Тема 10. Забезпечення фінансової стійкості банку

1. Економічні нормативи регулювання діяльності банків. Лік­ відність та платоспроможність банку.

2. Формування резервів для покриття можливих втрат від ак­ тивних операцій.

3. Фінансові звіти банку та оцінка його діяльності. Доходи і витрати банку.

1. Економічні нормативи регулювання діяльності банків. Ліквідність та платоспроможність банку

Відповідно до Законів України «Про Національний банк Украї­ни» та «Про банки і банківську діяльність» НБУ встановлює поря­док визначення регулятивного капіталу банку та економічні нор­мативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками:

нормативи капіталу

• мінімального розміру регулятивного капіталу,

• адекватність регулятивного капіталу,

• адекватність основного капіталу; нормативи ліквідності

-І- миттєва ліквідність,

• поточна ліквідність,

• короткострокова ліквідність; нормативи кредитного ризику

• максимального розміру кредитного ризику на одного контр­ агента,

• великих кредитних ризиків,

• максимального розміру кредитів, гарантій та поручи­ тельств, наданих одному інсайдеру,

• максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та по­ ручительств, наданих інсайдерам;

нормативи інвестування

• інвестування в цінні папери окремо за кожною установою,

• загальної суми інвестування,

• норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) ва­ лютної позиції банку.

База для розрахунку економічних нормативів — регулятивний капітал банку.

Останній є одним з найважливіших показників діяльності бан­ків, основним призначенням якого є покриття негативних наслід­ків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі сво­єї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійко­сті й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рі­вня) та додаткового (2-го рівня) капіталу. Основний капітал ува-жається незміннішим і таким, що не підлягає передачі, перероз­поділу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатко­вий капітал має менш постійний характер і його розмір піддаєть­ся змінам.

Основний капітал складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал. За підсумками року на основі фінансової звітності розмір ста­ тутного капіталу коригується на індекс девальвації чи реваль­ вації гривні за рахунок і в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, визначеної Національ­ ним банком;

б) розкриті резерви, створені або збільшені за рахунок нероз­ поділеного прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінан­ совій звітності):

» дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу;

• емісійні різниці (емісійний дохід) — сума перевищення до­ ходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав);

• резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

• загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій;

• прибуток минулих років;

• прибуток минулих років, що очікують затвердження.

Ці складові включаються до капіталу 1-го рівня лише за умо­ви, що вони відповідають таким критеріям: відрахування до резер­вів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з при­бутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні подат­кові зобов'язання; призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резервах і фондах окремо розкрито в оприлюднених звітах банку; фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необ­меженого і негайного їх використання для покриття збитків; будь-яке покриття збитків за рахунок резервів і фондів прово­диться лише через рахунок прибутків і збитків;

в) загальний розмір основного капіталу визначається з ураху­ванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму:

• недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитни­ ми операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад ЗО днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідо­ вуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстро­ вані в офшорних зонах;

• нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

• капітальних вкладень у нематеріальні активи;

» збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

* збитків поточного року.

Додатковий капітал складається з таких елементів:

* резерви під стандартну заборгованість інших банків;

» резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитни­ми операціями банків;

* результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням ін­ дексу девальвації чи ревальвації гривні;

» результат переоцінки основних засобів;

* прибуток поточного року;

«субординований борг, що враховується до капіталу (субор­динований капітал).

Субординований капітал включає кошти, залучені від юридич­них осіб — резидентів і нерезидентів як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу.

Субординований борг — це звичайні незабезпечень боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, включених до капіталу, не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу з щоріч­ним зменшенням на 20 % від його первинної вартості протя­гом п'яти останніх років дії у годи.

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть включатися до капіталу банку після отримання дозволу Націона­льного банку в разі їх відповідності таким критеріям:

* вони є незабезпеченими, субординованими і повністю спла­ ченими;

« не можуть бути погашені за ініціативою власника;

«можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'яв­лення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій;

«дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє банку здійснити дані виплати.

На капітал 2-го рівня накладаються такі обмеження:

• при розрахунку загальної суми регулятивного капіталу зага­ льний розмір додаткового капіталу не може перевищувати 100 % основного капіталу;

• розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загаль­ний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів:

« акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у порт­фелі банку на продаж та інвестиції, які випущені банком;

• інвестиції в капітал (що не консолідуються) інших банків та фінансових установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу та в дочірні установи;

• кошти, вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.

