2.5.Анатомічні площини (сагітальна, фронтальна, горизонтальна) та осі (фронтальна, вертикальна, сагітальна), їхня характеристика, використання для опису кісток та їхніх частин.

Основною відмінністю тварин від рослин є їх пристосування до навколиш­нього середовища шляхом переміщення в просторі.

У тваринному світі існує три види руху: 1) амебоїдний (за допомогою протоплазми - амеби); 2) миготливий (за допомогою війок - інфузорії); 3) м'я­зовий (за допомогою спеціальних м'язових елементів, що мають здатність скорочуватися). У людини збереглися всі ці три види руху: амебоїдний рух лейкоцитів, коливання війок миготливого епітелію і скорочення м'язо­вих волокон,які становлять м'язи.

Опорно-руховий апарат складається з кіс­ток, їх з'єднань та м'язів. Кістки та їх з'єднання становлять пасивну частину, а м'язи - активну частину опорно-рухового апарату. Кістки ви­конують функцію важелів, а м'язи змінюють положення кісток.

Осі та площини тіла людини

Для визначення характеру рухів у суглобах та положення органа в просторі існують такі поняття, як площина і вісь.

Площин є три: сагітальна, фронтальна та горизонтальна (рис. 4.1).

Сагітальна площина (стрілоподібна) спрямована спереду назад-і поділяє тіло на ліву та праву частини. Таких площин через тіло можна провести безліч. Площина, що поділяє тіло на дві симетричні половини, називається серединною. Таку площину провести через тіло можна лише одну.

Фронтальна площина (лобова) проходить справа наліво (паралельно до лоба) і ділить тіло на передню та задню частини. Таких площин через тіло можна провести безліч.

Горизонтальна площина проходить пара­лельно до земної поверхні і поділяє тіло на верх­ню і нижню частини. Таких площин через тіло теж можна провести безліч.

Осей теж є три: сагітальна, фронтальна і вертикальна.

Сагітальна вісь проходить спереду назад, як стріла. Навколо неї можливі такі рухи як відведення і приведення, нахили вліво і вправо.

Фронтальна вісь проходить справа наліво, і навколо неї можливі згинання та розгинання.

Вертикальна вісь проходить зверху вниз, і навколо неї можливе обертання назовні і всередину, вправо і вліво.

Рухи, при яких відбувається перехід з однієї осі на іншу, мають назву коло­вих. Наприклад, дистальна частина верхньої кінцівки при цьому описує конус.

Для визначення положення органа в просторі користуються такими термі­нами, як: зовнішній, внутрішній, вентральний (передній), дорзальний (задній), проміжний, середній, глибокий, поверхневий, проксимальний (той, що знаходить­ся ближче до тіла), дистальний (той, що знаходиться дальше від тіла), верхній, нижній, медіальний (той, що лежить ближче до серединної площини), латераль­ний (той, що лежить далі від серединної площини), поздовжній, краніальний (черепний - той, що лежить ближче до головного кінця), каудальний (хвостовий - той, що лежить ближче до хвостового кінця), лівий, правий, поперечний.

Вади постави. Сколіоз

Н ормальна постава характеризується прямим положенням голови і хребта, симетричним розміщенням сідничних складок, горизонтальним рівнем гребенів клубових кісток, правильними згинами хребта у сагітальній площині, однаковою довжиною нижніх кінцівок та правильним положенням стоп.

Найбільш типовими є наступні вади постави (рис. 4.109).

Сутула спина — збільшення фізіологічного кіфозу в грудному відділі хребта; поперековий лордоз і нахил таза є незначними.

Кругла спина - збільшення грудного кіфозу поєднується із збільшенням поперекового лордозу.

Плоска спина - повне згладжування поперекового лордозу, слабко виражені згини шийного і грудного відділів хребетного стовпа. При цій патології постави є найбільша схильність до сколіотичної деформації.

Кіфоз - значний задній прогин грудного відділу хребта, верхівкою якого є VII грудний хребець.

Названі порушення постави впли­вають на положення внутрішніх орга­нів та загальний стан організму лю­дини: життєва ємність легень зменшу­ється, серце і внутрішні органи зміщу­ються, порушується їх функція. Часто причини і обставини, які сприяли по­рушенню, легко усунути, а вада пос­тави під впливом своєчасних профі­лактичних та лікувальних заходів повністю зникає. Проте у деяких дітей можуть розвинутися стійкі викрив­лення хребта, зокрема сколіоз, або сколіотична хвороба.

Сколіоз - це стійке бічне викривлення хребетного стовпа. Розвивається переважно у дітей віком від 1 до 15 років, частіше у дівчат. Для сколіозу характерним є прогресування, пов'язане з віком і ростом дитини. Найчастіше сколіоз зустрічається у грудному відділі хребта. При тотальному сколіозі дефор­муються всі відділи хребетного стовпа. Деформація може бути однобічною (викривлення вправо чи вліво), S-подібною, С-подібною і кіфосколіотичною, при якій, крім бічного викривлення хребта, є реберний горб. Поступово у процес втягуються міжхребцеві диски, зв'язковий апарат, м'язи спини, нервова система, а також кістки таза (виникає його асиметрія), нижні кінцівки, внутрішні органи (зміщується середостіння, порушується функція серцево-судинної та дихальної систем у результаті зміщення їх органів).

Враховуючи таку поширеність патологічного процесу на весь організм хворого, говорять не про сколіоз як місцевий прояв патологічного процесу хребетного стовпа, а про сколіотичну хворобу, яка уражає життєво важливі органи людини.

Сколіоз поділяють на уроджений та набутий. Причиною уродженого ско­ліозу є аномалії розвитку хребетного стовпа. Набутий сколіоз часто розвивається на фоні рахіту, уражень суглобів нижніх кінцівок (наприклад, вроджений вивих стегна), міопатії, поліомієліту та інших захворювань. Найбільш поширеним є ідіопатичний сколіоз, причина якого на сьогоднішній день не встановлена.

Розпізнавання сколіозу є дуже важливим у ранні його терміни розвитку, оскільки лише своєчасно розпочате лікування може попередити прогресування викривлення хребта.

2.6.Хребтовий стовп, його відділи. Будова хребців. Основні ознаки шийних, грудних і поперекових хребців. Крижова кістка. Куприк. З’єднання хребців. Міжхребцеві диски. Зв’язки і суглоби хребта. Хребтовий стовп у цілому. Груднина. Ребра. З’єднання кісток грудної клітки. Грудна клітка в цілому.

До скелета тулуба належить хребетний стовп та кістки, що утворюють грудну клітку.