2. Умови кредитної угоди

Банківське кредитування здійснюється на основі таких прин­ципів кредитування:

1) принцип строковості, який означає, що позичка повинна бути повернена позичальником банку в чітко обумовлений кре­ дитною угодою строк.

Економічною основою строковості кредиту, що надається по­зичальнику на цілі основної виробничої діяльності, є тривалість кругообігу обігового капіталу. Граничний термін кредитування позичальника на такі цілі не повинен перевищувати 12 місяців, тобто формування обігового капіталу підприємства здійснюється за допомогою короткострокових кредитів.

Кредити на нове будівництво, технічне переозброєння і розши­рення діючих підприємств та їх реконструкцію, тобто на створен­ня і відновлення основного капіталу, надаються на терміни, обу­мовлені нормативними строками будівництва, освоєння та окуп­ності об'єкта. Ці строки, як правило, перевищують 12 місяців. Інакше кажучи, формування основного капіталу підприємств здійс­нюється за допомогою середньо- та довгострокового кредитування.

Від дотримання принципу строковості залежить можливість банку надавати нові кредити, оскільки одним з джерел кредиту­вання є повернені позички. Порушення цього принципу означає пе­ретворення строкової заборгованості за позичками в прострочену;

2) цільовий характер кредитування передбачає використання позичальником кредиту суворо на цілі, визначені кредитною уго­ дою; вкладення позичених коштів у конкретні господарські про­ цеси. Його дотримання допомагає банку приймати об'єктивніші рішення щодо можливості та доцільності надання кредитів, слу­ гує певною гарантією забезпечення їх повернення.

Надання кредиту пов'язане з оцінкою кредитного ризику про­екту, який кредитується. Параметри позички визначаються з ура­хуванням кредитного ризику, тому нецільове використання коштів може зашкодити інтересам кредитора і збільшує його кредит­ний ризик;

3) принцип забезпеченості кредитів має на меті захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргувна­ слідок неплатоспроможності позичальника. В ролі гарантії повернення кредиту виступає майно позичальника.

Комерційні банки можуть видавати і бланкові кредити, однак їх кількість досить обмежена, оскільки вони пов'язані з великим ризиком для банку;

4. принцип повернення означає, що кредит обов'язково має бути повернений;

5. принцип платності свідчить, що повинна бути повернена не лише основна сума боргу, але й сплачені відсотки, які виступають платою за користування кредитом.

За рахунок доходів у вигляді відсоткової плати банки покри­вають свої витрати та отримують прибуток.

Кредитні правовідносини між кредитором і позичальником регламентуються на підставі кредитних договорів.

Кредитний договір — це юридичний документ, що визначає взаємні обов'язки і відповідальність між банком і клієнтом з на­годи одержання останнім кредиту. Кредитний договір укладаєть­ся тільки в письмовому вигляді і не може змінюватися в односто­ронньому порядку. Зміст і перелік умов кредитного договору ви­значаються за угодою сторін і включають розмір кредиту, умови надання і погашення позичок, розмір відсотка за кредит та інші умови, які не суперечать чинному законодавству.

На практиці банки розробляють типові форми кредитних угод, основними положеннями яких є:

1. опис суб'єктів угоди — визначається, хто позичальник, хто кредитор; якщо кредиторів кілька — хто провідний кредитор. Важливо визначити юридичні права сторін, що підписують договір;

2. опис умов кредитування — вказуються сума і строк кредиту, порядок його видачі та погашення. Погашення кредиту передбачається на конкретну дату або в розстрочку;

3) зобов'язання позичальника повернути суму кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом;

4. опис забезпечення кредиту з посиланням на угоди, що є частинами кредитного договору (договір застави, гарантії, поручительства, страхова угода);

5. обмежувальні умови:

а) захисні;

б) негативні.

Захисні статті — це список дій чи умов, яких повинен до­тримуватись позичальник протягом дії кредитного договору (зо­бов'язання періодично подавати банку звітну документацію, на­давати працівникам банку інформацію про свою господарську діяльність).

Негативні статті — це список умов, які не повинен допус­тити позичальник (заборона отримання додаткових кредитів, пе­редачі в заставу третім особам активів, надання гарантії, неви­плати дивідендів, заробітної плати вище встановленого рівня, злиття з іншими компаніями);

6. права суб'єктів угоди. Банк залишає за собою право вима­ гати дострокового погашення кредиту у разі порушень умов кре­ дитної угоди. Позичальник може домагатися перенесення строків погашення позички, підвищення суми позички, права достроково погашати кредит;

7. санкції за порушення умов угоди. Порушення з боку пози­ чальника умов кредитної угоди карається шляхом стягнення пені, яка нараховується на суму боргу або на суму кредиту, або на су­ му порушення.

Банк може заперечити проти надання наступної суми кредиту, вимагати дострокового погашення кредиту, відмовитись від по­дальшого співробітництва з клієнтом, ініціювати процедуру бан­крутства підприємства.

Порушення умов кредитної угоди з боку банку так само тягне за собою фінансові санкції. В угоді можна зазначити, хто відшко­довуватиме витрати на вирішення спорів;

8. строк набуття угодою чинності;

9. можливості зміни умов угоди;

10) юридичні адреси суб'єктів угоди, підписи уповноважених осіб, скріплені печатками.

Договір укладається на один рік або триваліший строк, якщо клієнт користується кредитами постійно або об'єктом кредиту­вання є основні засоби, або коротший строк при тимчасовій по­требі в коштах або наданні окремого кредиту.