5. Процес кредитування клієнтів банку

Організація кредитних відносин банку з клієнтами визнача­ється багатьма факторами, включаючи стратегію і тактику банку, кваліфікацію банківських працівників, розмір статутного та вла­сного капіталу, кредитну політику банку тощо.

Етапи кредитування:

1 етап. До банку подається заявка (клопотання) на отримання кредиту. На цьому етапі оцінюються сильні й слабкі сторони майбутнього позичальника та об'єкта кредитування. Крім заявки, на прохання банку клієнт подає ряд документів: статутні та інші засновницькі документи, бухгалтерський баланс та фінансовий звіт на останню звітну дату, контракти або копії контрактів, тех-ніко-економічне обґрунтування необхідності кредиту, бізнес-план тощо. Після ознайомлення з документами працівник банку проводить попередню бесіду з майбутнім кредитоодержувачем, що дозволяє з'ясувати важливі деталі щодо умов надання та по­гашення кредиту і відсотків. На цьому етапі банк приділяє увагу достовірності документів та інформації, на основі яких вирішу­ється питання про надання кредиту.

2 етап. Передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта. При цьому аналіз кредитної заявки клієнта та його кредитоспро­ можності базується на використанні різних джерел інформації, серед яких:

» матеріали, отримані безпосередньо від позичальника;

» матеріали, що знаходяться в архіві і базі даних самого банку;

* відомості, отримані від кредиторів, покупців і постачальни­ків позичальника та інших зовнішніх джерел.

Велике значення мають архіви банку. Якщо клієнт вже отри­мував кредит у цьому банку, то в архіві містяться відомості про можливі затримки в погашенні боргу або інші порушення.

Із зовнішніх джерел найважливішими є відомості, отримані з інших банків, які обслуговують даного клієнта, та від його діло­вих партнерів.

Можна провести перевірку позичальника на місці. Дуже важ­ливо з'ясувати рівень компетенції працівників, що очолюють бух­галтерську, фінансову, маркетингову служби, адміністративний апарат. Під час відвідування клієнта можна з'ясувати деякі пи­тання, що не були розглянуті під час попередньої бесіди, а також скласти уявлення про стан майна, яким володіє підприємство.

Детально методика оцінки кредитоспроможності позичальни­ка висвітлена в п. З теми 5 «Кредитні операції банку».

3 етап. Полягає в розробці умов процесу кредитування, підго­ товці й укладанні кредитного договору. Цей етап називають ще структуруванням кредиту, в ході якого визначають основні умо­ ви кредитного договору.

Банк визначає параметри позички: вид кредиту, суму, строк, спо­сіб видачі і погашення кредиту, забезпечення, рівень відсотка, інші деталі. Банк повинен запропонувати клієнту той вид кредиту, який найбільшою мірою відповідає характеру кредитованого заходу.

Розробляється також графік погашення кредиту відповідно до строків оборотності того виду капіталу, на формування якого ви­дається позичка.

Після закінчення роботи по структуруванню кредиту кредит­ний працівник банку переходить до переговорів про укладання кредитного договору з клієнтом. При цьому клієнту надаються пропозиції по умовах майбутньої кредитної угоди. Вони можуть суттєво відрізнятись від тих, що містяться в кредитній заявці. Зближення позицій банку і клієнта та досягнення компромісу є кінцевою метою переговорів.

Після досягнення згоди по всіх питаннях підписується креди­тний договір.

4 етап. Характеризується тим, що відбувається надання кре­ диту, а також здійснюється контроль за виконанням умов креди­ тного договору.

З метою контролю за своєчасним погашенням кредиту та за­безпечення нарахування відсотків видача позичок проводиться з окремих позичкових рахунків. Кредит може надаватися одночас­но, тобто у повному обсязі, або частинами в строки, обумовлені договором.

Якщо в процесі кредитування змінились умови здійснення кредитованого проекту і це призвело до додаткової потреби в коштах, банк може задовольнити цю потребу на умовах укладан­ня додаткової кредитної угоди.

5 етап процесу банківського кредитування полягає в повер­ ненні кредиту разом з відсотками. У ряді випадків сторони мо­ жуть подовжити строк дії кредитного договору (пролонгація), для чого вносяться зміни або доповнення до кредитного договору.

Процес кредитування включає контроль з боку банку за вико­нанням умов кредитної угоди. Особлива увага приділяється своєча­сності сплати позичальником відсотків за користування позичкою.

Труднощі з погашенням позичок можуть виникати з різних причин. Найпоширенішими з них є: помилки самого банку при розгляді кредитної заявки, при розробці умов кредитної угоди; нерентабельна робота клієнта, що отримав позичку; фактори, не-підконтрольні банку, або форс-мажорні обставини.

Існує багато сигналів, що свідчать про погіршення фінансово­го стану позичальника, які працівник банку повинен вміти розпі­знавати. Для цього використовуються аналіз фінансової звітності, особисті контакти з позичальником, повідомлення від третіх осіб.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчас­ним і повним його погашенням та сплатою відсотків за ним. При виникненні певних умов порушення кредитного договору з боку позичальника банк має право застосовувати економічні та право­ві санкції.

Проблемними кредитами називаються такі, за якими своєчас­но не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась рин­кова вартість забезпечення, виникли обставини, за яких банк ма­тиме сумнів щодо повернення позички.

Проблемними насамперед можуть стати кредити, ризик по яких е підвищеним. Досвідчений працівник банку може ще на ранній стадії помітити ознаки процесу фінансових труднощів, що зароджуються та вжити заходів до виправлення ситуації та захис­ту інтересів банку. Ці заходи варто здійснити якомога раніше, перш ніж ситуація вийде з-під контролю і втрати стануть необо­ротними. При цьому варто врахувати, що збитки банку не обме­жуються лише несплатою боргу та втратою відсотків. Цей збиток може бути пов'язаний з підривом репутації банку; збільшенням адміністративних витрат, оскільки проблемні позички вимагають особливої уваги кредитного персоналу; підвищенням загрози відходу некваліфікованих кадрів через зниження можливостей їх стимулювання в умовах падіння прибутковості операцій; замо-роженням коштів у непродуктивних активах.

Якщо банк виявляє проблемну позичку, він негайно повинен вжити заходів для забезпечення повного і своєчасного її повер­нення. Найдоцільнішим кроком буде розробка разом з позичаль­ником заходів щодо поліпшення фінансового стану підприємст­ва. Якщо цей спосіб не дасть результатів, банк повинен забезпе­чити свої інтереси шляхом реалізації забезпечення, пред'явлення претензії до гаранта і т. д. Якщо кредит використовується не за цільовим призначенням, банк може підвищити відсоткову ставку за кредит у розмірах, передбачених кредитним договором, як правило, в 1,5—2 рази, крім того, банк може призупинити пода­льшу видачу нового кредиту (якщо кредит видається в межах кредитної лінії) та достроково стягнути раніше виданий кредит.

Якщо прострочені борги у позичальника виникли з об'єктив­них причин, то банк може перенести строк погашення кредиту на пізнішій термін, при цьому плата за кредит збільшується в розмі­рі, передбаченому кредитним договором, як правило, в 1,5—2 рази.

Якщо позичальник систематично не виконує зобов'язань щодо сплати боргу відповідно до кредитної угоди, банк може зверну­тися у передбаченому законом порядку із заявою про порушення справи про банкрутство.