Зміст

Вступ........................................................................................................3

Розділ 1. Регулювання суспільних відносин

1.1. Ненормативне регулювання та значення нормативного

регулювання суспільних відносин...................................................5

1.2 Визначення та види соціальних норм...............................................10

Розділ 2. Право і соціально-технічні норми

2.1. Особливості соціально-технічних норм……………………………..14

Розділ 3. Співвідношення права і інших соціальних норм

3.1 Співвідношення права і релігії.........................................................18

3.2 Співвідношення права і звичаїв........................................................21

3.3 Співвідношення права і моралі.........................................................24

3.4 Співвідношення права і корпоративних норм..................................30

Висновки...................................................................................................33

Список джерел та використаної літератури.........................................35

Вступ

Актуальність дослідження обраної теми зумовлена тим, що зараз в Україні продовжує відбуватись побудова правової держави в умовах, коли вже вироблена концепція правової держави з властивими їй істотними ознаками і особливостями. В процесі історичного розвитку і еволюції суспільних відносин (ускладнення їх елементної структури, появи їх нових різновидів) неминуче постає питання про значення в той чи інший період часу тих чи інших соціальних регуляторів. Внаслідок цього виникають питання про необхідність вдосконалення нормативної бази суспільства, про приведення її у відповідність до нових умов життя

Побудова правової держави є однією з найважливіших перспективних задач, оскільки саме вона є, в сучасному розумінні ідеальною формою політичної організації суспільства.

Різновидом теорії правової держави є концепція "панування права". Примітно, що теорія "панування права" і концепція правової держави загалом походили з одного духовного джерела - філософії Відродження. Разом з тим романо-німецька теорія правової держави має яскраво виражений раціоналістичний аспект, оскільки упорядкування суспільних відносин розумілось тільки за допомогою позитивних законів.

Тому дослідження курсової роботи потребує чіткого визначення ролі відведеної праву серед інших соціальних норм, як різні соціальні норми співвідносяться і взаємодіють між собою, які існують тенденції їх розвитку і перетворення.

 

Об'єктом курсової роботи є правове регулювання суспільних відносин.

Предмет дослідження складають норми права, що регулюють суспільні відносини.

Мета курсової  роботи - всебічно розглянути систему регулювання суспільних відносин та значення в ній правового регулювання.

Завдання курсової роботи:

- Вивчити систему регулювання суспільних відносин;

- Розглянути види соціальних норм та особливості соціально-технічних норм;

- Дослідити співвідношення права і інших соціальних норм.

Структура курсової роботи складається з вступу, 3 розділів, висновків, списку джерел та використаної літератури, разом всього 37 сторінок.

1.1. Ненормативне регулювання та значення нормативного регулювання суспільних відносин

У повсякденному житті кожної людини нерідко виникає питання — як правильно вчинити в тій чи іншій ситуації на роботі, в суспільних місцях, вдома, в сім'ї, або, інакше кажучи, як погодити свої вчинки з інтересами держави, інших людей? Відповідь на питання про допустиму, бажану і належну поведінку в переважній більшості випадків ми отримуємо з соціальних норм, в яких в загальній формі акумулюється досвід багатьох поколінь людей.

У сучасній суспільній науці обгрунтовано погляд на суспільство як на цілісний соціальний організм. Звідси слідує, що важливою якістю суспільства є організованість, впорядкованість суспільних відносин, а значить, і об'єктивна необхідність їх соціального регулювання, що характеризується рядом особливостей і закономірностей розвитку, зумовлених вимогами цієї системи¹.

Існування і розвиток соціального регулювання, його місце і функції в суспільному житті характеризується рядом закономірностей.

По-перше, кожне історично конкретне суспільство вимагає певної міри соціального регулювання, інакше, неминучими будуть негативні наслідки для соціальної системи - її неорганізованість чи, навпаки, її зайва регламентація. Ця міра, що виражає обсяг і інтенсивність соціального регулювання, залежить від вимог даної соціальної системи, від етапу розвитку суспільства, рівня його організованості. Чим значніша вона, тим складніші суспільні відносини, тим більша необхідність їх узгодженого і скоординованого розвитку.

По-друге, в процесі розвитку регулювання в суспільстві все більше зростає питома вага соціального. Не пориваючи з психобіологічними чинниками людської поведінки, зливаючись з ними, регулювання все більше звільняється від стихійно-природних елементів і сторін, все більш зв'язується з потребою вираження і забезпечення об'єктивних соціальних інтересів в поведінці людей. Відповідно в регулюванні нарівні з підвищенням конкретності і визначеності зростає нормативність і в зв'язку з цим абстрактність, загальність - те, що так чи інакше відноситься до суспільної свідомості.

