Виникнення і стан сучасного спорту
Спорт виник на зорі нашої цивілізації. Елементарні форми спорту у вигляді змагальних вправ існували вже в первісному суспільстві. У рабовласницькому суспільстві максимального розвитку спорт досяг у Стародавній Греції. Про це свідчать наступні факти.
Саме в Стародавній Греції виникли і отримали велику популярність спортивні змагання та спортивні ігри. Спортивних ігор тоді було багато – немейські, піфійські, істмійські, дельфійські, але найпопулярнішими були Олімпійські ігри, які перетворилися на явище загальнокультурного масштабу. Вперше вони зібрали спортсменів і глядачів в VIII столітті до нашої ери – в 776 році і проіснували майже 1200 років – до 394 року нашої ери, коли римський імператор Феодосії заборонив їх, назвавши язичницькими.
Знайомство з елементами спорту у громадян Давньої Греції починалося з дитинства. У гімназіях і палестрах вони навчалися не тільки грамоті, поезії, музиці та малюванню, але й займалися фізичними вправами, брали участь у гімнастичних змаганнях. Змагальність – головний принцип громадського життя Стародавньої Греції. Для греків метою атонального (змагального) виховання було благо державного суспільства. Кожен афінянин повинен був настільки розвинути змаганням своє «Я», щоб він міг приносити суспільству найбільшу користь і найменшу шкоду. Ідеалом, до якого прагнула вся система виховання, була «калогатія» – поднання в одній особі моральної і фізичної досконалості.
У цей період починають розроблятися принципи і методи спортивної підготовки. Античні греки розуміли, що чим важчі умови тренування, тим сильнішим, швидшим і витривалішими стане спортсмен. Згідно з історичними та археологічними даними вже тоді бігуни тренувалися на доріжках, вкритих товстим шаром піску. Боксери включали в свої тренування вправи з підвішеним мішком («грушею»), набитим піском; боксували з тінню.
Однак потім вся спортивна культура, яку греки створювали і розвивали багато століть, була забута. Сталося щось незрозуміле – людина втратила спорт у тому вигляді, в якому він існував в структурі античної культури. Збереглися тільки народні свята, в яких ігри з елементами спортивних змагань були як би деталлю, доповненням до свята, як, втім, і турніри середньовічних лицарів. Зі спорту зник елемент змагань, спорт став приємним дозвіллям, забавою, задоволенням і розвагою.
До кінця XVIII століття спорт розглядався переважно як розвага. Спорт в сучасному його розумінні отримав поширення в усьому світі тільки протягом XIX і перших двох десятиріч XX ст. Закономірно виникає питання: що мають на увазі, коли говорять – «спорт у сучасному його розумінні»? Це насамперед:
Поява спортивних клубів, організацій, спілок, товариств, які б керували спортивним рухом. До прикладу, у 1867 р. в Лондоні вперше був заснований атлетичний клуб.
Виникнення міжнародних федерацій з видів спорту. У 1881 р. була утворена Міжнародна федерація гімнастики (ФІЖ), в 1892 р. – Міжнародна федерація веслування (ФІСА), в 1908 р. – Міжнародна любительська федерація плавання (ФІНА).
Уніфікація правил проведення змагань, розмірів спортивних майданчиків, спортивного обладнання, інвентарю та техніки рухів. Наприклад, в цей період в боксі набули поширення і були офіційно визнані спеціальні м’які шкіряні рукавички і обнесений канатами ринг. У 1882 р. були змінені «лондонські правила» – заборонили «підніжку» і удари головою, була також визначена тривалість раундів. Легкоатлети стали проводити змагання на гаревій доріжці.
Розроблення методики тренування, поява кваліфікованих тренерів. Відомо, що до кінця XIX ст. у всіх країнах тренери щось означали тільки в кінному спорті, в інших видах спорту не було кваліфікованих спеціалістів.
Виникнення системи світових змагань – неофіційних та офіційних чемпіонатів світу та Європи. З 1877 р. Вімблдонська першість Англії з тенісу стає міжнародною у 1896 р. відбулися перші Олімпійські ігри в Афінах, в 1899 р. стали проводити першість Європи з плавання.
Прагнення виявити та порівняти рівень здібностей людей в різних видах спортивної діяльності та зафіксувати кращі спортивні досягнення в світі, Європі, країні, тобто виникнення рекордного напряму в спорті. У 1897 р. зареєстровано світовий рекорд в бігу на 100 м, в 1908 р. – перші офіційні світові рекорди в плаванні.
В даний час спорт зайняв таке місце в житті суспільства, котрого він не займав ніколи в історії людства.