6. Банки в ролі андеррайтерів

Одна з функцій банків, які займаються інвестиційною діяльні­стю, є участь у надписуванні цінних паперів. Специфіка цього виду діяльності полягає в тому, що її можна віднести як до посе­редницьких, так і до інвестиційних послуг.

Андеррайтинг (передплата) — діяльність, що пов'язана з розміщенням цінних паперів нового випуску серед інвесторів. Банки можуть виступати як у ролі консультанта, так і гаранта (андеррайтера).

Функція консультанта передбачає розробку з клієнтом бізнес-плану, в якому визначається необхідна для проекту сума інвести­цій, види, строки розміщення та вартість цінних паперів, які не­обхідно випустити; розраховується термін емісії (оптимальний для ринку); вибирається ринковий сегмент для розміщення цін­них паперів; відбувається підготовка документів та здійснюється процедура державної реєстрації нового випуску.

Сутність функції андеррайтера. Банк виступає як принципал, тобто особа, якій надаються повноваження, або як агент. Банк дає емітенту зобов'язання викупити весь випуск цінних паперів за зни­женою ціною. Потім він розміщує цінні папери та отримує дохід на різниці. Якщо банк не розмістив цінні папери, то він несе збитки.

Банк-агент не гарантує розміщення цінних паперів, а лише зо­бов'язується докласти всіх зусиль для їх продажу в межах певного терміну. Також він не дає жодних гарантій. У разі неспромож­ності розмістити цінні папери угода анулюється або ж встанов­люється сума комісії за кожен реалізований цінний папір. Розмір комісії визначається пропорційно зниженню рейтингу та змен­шенню суми угоди. Також ризик може зростати і в міру збіль­шення суми угоди. Тоді банки розподіляють зобов'язання між кількома фінансово-кредитними інститутами.

Якщо сума емісії перевищуватиме 5 % капіталу андеррайтера, то утворюється емісійний синдикат. Для комерційних банків є дуже небезпечним ризик втрати репутації. Особливо це стосуєть­ся спеціалізованих банків, оскільки невдача в розміщенні може відвернути від банку потенційних клієнтів.

Тема 7. Банківські інвестиції

1. Поняття та види банківських інвестицій.

2. Оцінка інвестиційних проектів, аналіз доцільності та ефек­ тивності інвестування.

3. Довгострокове кредитування інвестиційних проектів

Література

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 (із змі­ нами і доповненнями).

2. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.07.91 (із змінами і доповненнями).

3. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.00.

4. Вступ до банківської справи / За ред. М. І. Савлука.

5. Банковское дело / Под ред. В. И. Колесникова, Л. П. Кроливецкой.

6. Основы банковского дела / Под ред. А. Н. Мороза.

7. Катасонов В. Ю., Морозов Д. С., Петров М. В. Проектное финан­ сирование: Мировой опыт и перспективы для России.

1. Поняття та види банківських інвестицій

З погляду макроекономіки, інвестиції — це новостворена ва­ртість. Також інвестиції можна визначити як витрати на вироб­ництво та нагромадження запасів виробництва, або сукупність витрат, які реалізуються в формі довгострокових вкладень капі­талу в промисловість, сільське господарство, транспорт, будівни­цтво та інші галузі народного господарства.

Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» ін­вестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяль­ності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досяга­ється соціальний ефект.

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди та обігові кошти в усіх галу­зях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові гро­шові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні ціннос­ті, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і викорис­тання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіа­ційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси гро­мадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяль­ності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іно­земних держав, а також держави.

Інвестори — суб'єкти інвестиційної діяльності, які прийма­ють рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, поку­пців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвести­ційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реа­лізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі дору­чення інвестора.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

1. власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, аморти­ заційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихій­ ного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо); позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

2. залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

3. бюджетних інвестиційних асигнувань;

4. безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань органі­ зацій, підприємств і громадян.

Інвестиції поділяються на:

1) капітальні (придбання будівель, споруд, інших об'єктів не­рухомості, інших основних фондів та нематеріальних активів);

2) фінансові (придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів):

* прямі інвестиції — внесення коштів чи майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою;

« портфельні інвестиції — придбання цінних паперів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку;

3) інвестиції під реінвестиції — здійснення капітальних чи фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інве­ стиційних операцій.

Участь банків в інвестиційному процесі може здійснюватися за двома напрямами:

1. за допомогою механізмів фондового ринку;

2. за допомогою механізмів середнього і довгострокового кредитування.

Комерційні банки в своїй інвестиційній діяльності повинні мати тісний контакт з підприємствами. У разі створення нового підприємства заснування його можливе за допомогою банківсь­кого капіталу як в рамках фінансово-промислових груп, так і поза ними. Фінансово-промисловими групами є організації та стру­ктури, які утворюються шляхом об'єднання промислового і фінансового капіталу.

Вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної дія­льності визначається за вільними цінами і тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених за­конодавчими актами, за державними фіксованими та регульова­ними цінами і тарифами.

Вартість будівництва визначається з використанням державних кошторисних норм, які є обов'язковими при здійсненні будівницт­ва об'єктів із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а та­кож коштів державних підприємств, установ та організацій.