Гематоенцефалічний бар'єр

Гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ) — це фізіологічний бар'єр, що відмежовує  кров  від  цереброспінальної рідини та внутрішнього середовища центральної нервової системи, для того щоб зберегти сталість останнього. Концентрація багатьох речовин, таких як  амінокислоти,  гормони,  іони металів, у крові постійно змінюється особливо різко після прийому їжі або фізичних навантажень. Більшість органів можуть толерувати такі зміни, проте на функціонування ЦНС вони могли б мати згубний характер призводячи до хаотичного генерування нервових імпульсів окремими нейронами, оскільки багато із речовин крові (наприклад амінокислота гліцин та гормон норадреналін) виконують функцію нейромедіаторів, а деякі іони (наприклад K+) можуть змінювати збудливість нервових клітин.

Здатність певних препаратів проникати через ГЕБ є важливою характеристикою їхньої фармакокінетики. Зокрема її важливо враховувати при лікуванні органів нервової системи. Наприклад деякі антибіотики фактично не здатні проникати в тканини головного та спинного мозку, тоді як інші роблять це досить легко. ГЕБ затримує амінидофамін та серотонін, але пропускає їхні кислотні попередники — L-ДОФА та 5-гідрокситриптофан.

Важливим клінічним спостереженням є те, що гематоенцефалічний бар'єр порушується в зонах пухлинного росту — новоутворені капіляри не мають нормальних контактів із астроцитами. Це допомагає у діагностуванні новоутворень в ЦНС: якщо використати альбумін мічений , він проникатиме в першу чергу у тканину пухлини, завдяки чому її можна буде локалізувати.

5