Механізм реорганізації юридичної особи у формі поділу.

1. Прийняття уповноваженим органом управління юридичної особи (у разі примусового поділу — іншим суб’єктом) рішення про припинення юридичної особи шляхом поділу з обов’язковим зазначенням даних про формування та склад комісії з припинення.

2. Публікація повідомлення про прийняття рішення уповноваженим органом управління юридичної особи (чи іншим суб’єктом — у разі її примусового поділу) щодо припинення юридичної особи у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

3. Внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи

4. Задоволення чи відхилення вимог кредиторів юридичної особи, що припиняється шляхом поділу.

5. Комісія з припинення у межах наданих їй повноважень:

– визначає майно, права та обов’язки, що підлягають передачі одному або декільком новим юридичним особам;

– складає розподільчий баланс, який затверджується органом, що прийняв рішення про припинення.

6. Державна реєстрація одного або декількох юридичних осіб, що створюються в процесі поділу.

7. Укладення юридичною особою, що реорганізується, з кожною юридичною особою, що виділилася під час поділу, договорів, які опосередковують передачу прав та обов’язків, визначених відповідно до розподільчого балансу та інших документів.

8. Фактична передача створеним юридичним особам конкретного майна, яка оформлюється актами передачі-приймання

9. Державна реєстрація припинення юридичної особи, що реорганізувалася шляхом поділу.

Юридична особа вважається реорганізованою з моменту державної реєстрації знов виниклих юридичних осіб, за винятком випадку реорганізації у формі приєднання, коли приймаюча юридична особа вважається реорганізованою з моменту внесення в Реєстр запису про припинення діяльності юридичної особи, що приєдналася.

Порядок проведення процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення визначається ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Суб’єкт господарювання — юридична особа ліквідується:

1) за рішенням власника чи уповноважених ними органів, засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників;

2) у зв’язку із закінченням строку, на який створювалася юридична особа, чи у разі досягнення мети, заради якої її було створено;

3) за рішенням суду:

– у разі визнання її в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;

– у разі скасування її державної реєстрації на визначених законом підставах (неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності; визнання недійсними установчих документів або здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим документам та з інших підстав, передбачених законом);

4) за рішенням органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який відповідно до своїх повноважень застосував такий різновид адміністративно-господарських санкцій (відповідно до ст. 239 ГК України до суб’єктів господарювання може застосовуватися такий вид адміністративно-господарських санкцій, як скасування державної реєстрації та їх ліквідація).

Скасування державної реєстрації юридичної особи і є підставою для вилучення її з державного реєстру. Загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання передбачений у ст. 60 ГК України, а порядок проведення розрахунків з кредиторами у разі ліквідації суб’єкта господарювання — у ст. 61 ГК України.

Відповідно до положень вищеозначених статей ГК України ліквідація суб’єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником майна суб’єкта господарювання чи його представниками, або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб’єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб’єкта, що ліквідується.

Орган, який прийняв рішення про ліквідацію суб’єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб’єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб’єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб’єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб’єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до ст. 112 ЦК України.

Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб’єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.

Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника. Особливості припинення окремих різновидів суб’єктів господарювання передбачені в окремих нормах правових актів, що регулюють діяльність цих суб’єктів. Порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, а також порядок надання відомостей органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування щодо реєстрації припинення юридичної особи передбачено Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (ст. 36 Закону — порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; ст. 38 Закону — порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов’язане з банкрутством юридичної особи; ст. 39 Закону — порядок державної реєстрації припинення юридичної особи за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом).

Для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи заявник повинен подати державному реєстратору такі документи:

– нотаріально посвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи;

– документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття засновниками рішення щодо припинення юридичної особи у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

У випадках, установлених законом, крім вищезазначених документів, додатково подається документ, який підтверджує одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників щодо припинення юридичної особи забороняється:

– проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, стосовно якої прийнято рішення щодо припинення;

– внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо відомостей про відокремлені підрозділи;

– проведення державної реєстрації юридичної особи, засновником якої є юридична особа, стосовно якої прийнято рішення щодо припинення.