Національний банк установлює норматив мінімального роз­міру регулятивного капіталу (НІ), якого всі банки зобов'язані дотримуватися.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (НІ) діючих бан­ків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

на 17 січня 2003 р. — не менше ніж 1 000 000 евро;

на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 1 150 000 євро;

на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 1 300 000 євро;

на 1 січня 2006 p. — не менше ніж 1 400 000 евро; на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 1 500 000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території од­ нієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощад­ них та іпотечних:

до 17 січня 2003 р. — не менше ніж 3 000 000 євро; на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 3 500 000 євро; на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 4 000 000 євро; на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 4 500 000 євро; на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 5 000 000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всі­ єї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інве­ стиційних і розрахункових (клірингових), центрального коопера­ тивного банку:

до 17 січня 2003 р. — не менше ніж 5 000 000 євро; на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 5 500 000 євро; на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 6 000 000 євро; на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 7 000 000 євро; на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 8 000 000 євро. Мінімальний розмір регулятивного капіталу (НІ) новостворе-них банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

до одного року діяльності — 1 000 000 євро; до двох років діяльності — 1 100 000 євро; до трьох років діяльності — 1 200 000 євро; до чотирьох років діяльності — 1 350 000 євро; починаючи з п'ятого року діяльності — 1 500 000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території од­ нієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощад­ них та іпотечних:

до одного року діяльності — 3 000 000 євро; до двох років діяльності — 3 500 000 євро; до трьох років діяльності — 4 000 000 євро; до чотирьох років діяльності — 4 500 000 євро; починаючи з п'ятого року діяльності — 5 000 000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всі­ єї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інве­ стиційних і розрахункових (клірингових), центрального коопера­ тивного банку:

до одного року діяльності — 5 000 000 євро; до двох років діяльності — 5 500 000 євро; до трьох років діяльності — 6 000 000 євро;

до чотирьох років діяльності — 7 000 000 евро;

починаючи з п'ятого року діяльності — 8 000 000 евро.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що ви­пливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошо­вого характеру. Чим вище значення показника адекватності регу­лятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показни­ка, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредито­ри/вкладники банку.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) встанов­люється для запобігання надмірному перекладанню банком кре­дитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку. Значення цього показника визнача­ється як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумар­них активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями. Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділя­ються на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з ура­хуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

а) ї група активів зі ступенем ризику 0 %: готівкові кошти; бан­ ківські метали; кошти в Національному банку; боргові цінні па­ пери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком; нараховані доходи за борго­ вими цінними паперами, що рефінансуються та емітовані Націо­ нальним банком; боргові цінні папери центральних органів вико­ навчої влади у портфелі банку на продаж і на інвестиції;

б) II група активів із ступенем ризику 10 %: короткострокові та довгострокові кредити, надані центральним органам виконав­ чої влади; нараховані доходи за кредитами, наданими централь­ ним органам виконавчої влади;

в) III група активів зі ступенем ризику 20 %: боргові цінні па­ пери місцевих органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком; боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та інвести­ ції; кошти до запитання, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий за інвестиційний клас; нараховані доходи за коштами до запитання, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий за інвестиційний клас; депозити овернайт, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий за інвестиційний клас; інші коротко­строкові депозити, розміщені в банку, який має офіційний кредит­ний рейтинг не нижчий, за інвестиційний клас; нараховані дохо­ди за депозитами овернайт, гарантійними депозитами, іншими короткостроковими депозитами, розміщеними в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий за інвестиційний клас; кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий за інвестиційний клас; нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, розміщеними в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий за інвестиційний клас;

г) IV група активів зі ступенем ризику 50 %: кошти до запи­тання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; депозити овернайт, розмі­щені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; короткострокові та довгострокові кредити, надані місцевим орга­нам виконавчої влади; нараховані доходи за кредитами, надани­ми місцевим органам виконавчої влади; гарантійні депозити в інших банках (покриті); зобов'язання з кредитування, надані бан­кам та інші зобов'язання, надані клієнтам; валюта та банківські метали, які куплені, але не одержані; активи до одержання;

