6. Розрахунки з використанням платіжних карток

Банківська платіжна картка — це ідентифікаційний засіб, за допомогою якого держателю картки надається можливість здійснити оплату товарів і отримати готівку.

Ідентифікування держателя картки здійснюється нанесенням номера та терміну дії картки, ім'я та прізвища власника, зразка його підпису.

У практиці діяльності комерційних банків використовуються різні види пластикових карток:

1. дебетна (дає змогу розпоряджатися грошима в межах за­ лишків коштів на кореспондентському рахунку);

2. кредитна (допускає використання коштів понад наявну на ра­ хунку суму, але в межах встановленого банком ліміту кредитування).

За характером рахунків розрізняють:

1. власну картку, яка дає можливість фізичній особі розпоря­ джатися власним картковим рахунком;

2. корпоративну картку (дає змогу фізичній особі розпоря­ джатись картковим рахунком юридичної особи).

За технічними параметрами:

1) картки з магнітною стрічкою (містить на зворотній сторо­ні закодовану магнітну доріжку з певною інформацією: банківсь­кі реквізити власника, номер рахунку, номер секретного коду, строк дії картки, максимальна сума коштів, якою може скориста­тися власник);

2) картки з мікропроцесором (існує можливість обробляти інформацію; така картка є безпечнішою, зручною для власника, однак вона дорожча).

Для отримання картки клієнт пише заяву, заповнює спеціаль­ну анкету і укладає угоду з банком. Після виготовлення картки її видають клієнту разом із секретним PIN-кодом, який забороня­ється повідомляти іншим особам. Власнику картки відкривають картковий рахунок, тобто рахунок, розпоряджатися яким можна за допомогою картки. Банк, який обслуговує картковий рахунок і видає картку, називається банком-емітентом.

Схема можливого використання картки:

I. Купуючи товари, власник картки пред'являє її касиру, який перевіряє, чи картка належить власнику, за допомогою посвід­ чення. Якщо є можливість, касир перевіряє, чи не значиться но­ мер картки в стоп-аркуші. Після цього він друкує квитанцію, в якій містяться дані про суму операції, дату, номер картки.

II. Перевірка платоспроможності власника картки. Торговець або касир робить запит про наявність суми платежу на картково­ му рахунку. Запит робиться або за допомогою телефону, або за допомогою терміналу, зв'язаного з комп'ютером банку-екваєра або/і процесингового центру.

III. Утвердження згоди чи незгоди на оплату передається торговцеві.

IV. Розрахунок з клієнтом:

1. у разі позитивного рішення касир дає на підпис три примі­ рника квитанції і видає товар;

2. у разі негативного рішення касир повинен діяти відповідно до правил, прийнятих у магазині.

V. Передача квитанції в банк і розрахунок з торговцем.

VI. Розрахунок між банками.

Якщо торговець і власник картки обслуговуються в різних бан­ках, то за допомогою міжбанківських розрахунків гроші перера­ховуються з банку-емітента до банку-екваєра.

Для банківської системи в цілому широке застосування плас-тикових карток у сфері масових платежів має певні переваги:

1. зростає залучення грошових коштів у внутрішньобанківський обіг;

2. знижується частка готівки в грошовій масі;

3. з'являється додатковий стимул для переведення банківської справи на сучасні електронні технології.