2. Врахування та переврахування векселів

Операція врахування (дисконту) векселів полягає у купівлі банком векселя за іменним індосаментом у векселедержателя до настання строку платежу. При цьому банк стає повноправним власником векселя з усіма правами й обов'язками згідно з вексе­льним правом, а векселедержатель отримує суму векселя, змен­шену на величину банківської відсоткової ставки, яку ще нази­вають дисконтом, а також накладних витрат на здійснення опе­рації. Дана операція отримала назву облікового кредиту.

Для отримання облікового кредиту векселедержатель подає в банк заяву разом з пакетом фінансових документів, що характери­зують його платоспроможність. Працівники банку з'ясовують, яка сума векселів буде надана до врахування, перевіряють кредито­спроможність потенційного позичальника за звичайною процедурою, після чого вирішується питання про можливість надання пози­ки. У разі позитивного рішення клієнту відкривається ліміт креди­тування, який залежить від вартості вексельного портфеля клієнта, але не може перевищувати його загальної кредитоспроможності.

Векселі до врахування подаються в банк при реєстрах, які складаються позичальником-векселедержателем і містять інфор­мацію про векселі, що передаються банкові, а саме: номер вексе­ля, вексельну суму, назву і реквізити векселедавця, індосантів, аваліста, дату і місце платежу, складання векселя. Прийняття векселів оформляється квитанцією, яка видається позичальнику. Після цього реєстри векселів нумеруються і записуються у Відо­мість реєстрів, поданих до врахування векселів.

Перед укладанням договору на врахування векселів векселі по­винні пройти перевірку їх юридичної та економічної надійності.

Юридична надійність векселя полягає у правильності запо­внення реквізитів векселя згідно з Положенням про переказний і простий вексель, відсутності виправлень, прострочення строку платежу, дійсності повноважень осіб, що підписали вексель, справжності цих підписів, наявності безперервного ряду індоса­ментів, повноті сплати суми державного мита.

Економічна надійність векселя полягає у впевненості в його оплаті. Для цього в банку проводиться аналіз кредитоспроможності не лише клієнтів, а й боржника за векселем та індосантів. При вра­хуванні банки віддають перевагу комерційним векселям, хоча мо­жуть бути враховані і деякі фінансові векселі, наприклад акцептова­ні відомими банками. Аналіз економічної надійності векселя наці­лений на виявлення «дружніх»і «бронзових» векселів та їх заміни.

Векселі, що подаються до врахування, повинні мати не менше двох підписів: векселедавця та першого векселедержателя. При цьому банки надають перевагу короткостроковим векселям (як правило, строком до 90 днів), оскільки вони менш залежні від змін у платоспроможності клієнта і загальної економічної кон'юнктури.

Сума, яка підлягає утриманню на користь банку, складається з відсоткової ставки (дисконту), а для іногородніх векселів — та­кож з порто (поштових витрат) та дамно (комісії за інкасування іногородніх векселів). Нарахування суми дисконту здійснюється за такою формулою:

,

де С — сума дисконту; К — номінальна сума векселя; Т— строк у днях від дня врахування до дня платежу за векселем; В — від­соткова ставка врахування векселів.

Надання облікового кредиту відбувається після підписання договору про врахування векселів, в якому зазначаються суб'єкти угоди, їхні права та обов'язки, основні параметри угоди.

Прийняті до врахування векселі реєструються у спеціальній Книзі обліку врахованих векселів, яка щороку відкривається бан­ком і призначена для обліку хронології операцій із врахування векселів.

Здійснюючи оплату вексельної суми, платник за векселем за­значає, за чий підпис на векселі проводиться оплата. За відсутно­сті такої вказівки платіж вважається здійсненим за рахунок век­селедавця.

Неоплачені у день строку платежу векселі банк повинен пере­дати наступного дня нотаріусу для опротестування. Після здійс­нення процедури протесту векселі повертаються банку з написом про протест, а банк виставляє вимогу позичальнику оплатити ве­ксель. При невиконанні вимоги банк припиняє кредитування і передає матеріал у судові органи.

Векселі, що перебувають у портфелі комерційного банку, є надійною і ліквідною статтею його активу. У разі потреби у під­вищенні ліквідності банк може рефінансувати векселі в інших комерційних банках, а також у центральному банку у формі переврахування векселів, тобто врахування уже врахованих вексе­лів. Використання переврахування в інших, крім забезпечення ліквідності, цілях є менш доцільним, бо в результаті його здійс­нення знижується дохідність банку від облікової операції.

Методологія здійснення операції переврахування аналогічна врахуванню банками векселів.

Національний банк України практично не використовує век­селі при рефінансуванні комерційних банків.