г) V група активів зі ступенем ризику 100 %: прострочені на­раховані доходи за коштами до запитання в інших банках; про­строчені нараховані доходи за кредитами, наданими центральним і місцевим органам виконавчої влади; короткострокові депозити, розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; нараховані доходи за строковими депозитами, розміщени­ми в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; дов­гострокові депозити, розміщені в інших банках; гарантійні депо­зити в інших банках (непокриті); прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за строковими депозитами, роз­міщеними в інших банках; кредити овердрафт, овернайт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, надані ін­шим, банкам, що не належать до інвестиційного класу; довго­строкові кредити, надані іншим банкам; нараховані доходи за кредитами, наданими іншим банкам, що не належать до інвести­ційного класу; фінансовий лізинг (оренда), наданий іншим бан­кам; пролонгована заборгованість за кредитами, наданими іншим банкам; прострочена заборгованість і прострочені нараховані до­ходи за кредитами, наданими іншим банкам; кредити, надані суб'єктам господарської діяльності; нараховані доходи за креди­тами, наданими суб'єктам господарської діяльності; прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, наданими суб'єктам господарської діяльності; пролонгована за­боргованість за кредитами, наданими суб'єктам господарської діяльності; сумнівна заборгованість інших банків і за кредитами, наданими суб'єктам господарської діяльності; сумнівна заборго­ваність за нарахованими доходами за міжбанківськими операція­ми; дебіторська заборгованість за операціями з банками та опе­раціями з клієнтами банків; сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками та операціями з клієнтами банків; тран­зитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картка­ми через банкомат; пролонгована, прострочена та сумнівна забо­ргованість за кредитами, які надані центральним та місцевим ор­ганам виконавчої влади; кредити, надані фізичним особам; про­лонгована заборгованість за кредитами, наданими фізичним осо­бам; нараховані доходи за кредитами, наданими фізичним осо­бам; прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, наданими фізичним особам; сумнівна заборгова­ність за кредитами, наданими фізичним особам; сумнівна забор­гованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами; акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі бан­ку на продаж та інвестиції; боргові цінні папери, випущені фі­нансовими (небанківськими) установами та нефінансовими під­приємствами, у портфелі банку на продаж та інвестиції; нарахо­вані доходи за акціями та борговими цінними паперами в порт­фелі банку на продаж та інвестиції; прострочені нараховані до­ходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на про­даж та інвестиції; товарно-матеріальні цінності; основні засоби; інші активи банку; зобов'язання за всіма видами гарантій (акце­птами, авалями); непокриті акредитиви; сумнівні вимоги за опе­раціями з валютою та банківськими металами; цінні папери до одержання за операціями андеррайтингу; сумнівні вимоги за операціями з фінансовими інструментами, крім інструментів валютного обміну.

Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків не може бути меншим, ніж 8 %. Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити:

«протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання лі­цензії) — не менше 15 %;

» протягом наступних 12 місяців — не менше 12 %;

* надалі — не менше 8 %.

Норматив адекватності основного капіталу (НЗ) встанов­люється з метою визначення спроможності банку захистити кре­диторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різ­номанітних ризиків.

Показник адекватності основного капіталу банку розраховуєть­ся як співвідношення основного капіталу до загальних активів бан­ку, зменшених на суму створених відповідних резервів за актив­ними операціями банків. При розрахунку цього нормативу сума загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму резервів за всіма активними операціями банку, суму неамортизо-ваного дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів.

Нормативне значення нормативу НЗ має бути не меншим за 4 %.

Ліквідність банку — це здатність банку забезпечити своєча­сне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається зба­лансованістю між строками і сумами погашення розміщених ак­тивів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання кош­тів (надання кредитів, інші витрати). Ліквідними активами є кош­ти в касі, які відкриті в Національному банку та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані у го­тівкові чи безготівкові кошти.

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності — ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відто­ку, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями через неможливість за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттє­вих втрат. У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти лік­відністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів зі збільшенням частки високоякіс­них активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконан­ня правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

З .метою контролю за станом ліквідності банків НБУ впрова­джує такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), пото­чної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для кон­тролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (кош­тів у касі та на кореспондентських рахунках).

Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідно­шення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточними рахун­ками. Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 %.

Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється для ви­значення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зо­бов'язань банку, що обчислюється як співвідношення активів пе­рвинної та вторинної ліквідності до зобов'язань банку з відповід­ними строками виконання. Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до ЗО днів (включно).

До активів первинної та вторинної ліквідності при розрахунку нормативу поточної ліквідності належать: готівкові кошти; бан­ківські метали; кошти на кореспондентських рахунках, відкриті в Національному банку та інших банках; строкові депозити, які розміщені в Національному банку та інших банках; боргові цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком, у портфелі банку на продаж та інвестиції; боргові цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції; надані кредити.

До зобов'язань належать: кошти до запитання; короткостро­кові та довгострокові кредити, одержані від Національного банку та інших банків; кошти бюджету України; строкові депозити ін­ших банків та клієнтів; цінні папери власного боргу, емітовані банком; субординований борг банку; зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, поручительств, авалів; зобов'язання з кре­дитування, що надані клієнтам і банкам.

Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж: на сьогодні — ЗО %, з 01.07.02 — 35 %, з 01.01.03 — 40 %.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) встановлю­ється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів. Він визначається як співвідношення ліквідних активів до коротко­строкових зобов'язань. До розрахунку нормативу короткостроко­вої ліквідності включаються ліквідні активи та короткострокові зобов'язання з початковим строком погашення до одного року.

До ліквідних активів при розрахунку нормативу короткостро­кової ліквідності включаються: готівкові кошти; банківські мета­ли; кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Націо­нальному банку та інших банках; короткострокові депозити, роз­міщені в Національному банку та інших банках; короткострокові кредити, надані іншим банкам.

До короткострокових зобов'язань включаються: кошти до за­питання; кошти бюджету України; короткострокові кредити, оде­ржані від Національного банку та інших банків; короткострокові депозити інших банків і клієнтів; короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком; зобов'язання за всіма видами гарантій, поручительств, авалів; зобов'язання з кредитування, надані банкам і клієнтам.

Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20 %.

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань. Даний показник визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента (за мінусом фактично сформованих резервів) та всіх позабалан­сових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку.

Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 %.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів, уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов'язаних кон­трагентів і всіх позабалансових зобов'язань, наданих банком що­до цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, стано­вить 10 % і більше відсотків регулятивного капіталу банку.

Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвід­ношення суми всіх зобов'язань одного контрагента або групи пов'язаних контрагентів перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових зобов'язань, вида­них банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контр­агентів, до регулятивного капіталу банку.

Рішення про надання великого кредиту приймається згідно з відповідним висновком кредитного комітету (комісії) банку, за­твердженим його правлінням (радою).

Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує цей рівень, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) автоматич­но підвищуються:

* якщо перевищення становить не більше ніж 50 %, вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються,

* якщо перевищення перевищує 50 %, вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) потроюються.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій і по­ручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та опосередкова­ного впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручи­тельств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідно­шення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та капіталу банку.

Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 %.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, га­рантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), установлю­ється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг такої сукупної суми призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гаран­тій і поручительств, наданих інсайдерам, визначається як спів­відношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх ін­сайдерів, та капіталу банку.

Нормативне значення нормативу НІ0 не має перевищувати 40 %.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладення коштів банку до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку. Цей показник визначається як співвідношення розміру коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за ко­жною установою, до регулятивного капіталу банку.

Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15%.

Норматив загальної суми інвестування (Н12) встановлю­ється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладення (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних фон­дів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати ка­піталу банку.

Норматив загальної суми інвестування характеризує викорис­тання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи. Він визначається як співвідношення суми кош­тів, що інвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку.

Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 %.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) ва­лютної позиції банку (Н13) встановлюється для обмеження ри­зику, пов'язаного з проведенням операцій на валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку. Визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку (Н13) має бути не більше ніж 35 %. При цьому встанов­люються обмеження ризику окремо для довгої відкритої валют­ної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:

• загальна довга відкрита валютна позиція (НІ3-1) має бути не більше за 30 %;

«загальна коротка відкрита валютна позиція (НІ3-2) має бути не більше ніж 5 %.