6. Формування і використаний резерву для відшкодування можливих втрат за позичками комерційних банків

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників комерційних банків НБУ затвердив постановою Правління № 279 від 6 липня 2000 року Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операція­ми банків. Згідно з цим Положенням оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках як у національній, так і іноземній валюті.

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредит­ною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з ура­хуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: «стандартна», «під контролем», «субстандартна», «сумнівна» чи «безнадійна». Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредит­ного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.

Банки зобов'язані створювати та формувати резерви для від­шкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитно­го ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефі­цієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у націо­нальній та іноземних валютах.

Не здійснюється формування резерву за бюджетними креди­тами, кредитними операціями між установами в системі одного банку, а також за операціями фінансового лізингу, якщо об'єктом цих операцій є нерухоме майно.

Резерв формується у тій валюті, в якій обліковується забор­гованість.

З метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та ви­значення чистого кредитного ризику банк повинен проаналізува­ти кредитний портфель.

Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних опе­рацій (валового кредитного ризику) здійснюється за такими кри­теріями:

«оцінка фінансового стану позичальника;

* стан обслуговування позичальником кредитної заборговано­ сті за основним боргом і відсотків за ним у розрізі кожної окре­ мої заборгованості та спроможність позичальника надалі обслу­ говувати цей борг;

• рівень забезпечення кредитної операції.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлю­ються кожним банком самостійно згідно з його внутрішніми по­ложеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника з урахуванням вимог НБУ.

Оцінку фінансового стану позичальника з урахуванням пото­чного стану обслуговування позичальником кредитної заборго­ваності банк здійснює в кожному випадку укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі — не рідше ніж один раз на три місяці, а для банків — не рідше ніж один раз на місяць.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи комерційний банк має враховувати такі еконо­мічні показники його діяльності: обсяг реалізації, прибутки та збитки, рентабельність, ліквідність, грошові потоки, склад та ди­наміку дебіторсько-кредиторської заборгованості, собівартість продукції. Також мають бути враховані фактори суб'єктивного характеру: ефективність управління позичальника, його ринкова позиція і залежність від циклічних та структурних змін в еконо­міці та галузі, погашення кредитної заборгованості позичальни­ком у минулому, професіоналізм керівництва.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспек­тив його розвитку кредити слід відносити до таких категорій:

клас А — фінансова діяльність дуже добра і дає змогу погаша­ти основну суму кредиту і відсотки за ним у встановлені строки;

клас Б — фінансова діяльність добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу;

клас В — фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення;

клас Г— фінансова діяльність погана і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу;

клас Д— фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні відсотки за ним не можуть бути сплачені.

Погашення позичальником кредитної заборгованості за осно­вним боргом та відсотків за ним є:

добрим — якщо заборгованість за кредитом і відсотки (комісії та інші платежі з -обслуговування боргу) за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи ка­лендарних днів; або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника

до 90 днів та відсотки за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

слабким — якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та відсотки за ним сплачуються з максимальною за­тримкою від 8 до ЗО днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки сплачуються в строк або з максимальною затримкою до ЗО днів;

незадовільним — якщо заборгованість за кредитом простроче­на понад 90 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель бан­ків класифікується за такими групами:

Фінансовий стан позичальника (клас)	Обслуговування боргу позичальником
	добре	слабке	незадовільне
А	стандартна	під контролем	субстандартна
Б	під контролем	субстандартна	сумнівна
В	субстандартна	сумнівна	безнадійна
Г	сумнівна	безнадійна	безнадійна
д	безнадійна	безнадійна	безнадійна

На підставі класифікації валового кредитного ризику та вра­хування прийнятого забезпечення банк визначає чистий кредит­ний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування:

Категорія кредитної операції	Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику)
стандартна	1%
під контролем	5%
субстандартна	20%
сумнівна	50%
безнадійна	100%

Банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під стан­дартну та нестандартну заборгованість протягом місяця, в якому здійснено кредитну операцію. Формування резервів банки зобов'язані здійснювати щомісячно в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум фактич­ної кредитної заборгованості за станом на перше число місяця, наступного за звітним.

Розмір фактично сформованого резерву за кредитними опера­ціями банків контролюється за даними місячного балансу.

Безнадійна кредитна заборгованість списується банком за ра­хунок резерву під нестандартну заборгованість за рішенням пра­вління банку.