- •Тема 1. Фінансова база підприємства Ціна та ціноутворення в ринкових умовах
- •Ціна та ціноутворення
- •В середині системи цін можна виділити такі типи модифікованих цін:
- •2. Ціноутворення в умовах ринкової економіки
- •Прибуток, методи та види прибутку План
- •1. Поняття та види прибутку
- •2. Прибуток як фінансовий результат господарської діяльності
- •3. Поняття балансового прибутку і його склад
- •4. Розподіл прибутку
- •Методи розрахунку прибутку від реалізації
- •Рентабельність підприємства та методи її обрахунку
- •1. Поняття рентабельності
- •2. Рентабельність підприємства та методи її розрахунку
- •Система фінансових коефіцієнтів рентабельності
- •3. Основні фактори впливу на рентабельність підприємства та резерви її підвищення
- •Тема 2. Фінанси та облік на підприємстві Кредит
- •Поняття «кредит»
- •2. Форми кредиту.
- •3.Функції кредиту.
- •Особливості орендної форми господарювання. Лізинг.
- •2. Лізинг
- •Тема 3. Персонал підприємства, продуктивність, оплата праці Персонал (кадри) підприємства
- •1. Персонал підприємства
- •2. Розрахунок бюджету робочого часу
- •3. Планування чисельності працівників підприємства
- •План по праці і заробітній платі План
- •Планування праці і заробітної плати.
- •Планування чисельності працюючих в цеху, на дільниці.
- •Планування фонду оплати праці.
- •Тема 4. Розвиток підприємства і підприємницької діяльності Загальні засади здійснення підприємницької діяльності
- •1. Історія розвитку підприємницької діяльності.
- •2. Форми здійснення підприємницької діяльності
- •3. Характеристика цілей, завдань, суб'єктів і об'єктів і підприємництва
- •4. Формування ефективного підприємницького середовища
- •Реорганізація підприємства: причини, процедура
- •Поняття банкрутства та його причини
- •2. Ліквідація збанкрутілих підприємств
- •3. Санація (фінансове оздоровлення) підприємства
- •4. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємства
- •Тема 5. Розвиток підприємства і підприємницької діяльності Планування підприємницької діяльності
- •1. Бізнес-план в ринковій системі господарювання: сутність, принципи, функції
- •2. Послідовність складання бізнес-плану полягає в дотриманні наступних дій
- •Тема 6. Реформування економіки на сучасному етапі Основні напрямки реформування економіки України
- •1. Потреби реформування національної економіки
- •2 Роль та вплив економічних реформ на економічну систему країни
- •3.Проблеми української економіки
- •4 Реформування фінансової системи
- •5 Основні завдання та напрями реформ соціальної сфери
- •Державна програма приватизації
- •Сутність приватизації
- •3. Економічні цілі приватизації — це:
- •Приватизація невеликих державних підприємств
Особливості орендної форми господарювання. Лізинг.
План
Оренда.
Лізинг.
Оренда
Оренда - це тимчасове платне користування майном на основі договору між орендарем та орендодавцем. За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Суб’єктами оренди є:
орендодавець – власник, який передає у користування об’єкти за договором оренди;
орендар – суб’єкт господарювання, який отримує об’єкти у володіння та користування за договором оренди і здійснює орендні платежі.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості.
Згідно із Господарським кодексом України, об'єктом оренди можуть бути:
- державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;
- нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);
- інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства.
Оренда не змінює власника і означає розподіл функцій власника та господарюючого володаря (користувача). Орендар при цьому є власником виробленої продукції та послуг, доходів від їх реалізації, а також придбаного за їх рахунок майна. Орендар несе відповідальність за використання орендованої власності.
При проведенні орендарем за рахунок власних коштів та за згодою орендодавця реконструкції майна або будівництва нових будівель та споруд можливо наступне:
1) відшкодування орендарю витрат після закінчення договору оренди;
2) перехід новоствореного майна у власність орендаря;
3) перетворення новоствореного майна в акціонерну (пайову) власність.
Орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.
Оренда може застосовуватись до будь-якої форми власності: державної, колективної, приватної, тобто орендодавцями можуть бути державні органи, громадяни, товариства.
За формою оренда може бути фінансовою або операційною.
Суборенда - передача орендарем орендованого ним об'єкта в оренду третій особі.
Основним документом, що регулює відносини між орендарем та орендодавцем, є договір оренди. Умовами договору оренди є:
- мета оренди;
- суб'єкт оренди;
- об'єкт оренди (склад та вартість майна за залишковою відновною вартістю). Перед укладанням договору проводиться оцінка майна та до договору додається баланс;
- термін дії договору;
- розмір орендної плати і строки її внесення;
- порядок використання амортизаційних відрахувань (орендарем або передаються орендодавцю);
- відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу;
- права та обов'язки сторін. Обов'язками орендодавця можуть бути матеріально-технічне забезпечення, обслуговування устаткування, консультаційна допомога; обов'язок орендаря - підтримувати робочий стан об'єкта;
- умови зміни та розірвання договору. Наприклад, орендодавець може розірвати договір, якщо орендар використовує майно не за призначенням, погіршує стан майна (зокрема, родючість землі), не виконує капітальний ремонт устаткування, не вносить в строк орендну плату. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.
Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- викупу (приватизації) об'єкта оренди;
- ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря;
- загибелі (знищення) об'єкта оренди (наприклад, внаслідок стихійного лиха).
Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.
Строк оренди залежить від об'єкта оренди. На практиці, для будівель, споруд, землі - строк оренди становить 20-50 років і навіть до 99 років; для устаткування - до 5 років (строк морального старіння техніки). Тривалий строк оренди зацікавлює орендаря у технічному оновленні, підтриманні у робочому стані техніки, збереженні родючості землі. Менший строк оренди невигідний для орендодавця, тому що важко буде знайти наступного користувача майже повністю застарілої техніки. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.
Орендна плата - це частина доходу орендаря, що сплачується орендодавцю відповідно до умов договору. Як правило, орендна плата - це фіксований платіж у грошовій або натуральній формі, який вноситься орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін.
Розмір орендної плати визначається в кожному конкретному випадку при укладанні договору про оренду шляхом узгодження інтересів сторін. Інтереси сторін протилежні - орендар намагається знизити орендну плату, орендодавець - підвищити. Існує мінімально та максимально допустима величина орендної плати.
Мінімальний рівень орендної плати - це такий, починаючи з якого орендодавець вже зацікавлений у передачі власного майна в оренду. Цей рівень повинен бути не менший за банківський процент на залишкову відновну вартість майна в поточних цінах. Величина ставки банківського процента дорівнює процентній ставці за довгостроковими кредитами банків з урахуванням ризику підприємницької діяльності. При орендній платі, меншій за мінімальний рівень, орендодавцю вигідно продати майно (або віддати в заставу) та покласти гроші у банк і отримувати дохід у вигляді банківського процента.
Максимально можливий рівень орендної плати - це такий, при якому орендарю вже немає сенсу орендувати майно. Він дорівнює величині чистого прибутку, отриманого від використання орендованого майна. Відповідна частка загального чистого прибутку підприємства може бути визначена пропорційно до частки орендованого майна у загальній вартості майна підприємства.
Конкретна величина орендної плати знаходиться в діапазоні між мінімально та максимально можливими значеннями і залежить від попиту та пропозиції на об'єкт оренди; дефіцитності продукції, що випускається; перспектив підвищення прибутковості діяльності орендаря; виду оренди та ступеня наполегливості тієї чи іншої сторони.
За фінансової оренди загальна сума орендних платежів дорівнює вартості об'єкта оренди на початок строку оренди плюс фінансові витрати (плата за використання об'єкта) за період оренди. Плата за використання об'єкта оренди визначається за орендною ставкою. Загальна сума орендних платежів розподіляється за періодами виплати.
Розмір річної орендної плати у разі оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, встановлюється за згодою сторін, але не менш як 10 % вартості орендованого майна за результатами незалежної оцінки, а у разі, коли орендарем є суб'єкт малого підприємництва, - не менш як 7 % вартості орендованого майна за результатами такої оцінки.
Вигоди використання оренди для орендодавця та виробника:
• виробники товарів отримують додаткову можливість збуту своєї продукції, розширюють коло можливих партнерів;
• виробники товарів прискорюють процес збуту своєї продукції;
• сума орендних-платежів перевищує вартість майна, яке здається в оренду;
• легко контролювати та обліковувати фінансові операції завдяки періодичності платежів;
• для орендодавця орендна угода менш ризикована з точки зору платоспроможності орендаря, ніж договір купівлі-продажу для продавця. Орендодавець у разі погіршення фінансового стану орендаря може заявити про намір розірвати угоду і за рішенням арбітражу повернути у своє володіння предмет оренди, потім здати його іншому орендарю.
Вигоди використання оренди для орендаря:
збільшуються можливості самофінансування;
орендар може розпочати підприємницьку діяльність з меншим капіталом, оскільки орендна угода може передбачати виплату орендних платежів у міру реалізації продукції, виробленої за допомогою орендованого майна, та отримання прибутку;
знижуються масштаби мобілізації фінансових коштів для швидкої модернізації виробничої бази (орендованого обладнання), наприклад, на базі використання форм "збутового лізингу", який передбачає періодичну модернізацію або заміну обладнання;
оренда об'єкта, яка передує його придбанню, дозволяє оцінити об'єкту процесі експлуатації та вирішити питання про його купівлю;
не обмежуються можливості для одержання інших кредитів з інших джерел;
зберігаються кошти орендаря для інших цілей;
споживачі не завжди прагнуть придбати майно назавжди, через те що, по-перше, це майно після завершення певної роботи вже їм буде не потрібне, і тому вигідно взяти його на строк в оренду за частину ціни (у разі купівлі його довелось би продавати за безцінь), по-друге, це майно може швидко морально старіти, і тоді споживачі можуть відмовитись від старої моделі після закінчення строку оренди та укласти угоду на нову модель.
