1.2. Визначення та види соціальних норм

Соціальні норми в абстрактному значенні можна визначити по-різному. Зокрема, професор М.Н. Марченко дає наступне формулювання: соціальні норми - це правила соціально значущої поведінки членів суспільства. У свою чергу професор В.К. Бабаєв вважає, що соціальні норми - це загальновизнані або досить поширені еталони правил поведінки людей.

Незважаючи на очевидні відмінності у визначеннях, що даються різними вченими, вони всі виходять з того, що соціальні норми є регуляторами існуючих в суспільстві відносин між людьми, організаціями, колективами, соціальними групами і т.д.

Соціальні норми – це загальні правила поведінки людей в суспільстві, що зумовлені об'єктивними закономірностями, є результатом свідомо-вольової діяльності певної частини чи всьго суспільства і забезпечуються різними засобами соціального впливу⁵.

Цілісна, динамічна система соціальних норм є необхідною умовою життя суспільства, засобом суспільного управління, організації і функціонування держави, забезпечення узгодженої взаємодії людей, прав людини, стимулювання зростання добробуту народу. Система соціальних норм відображає досягнутий рівень економічного, соціально-політичного і духовного розвитку суспільства, в них знаходять відображення якість життя людей, історичні і національні особливості життя країни, характер державної влади. Норми, що регулюють суспільні відносини, відображають і конкретизують дії об'єктивних законів, тенденцій суспільного розвитку, тобто таких законів, які діють з природно-історичної необхідністі. Вони страхують суспільне життя від хаосу і анархії, направляють в потрібне русло. "Саме врегульованість і порядок є формою суспільного зміцнення даного способу виробництва і його відносної емансипації від простого випадку і свавілля." Соціальні норми пов'язані із законами природно- технічним прогресом суспільства всієї людської цивілізації.

Норми права і моралі тісно переплелися, взаємодіючи з іншими засобами соціальної регуляції. Поняття "норма" і "правило" вживаються і сприймаються в побуті як рівнозначні. Вони звичайно визначаються один через одного: норма - це правило, а правило - це норма. Тим часом, при більш уважному підході з'ясовується, що "правило" - все ж більш вузький термін, ніж "норма". Правові норми досить складні по своїй конструкції, елементарному складу, де правило міститься лише в диспозиціях, не охоплюючи собою гіпотезу і санкцію. Соціальним нормам присвячено чимало публікацій, що свідчать про актуальність і значущість проблеми. При цьому особлива увага приділяється нормам права і моралі як двом найбільш могутнім і ефективним регулювальникам. Соціальна норма - не просто абстрактне правило бажаної поведінки. Вона і визначає саму реальну дію - ту, що фактично затвердилася в житті, практиці. У цьому випадку вчинки і стають правилом⁶.

У науці розуміють під нормою не тільки якесь загальне правило, але і те, що вже склалося і давно існує насправді. Можна сказати, що як соціальна норма виступає така поведінка, яка виражає типові соціальні зв'язки і відносини⁷.

Необхідно виділити якісний аспект норми. Норма - це вияв і відображення природної або суспільної закономірності. Нормальним є таке функціонування системи, яке відповідає її природі і її властивостям, є оптимальним або, щонайменше, допустимим для даного процесу. Можна сказати, що норма - це міра корисного, а тому типового функціонування. Іншими словами, соціальна норма виражає не тільки "належне", але і "суще". Норма - це міра позитивної, суспільно корисної поведінки, направленої на досягнення певного результату, інтересу. І не випадково поведінка, що відповідає нормі, зустрічається частіше, ніж відхилення від неї. Соціальні норми регулюють не все а найбільш типові масові відносини. Випадкові зв'язки, проступки, мотиви не можуть відбитися в нормі.

Соціальні норми досить чисельні і різноманітні. Це пов'язано з різноманітністю самих суспільних відносин - предмета регулювання. У соціології вони діляться по різних основах на відповідні види, класи, групи (елементарні і складні, інтенсивні і екстенсивні, прогресивні і регресивні, спонтанні і директивні, "живі" і "мертві",ті що функціонують і нефункціональні)⁸.

Юридична наука не вдається в таку докладну і вичерпну класифікацію, а виділяє вказані норми в основному з таких критеріїв, як способи формування, середовище дії, соціальна спрямованість. З цієї точки зору виділяють види соціальних норм: правові, моральні, політичні, естетичні, релігійні, сімейні, корпоративні, норми звичаїв, норми культури, економічні, загальнолюдські норми. Це - загальноприйнята і найбільш поширена класифікація.

Спільною рисою цих норм є соціальний, а не технічний характер. Незважаючи на відмінності, вони взаємопов'язані і не діють ізольовано одні від інших в "рафінованому" вигляді.

Така система соціальних регуляторів прийнята в нашому суспільстві як і всюди. До них можна додати норми міжнародного права в тій частині в якій вони не суперечать волі Української держави (двосторонні і багатосторонні договори, угоди, пакти, статути, конвенції, декларації ).

Говорячи про право можна зазначити, що право – унікальний, значний і авторитетний регулювальник, але воно є лише одним із компонентів системи нормативного регулювання. Виявлення місця і ролі права серед інших соціальних регуляторів має важливе значення для розуміння його природи, визначення можливостей і меж регулятивної дії.