По-третє, визначальна роль економічного базису на всіх етапах розвитку суспільства залишається вирішальним чинником соціального регулювання і є присутньою у всіх його виявах і різновидах.

По-четверте, по мірі розвитку соціального життя відбувається зміна якості регулювання, ускладнення і вдосконалення регулюючих засобів і механізмів, їх наростаюча диференціація і інтеграція. В єдності зі всією системою регулятивних чинників створюється свого роду інфраструктура регулятивних механізмів - процес, який є, так би мовити, відповіддю соціального регулювання на потреби суспільної системи, її економіки, політичної влади, ідеології, усього суспільного розвитку, на потреби соціального прогресу, в тому числі на необхідність в умовах цивілізації вираження і забезпечення соціальної свободи. Зміна якості соціального регулювання, в свою чергу, виражається в ряді напрямів, сторін і характеристик розвитку і функціонування його інфраструктури.

Інфраструктура - це не тільки структура соціального регулювання в суспільстві, а об'єктивно зумовлена побудова цієї структури, що склалася і виражена в стійкій моделі нормативно-організаційних форм регулювання, причому такої моделі, елементи якої спираються на певні, також стійкі організаційні форми.

Виділяють ідеальну і фактичну інфраструктуру соціального регулювання. Перша - це модель основних організаційно-нормативних форм соціальних регуляторів, яка є оптимальною для забезпечення функціонування соціальної системи відповідно до її законів. Фактична ж інфраструктура являє собою реальний стан організаційно-нормативних форм соціальних регуляторів, що діють в даному суспільстві і в даний час².

Інфраструктура соціального регулювання багато в чому залежить від його видів. Регулювання в соціальному житті в принципі можуть виділяти у два основних види: індивідуальне і нормативне.

Індивідуальне регулювання - впорядкування поведінки людей за допомогою разових, персональних регулюючих засобів, розв'язання питань, що відноситься тільки до конкретного випадку і конкретних осіб.

Нормативне регулювання- впорядкування поведінки людей за допомогою загальних правил, тобто використання випробуваних моделей, зразків, еталонів поведінки на всі випадки даного роду, яким повинні підкорятися всі особи, що знаходяться в цій нормативно-регламентованій ситуації.

Індивідуальне – це найпростіше соціальне регулювання. Воно має свою позитивну рису – дозволяє вирішувати життєві проблеми з урахуванням кожної ситуації, персональних якостей осіб, характеру відносин, що виникли, тощо. Однак, очевидні і його значні недоліки: воно неекономічне, повністю не забезпечує чітку організованість, відсутня подібність рішень при застосуванні однакових норм.

Поява нормативного регулювання - перший і один з найбільш значних поворотних пунктів в становленні соціального регулювання, що знаменує великі зміни, якісний поштовх в його розвитку. За допомогою загальних правил стало можливим досягнути єдиного, постійного і, разом з тим, економічного порядку в суспільних відносинах, підпорядкувати поведінку людей загальним і однаковим умовам, продиктованим вимогами економіки, влади, ідеології, всього соціального життя. Різко знижуються можливості для панування випадку і свавілля. Тим самим максимально досягається головна мета соціального регулювання - упорядкування всього соціального життя, передусім придбання нею суспільної стійкості і незалежності від випадку і свавілля³.

Цікаво, що нормативне регулювання торкається області суспільної свідомості, зв'язується з нею, з існуючою системою цінностей. Адже всяка норма в суспільстві - це критерій майбутньої оцінки форм поведінки, думка про цінності, звернена в майбутнє і виражена в тій чи іншій формі.

Нормативне регулювання має і свої мінуси, особливо у випадках, коли воно стає знаряддям політичної влади авторитарного типу, авторитарної ідеології. Так і з точки зору регулятивних особливостей воно саме по собі не забезпечує того, що досягається при індивідуальному, разовому розв'язанні життєвих проблем: врахуванні конкретної, індивідуальної ситуації, особливості кожного випадку⁴.

Цим і пояснюється потреба, яка гостро відчувається в ході суспільно-історичного розвитку, - заповнити в необхідній мірі нормативне регулювання, в тому числі правове, індивідуальним. Однак цим не повинно нехтувати величезні соціальні переваги нормативного регулювання, формування якого мало переломне, етапне значення в розвитку регулятивних механізмів, властивих суспільству як соціальній системі.

Якщо говорити про систему нормативного регулювання як про автономне, об'єктивно існуюче явище, то її можна визначити як всю сукупність норм, за допомогою яких здійснюється регуляція поведінки людей в суспільстві, їх відносин між собою в рамках об'єднань, колективів, а також взаємовідносин з природою, врегульованих за допомогою соціально-технічних норм.