Тема 10. Забезпечення фінансової стійкості банку

Сутність фінансової стійкості комерційного банку та способи її забезпечення.

Обов'язкове резервування коштів банківською системою.

Економічні нормативи регулювання діяльності банків. Ліквідність і платоспроможність банку.

Формування резервів для покриття можливих втрат банку від активних операцій.

Фінансові звіти банку та оцінка його діяльності. Прибутковість банку: поняття позики, оцінка, засоби підвищення.

Зміст тем курсу

Тема 1. Створення та організація діяльності комерційного банку

1. Види та операції комерційних банків.

2. Організаційна структура банку та управління ним.

3. Порядок реєстрації комерційного банку.

4. Ліцензування банківської діяльності.

1. Види та операції комерційних банків

Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.00 банк— це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції:

• залучати як вклади грошові кошти фізичних та юридичних осіб;

• розміщувати вказані кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

«відкривати і вести банківські рахунки фізичних та юридич­них осіб.

В основу даного визначення покладено функціональний прин­цип. Виходячи з нього розрізняють такі базові операції банків, які відрізняють їх від небанківських установ, а саме:

1. залучення депозитів;

2. надання кредитів;

1. розрахунково-касове обслуговування клієнтів. Комерційні банки, як правило, розглядаються у двох аспектах.

У широкому розумінні комерційний банк — це будь-який банк, що функціонує на другому після центрального банку рівні бан­ківської системи. У вузькому розумінні комерційний банк — це банк, що виконує певний набір базових банківських операцій, єдиною метою якого є одержання максимального прибутку.

Світова практика виробила два принципи побудови комер­ційних банків:

1. принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;

2. принцип універсальності, коли будь-які обмеження щодо діяльності банків на грошовому ринку знімаються.

У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікують за певними ознаками:

I. За формою власності:

1. державні;

2. приватні;

3. кооперативні.

Згідно із законодавством України державним банком є банк, 100% статутного капіталу якого належить державі. Він засно­вується за рішенням Кабінету Міністрів України. У разі прийнят­тя рішення про часткове або повне відчуження державою нале­жних їй акцій (паїв) такий банк втрачає статус державного. В Україні функціонує два державних банки: експортно-імпорт­ний та ощадний.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативний ба­нки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку повинна бути не менше 50 осіб. Учасни­ками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

II. За масштабами операцій:

1. роздрібні (акумулюють кошти багатьох клієнтів, невеликі за обсягом. Таким банкам потрібна розвинута інфраструктура);

2. оптові (обслуговують незначну кількість великих клієнтів, не­ обхідні для цього ресурси вони залучають на фінансовому ринку).

III. За територіальним охопленням:

1. міжрегіональні;

2. регіональні (здійснюють діяльність на території одного регіону);

3. банки, що ведуть діяльність у національному масштабі.

IV. За колом виконуваних операцій:

1. спеціалізовані;

2. універсальні.

Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій або функціонують у вузькому секторі ринку, або обслуговують окремі галузі економіки. Універсальні банки здій­снюють широкий спектр банківських операцій, охоплюють бага­то секторів грошового ринку та галузей економіки.

Банки в Україні можуть функціонувати і як універсальні, і як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути:

« ощадними;

• інвестиційними;

• іпотечними;

» розрахунковими (кліринговими).

Кожний комерційний банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 % його активів є активами одного типу. Банк набу­ває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо по­над 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб.

V. За організаційно-правовою формою: в Україні банки створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

VI. За наявністю мережа філій банки поділяються на багатофіліальні та безфіліальні.

Банківська система України складається з Національного бан­ку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до українського законодавства.

Згідно з положеннями нового Закону України «Про банки і банківську діяльність» особлива увага приділяється економічній самостійності комерційних банків. Тобто банки мають право са­мостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває в їх власності. При цьому держава не відповідає за зо­бов'язаннями банків, а банки в свою чергу не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором. Національний банк України також не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'яза­ннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи пра­цівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбаче­них законом.

Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.

У процесі своєї діяльності банки виконують активні, пасивні та позабалансові операції. Пасивні операції полягають у залучен­ні банками ресурсів (джерел фінансування). Суть активних опе­рацій полягає у вкладенні коштів. Позабалансові операції не пов'язані з безпосереднім рухом коштів, а тому до певного часу не значаться у балансі, аж поки не знайдуть відображення в при­бутках чи збитках банку (наприклад, консультативні послуги, операції комісійного характеру).