних засобів і матеріальних цінностей, придбаних за цей рахунок.
Грант — фінансова підтримка в грошовій і натуральній формі, що надається донором одержувачу на безповоротній основі та спрямовується на реалізацію цілей, визначених програмою, на виконання кон- кретної роботи.
Дебіторська заборгованість — фінансовий актив установи, що виникає внаслідок договірних відносин між двома юридичними особами, серед яких одна, що є власником активу, після настання відповідних умов угоди, набуває права на отримання платежів, товарів, робіт і послуг.
Дебіторська заборгованість, термін позовної давності якої минув — дебіторська заборгованість, що перебуває на обліку після закінчення терміну позовної давності.
Демографічне старіння — процес збільшення частки осіб старшого віку за рахунок зменшення частки молодших вікових груп.
Демографічні покоління — вікові групи населення, які визначаються за участю у процесі відтворення. Вирізняють такі демографічні покоління: діти (до 14 років), батьки (15—49 років), прабатьки (50 років і старші).
Депозитні суми — кошти, що не належать бюджетній установі, надходять у тимчасове її розпорядження і з настанням відповідних умов перераховуються за призначенням. Вони не належать до коштів спеціального фонду.
Депопуляція населення — процес систематичного скорочення чисельності населення з одночасним погіршанням його якісних характеристик.
Держава — суб’єкт економіки. Держава охоплює всі бюджетні організації та установи. Вона займається виробництвом громадських благ, які надаються споживачам безкоштовно або на пільговій основі. Специфіка господарської діяльності держави полягає в тому, що вона, на відміну від підприємств, не має на меті максимізувати прибуток, а намагається створити умови для підвищення продуктивності підприємницької діяльності та сприяти зростанню рівня життя населення.
Державне регулювання соціальних процесів — використання органами державної влади та управління різноманітних засобів (форм, методів та інструментів) з метою регулювання розвитку соціальної сфери, умов життя та праці населення країни, послаблення (усунення) негатив- них наслідків ринкових процесів, забезпечення соціальної справедливості та соціально-політичної стабільності в країні.
Державний контроль за використанням бюджетних коштів — одна із складових бюджетного контролю, основним завданням якого є досягнення цільового, раціонального та ефективного використання бюджетних коштів. Здійснюється фінансовими органами.
Державні соціальні гарантії — встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.
Державно-муніципальний сектор системи охорони здоров’я — організації охорони здоров’я державної або муніципальної форм власності, основним джерелом фінансування яких є бюджети всіх рівнів, а також кошти обов’язкового медичного страхування.
Дефіцит бюджету — перевищення видатків бюджету над його доходами.
Дитячі оздоровчі заклади — заклади, створені з метою реалізації права кожної дитини на повноцінний відпочинок і оздоровлення, зміцнення здоров’я дітей шкільного віку. Найбільш масовими є дитячі оздоровчі заклади з денним перебуванням, які здебільшого створюються на літній період на базі загальноосвітніх навчальних закладів. Крім того, влітку працюють оздоровчі заклади: санаторного типу, заміські, праці та відпочинку, відпочинку для старшокласників і учнівської молоді та профільні.
Діагноз виписний — кінцевий діагноз, який поставлено під час або після виписки з лікувальної установи. Діагноз, поставлений під час надходження хворого, може бути лише попереднім.
Добровільні платежі — перерахування коштів у державні та громадські фонди цільового призначення юридичними та фізичними особами у вигляді добровільних пожертвувань, спонсорської допомоги та благодійництва.