6. Зберігання банками векселів клієнтів

Комерційні банки можуть здійснювати за дорученням своїх клієнтів операції зберігання векселів, а саме: зберігання у схові; передача примірника переказного векселя, що призначається для акцепту, законному векселедержателю іншого примірника вексе­ля; передача оригіналу векселя законному векселедержателю ко­пії векселя; передача оригіналів, примірників і копій векселів ін­шій особі на умовах, зазначених довірителем.

Зберігання векселів може здійснюватися у вигляді «відкрито­го» та «закритого» зберігання.

При відкритому зберіганні векселів до банку подається супро­відне до векселя доручення на зберігання, яке містить точні ін­струкції для банку щодо дій з векселями.

При закритому зберіганні довірителю надається депозитне ві­чко у сховищі банку. При цьому не надається жодних інструкцій банку щодо дій з векселями.

При зберіганні векселів банк бере на себе зобов'язання відпо­відати за знищення або псування векселів, при цьому гарантуєть­ся повернення векселів такої самої якості, кількості і зовнішнього вигляду.

Банк не приймає векселі на зберігання, якщо:

* реквізити хоча б одного з векселів не відповідають зазначе­ним у дорученні на зберігання;

« якщо банк упевнений, що виконання цього доручення нега­тивно позначиться на його діловій репутації.

При передачі векселя на зберігання здійснення індосаменту не потрібне.

За виконання таких операцій банк отримує на свою користь винагороду (її розмір може встановлюватися як у відсотках до вартості або суми векселів, так і становити фіксовану суму за один вексель).

Тема 5. Кредитні операції банків

1. Класифікація банківських кредитів.

2. Умови кредитної угоди.

3. Способи захисту від кредитного ризику.

4. Позичковий відсоток та його диференціація.

5. Процес кредитування клієнтів банку.

6. Формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позичками комерційних банків.

7. Особливості надання та погашення окремих видів кредиту.

1. Класифікація банківських кредитів

Кредити комерційних банків можна класифікувати за різними ознаками та критеріями. Найзручнішою є така:

1. за основними категоріями позичальників;

2. за цільовим спрямуванням;

3. за строками користування;

4. залежно від забезпечення;

5. за методами надання;

6. залежно від кількості кредиторів;

7. залежно від порядку погашення;

8. за характером і способом сплати відсотків;

9. за ступенем ризику.

Виходячи з основних категорій позичальників розрізняють кредити, що надаються:

• галузям народного господарства;

• населенню;

• державним органам влади.

Залежно від цільового спрямування кредити поділяються на:

* виробничий (поповнення обігових коштів та основних засобів);

» споживчий (споживчі цілі населення). За строками користування кредити є:

* строкові, тобто надані на визначений у договорі строк, які, в свою чергу, можуть бути:

а) короткостроковими (до 1 року);

б) середньостроковими (1—3 роки);

в) довгостроковими (понад 3 роки);

• до запитання (онкольні) — видаються на невизначений строк. Позичальник повинен погасити такий кредит за першою вимогою банку. Якщо банк не вимагає погашення, то кредит повертається на розсуд позичальника;

• прострочені — по яких строк погашення, встановлений кре­ дитним договором, минув;

• відстрочені (пролонговані) — щодо яких за клопотанням по­ зичальника банком прийняте рішення про перенесення строків погашення кредиту на пізнішу дату.

Залежно від забезпечення кредити є:

• забезпечені (ломбардні)— надаються під забезпечення;

• незабезпечені (бланкові) — надаються без забезпечення. He- забезпечені (бланкові) кредити, що називаються у банківській практиці довірчими, надаються лише під зобов'язання позичальника погасити позичку. Вони пов'язані з великим ризиком для банку, тому потребують ретельнішого вивчення кредитоспромо­жності позичальника і надаються під вищий відсоток.

У країнах з розвинутою ринковою економікою найпоширені­шими є такі форми забезпечення кредитів:

• гарантія, або порука, третьої сторони;

• переуступка контрактів, дебіторської заборгованості; « застава товарних запасів;

* застава дорожніх документів, нерухомого майна, цінних па­ перів, дорогоцінних металів, страхування.

Гарантія, або порука, — це зобов'язання третьої особи пога­сити борг позичальника у разі його неплатоспроможності; офор­мляється як самостійний обов'язок гаранта чи поручителя.

Переуступка контрактів практикується при кредитуванні бу­дівельних компаній, що здійснюють регулярні поставки товарів або послуг за контрактом. Боржник переуступає контракт кредитуючому банку, внаслідок чого надходження коштів від замовни­ка зараховуються в погашення кредиту.

Переуступка дебіторської заборгованості полягає в передачі банку рахунку, що вимагає оплати за поставлені позичальником товари.

Забезпечення товарними запасами означає, що предметом за­стави можуть бути:

• сировина;

• комплектуючі вироби;

• готова продукція тощо.

Забезпечення дорожніми документами використовується при кредитуванні експортно-імпортних операцій. Заставою тут ви­ступають документи, що підтверджують відвантаження товарів. Такі документи називаються коносамент і накладні.

Іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, за яких предмет застави залишається у заставодавця чи третьої особи. Предметом іпотеки може бути майно, пов'язане із землею, — бу­дівлі, споруди, квартири, земельні ділянки громадян, багаторічні насадження тощо.

Заставою по кредиту можуть бути такі види рухомого майна: обладнання, машини, механізми, інвентар, транспортні засоби, товари довгострокового вжитку.

Застава векселя чи іншого цінного папера здійснюється шля­хом індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цін­ного папера. Умовою використання цінних паперів як форми за­стави має бути їх висока ліквідність.

За методами надання кредити поділяються на ті, що надаються: *у разовому порядку, коли рішення про надання приймається окремо по кожному кредиту;

• відповідно до відкритої кредитної лінії, тобто кредити нада­ ються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування без по­ годження щоразу із банком умов кредитного договору;

• гарантовані — банк бере на себе зобов'язання у разі потреби надати кредит клієнту визначеного розміру протягом відповідно­ го періоду. Гарантовані кредити, в свою чергу, можуть бути двох видів:

а) з обумовленою датою видачі кредиту;

б) з наданням кредиту в міру виникнення потреби в ньому. Залежно від кількості кредиторів розрізняють кредити:

• надані одним банком;

• консорціальні, тобто такі, що надаються консорціумом бан­ ків, в якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників потрібну кредитоодержувачу суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом відсотків;

• паралельні, що передбачають участь в їх наданні кількох бан­ ків. Тут кредити одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених, умовах.

Зважаючи на порядок погашення, кредити поділяються на ті, що погашаються:

• поступово (в розстрочку);

• водночас із закінченням строку кредитного договору;

» відповідно до особливих умов, визначених кредитними до­говорами.

За характером та способом сплати відсотків виокремлю­ють такі кредити:

• з фіксованою відсотковою ставкою;

• з плаваючою відсотковою ставкою;

«зі сплатою відсотків у міру використання наданих коштів (звичайний кредит);

«зі сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту (дис­контний кредит).

Кредити з фіксованою відсотковою ставкою характерні для стабільної економіки. З метою зменшення ризику недоотримання прибутку або запобігання збиткам в умовах інфляції при видачі кредитів на значні строки банки використовують плаваючу від­соткову ставку. В такому разі відповідно до кредитного договору відсоткові ставки періодично переглядаються і звичайно прив'язуються до рівня облікової ставки центрального банку та фактич­ного темпу інфляції.

За ступенем ризику кредити поділяються на стандартні і не­стандартні. Останні, в свою чергу, бувають:

кредити під контролем;

субстандартні;

сумнівні;

безнадійні.