5. Інкасування та доміциляція векселів

Інкасування векселів — це виконання комерційним банком доручення своїх клієнтів та взяття на себе відповідальності за по­дання векселів і супровідних комерційних документів у строк платнику та одержання належних платежів.

В інкасовій операції беруть участь:

• векселедержатель, який дає доручення інкасувати вексель — принципал, комітент;

• банк, якому дано доручення здійснити інкасування векселя — ремітент;

«банк, який бере участь в інкасуванні, але не є банком ремі­тентом — інкасуючий банк;

• платник за векселем;

• інкасуючий банк, який здійснює пред'явлення векселів платнику — пред 'являючий банк.

Для здійснення операції інкасування векселедержатель звер­тається в банк із заявою про інкасування векселів, до якої також додаються примірники векселів, які виставляються для інкасу­вання, а також реєстр векселів.

Документи, що передаються в банк для інкасування, пови­нні супроводжуватись дорученням на інкасування, в якому векселедержатель надає точні інструкції. Банки мають право діяти тільки відповідно до такого доручення. Банк-ремітент повинен перевірити правильність оформлення таких доручень, а в разі виявлення неточностей векселі повертаються на пере­оформлення. Банки, як правило, при прийнятті векселів для інкасування вимагають наявність банківських установ у місці оплати векселів.

Між сторонами укладається договір, в якому детально опису­ються всі умови здійснення операції.

Прийнявши векселі на інкасо, працівники банку реєструють їх у Книзі векселів, прийнятих на інкасо.

Банк-ремітент здійснює інкасування векселів самостійно або користується при цьому послугами інших банків.

Подання документів платнику здійснюється банком поштою або в місці акцепту чи платежу, яке зазначене у векселі, а в разі відсутності такого позначення — в місці перебування особи, яка має здійснити оплату або акцепт векселя.

Якщо платіж за векселем отримано, на звороті векселя здійс­нюється надпис «Валюта отримана». Якщо ж платіж не одержа­но, а платник відмовляється підписати Акт подання векселів до платежу, інкасуючий банк подає вексель до опротестування від імені довірителя і повідомляє його про виконання доручення. Не-оплачені векселі залишаються в банку до запитання векселедер­жателем.

Доходи банку від здійснення інкасової операції склада­ються з комісійної винагороди, яка сплачується клієнтом за виконання доручення, а за іногородніми векселями — ще з дамно і порто.

Доміциляція векселів — це доручення оплатити векселі в особливому місці платежу, яке відрізняється від місцезнахо­дження особи, що зазначена як платник за векселем. Особа, яка призначена для оплати векселя поза місцезнаходженням платни­ків, називається доміциліатом.

Доручення на оплату векселя дає векселедавець простого чи переказного векселя. Якщо в тексті векселя доміциліата не ви­значено, його може призначити трасат при акцептуванні або век­селедавець при представленні векселя до платежу.

Досить поширеним є призначення доміциліатом комерційного банку. При цьому банк повинен здійснювати платежі за векселя­ми у встановлений строк. Для здійснення такої операції між век­селедержателем та комерційним банком укладається спеціальна угода. Згідно з нею банк зобов'язаний здійснити оплату за нада­ними йому клієнтом векселями. Клієнт, у свою чергу, за кілька днів до настання оплати резервує у банку кошти в сумі доміци­льованих векселів.

Банк здійснює платіж за векселями лише у разі подання оригі­налу векселя та наявності коштів для оплати на відповідному ра­хунку. Після оплати векселів банк повідомляє про це клієнтів та повертає йому векселі під розписку.

За здійснення доміциляції векселів банк отримує винагороду у вигляді комісії.