- •1.1 Значення санаторно-курортного лікування в індустрії туризму
- •1.2. Класифікація санаторно-курортних закладів
- •1.3. Фінансове забезпечення санаторно-курортних закладів як основа їх функціонування
- •2.1. Історичні етапи становлення санаторно-курортної справи в Україні
- •2.2. Методи та види санаторно-курортного лікування в Україні
- •2.3. Сучасний стан санаторно-курортної галузі в Україні
- •3.1. Фактори розвитку санаторно-курортного лікування в Україні
- •3.2. Тенденції підвищення якості санаторно-курортних послуг
- •Висновки
- •Список джерел та використаної літератури :
- •Додатки:
2.2. Методи та види санаторно-курортного лікування в Україні
Санаторно-курортна система вимагає розроблення особливих принципів організації, оскільки пов’язана, з одного боку, з експлуатацією природних лікувальних ресурсів, а, з іншого - з організацією лікувального процесу.
Медичні аспекти курортної справи (методи санаторного лікування), засновані на застосуванні природних лікувальних і інших факторів, визначенні показань і протипоказань для хворих на ті чи інші курорти, вивчаються інститутами курортології чи центрами медичної реабілітації і фізіотерапії. Питаннями виявлення, експлу атації й охорони природних лікувальних ресурсів займаються спе ціалізовані гідрогеологічні організації18.
Територіальне планування курортних закладів і курортних зон, проектування санаторно-курортних об’єктів здійснюють проектні інститути, які вивчають проблеми рекреаційної архітектури.
З економічної точки зору лікування - це діяльність, пов’язана з наданням послуг клієнтові (пацієнтові) шляхом використання людського капіталу, природних, матеріальних та нематеріальних ресурсів, спрямована на відновлення та поліпшення функцій люд ської життєдіяльності. На багатьох курортах поряд із санаторним проводиться й амбулаторно-курортне лікування на базі курортних поліклінік, бально-фізіотераневтичних об’єднань, кліматолікувальних павільйонів, інгаляторіїв, інших загальнокурортних лікувально-діагностичних установ і центрів.
Один чи декілька природних лікувальних факторів застосовують під час лікарського нагляду в поєднанні з перетвореними факторами, лікувальною фізичною культурою (ЛФК), режимом рухової активності, лікувальним харчуванням тощо. Застосування в комплексі санаторного лікування декількох лікувальних факторів допомагає посилювати втілив одного фактора іншим, тобто отриму вати свого роду кумулятивну оздоровчу дію.
Основними методами санаторно-курортного лікування є бальнеотерапія, грязелікування, кліматолікування, лікувальна фізкультура, лікувальне харчування. Кліматотерапія включає: аеротерапію (лікування по вітрям), геліотерапію (лікування сонцем), таласотерапію (лікуван ня морським кліматом і купанням у морі)19.
Бальнеотерапія — розділ водолікування, що вивчає лікувальну й профілактичну дію т. з. мінеральних вод, доцільність та недоцільність їх призначення хворим, а також методи їх застосування.
Деякі автори відносять до бальнеотерапії грязелікування та лікування морськими купаннями.грязелікування.
На відміну від звичайної прісної води, мінеральні води містять більшу кількість різних солей (натрію,кальцію, магнію, хлору), особливі активні іони (йоду, брому, заліза, миш'яку). Деякі мінеральні води мають підвищену температуру. В складі кожного окремого виду мінеральної води співвідношення вищезазначених речовин досить різноманітні. Лікувальна дія мінеральних вод, одержаних з різних джерел, залежить від особливостей їх хімічного й газового складу та способу застосування. В практиці бальнеотерапії мінеральні води застосовуються зовнішньо (місцеві та загальні ванни, душі, обливання) та для внутрішнього вжитку (пиття, інгаляції, промивання кишечника, зрошування). Спосіб застосування мінеральних вод в кожному окремому разі визначається лікарем (залежно від характеру захворювання). При зовнішньому застосуванні мінеральні води діють на численні нервові закінчення та кровоносні судини шкіри, при внутрішньому вжитку — на слизові оболонки. Бальнеотерапія зумовлює поліпшення діяльності нервової та серцево-судинної систем, шлунка, печінки, нирок, викликає перерозподіл мас крові в організмі тощо. Вуглекислими та сірководневими мінеральними водами лікують деякі серцево-судинні й нервові хвороби; радіоактивними — ревматизм, подагру, жіночі хвороби, неврити та ін. Ці мінеральні води застосовуються переважно зовнішньо; сульфатні, гідрокарбонатні та хлоридні мінеральні води використовують для внутрішнього вжитку. Пиття мінеральних вод показане при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, хронічних запорах, хворобах печінки, нирок, при розладах обміну речовин (ожиріння, подагра) тощо. Протипоказання до бальнеотерапії — інфекційні та гострі запальні захворювання, ураження злоякісними пухлинами та ін.
Багато цінних джерел мінеральних вод є в Україні: в Миронівці, Хмільнику, Житомирі (радіоактивні джерела); в Немирові, Любені-Великому (сірководневі джерела); в Моршині, Трускавці (глауберові, соляні та соляно-лужні джерела); в Мукачеві, Сваляві (вуглекислі джерела).
Кліматолікування включає широке використання природних факторів даної місцевості або особливостей клімату курорту, проведення спеціальних процедур (повітряні, сонячні ванни, купання та ін) в лікувальних і профілактичних цілях з суворою дозуванням їх в залежності від стану здоров'я та віку дітей, погодних умов. Залежно від поєднання основних кліматичних факторів (температура повітря, вологість, вітер, атмосферний тиск, сонячна радіація та ін) розрізняють приморський клімат, гірський, степовий, лісовий. Клімат морських узбереж широко використовується для лікування і зміцнення здоров'я дітей20.
Аеротерапія може проводитися цілодобово майже протягом всього року, таласотерапія - а протягом 4 міс. Позитивні результати лікування відзначаються при захворюваннях органів дихання, опорно-рухового апарату, нервової і серцево-судинної систем21.
Південне узбережжя України (Одеса, Херсон та ін) поєднують у собі риси приморського і степового клімату. Кліматичні фактори мають тут більш сильну дію, що тренує. Позитивні результати лікування при адекватних дозах морських купань, азро-геліотерапії, бальнеогрязелікування відзначаються при багатьох захворюваннях внутрішніх органів, нервової системи, локомоторного апарату. Поєднання таласотерапії і мацестинских сульфідних вод визначає високу ефективність лікування захворювань шкіри, суглобів, нервової системи, ревматизму.
Гірський клімат характеризується зниженим атмосферним тиском, чистотою повітря, багатством сонячних променів, красивою рослинністю, помірно зниженим парціальним тиском кисню в повітрі. Він надає тонізуючу, закаливающее дію, підсилює окислювально-відновні процеси, підвищує стійкість до гіпоксії, охолодження та інших несприятливих впливів. На курортах з таким кліматом спостерігається лікувальний ефект при захворюваннях органів дихання, бронхіальної астми та інших респіраторних захворюваннях алергічного походження, а також при порушеннях функції серцево-судинної і нервової систем. У поєднанні з лікувальними мінеральними водами, грязями гірський клімат сприяє позитивному лікувальному ефекту при захворюваннях шлунка, шкіри, суглобів.
Помірний клімат лісової зони характеризується середньою кількістю сонячних і дощових днів, відсутністю сильних вітрів. Сприятливі погодні умови дозволяють проводити різні форми кліматолікування влітку і взимку. Помірний клімат практично не має протипоказань для лікування хворих дітей, в тому числі приїжджають з крайньої півночі, півдня чи з Сибіру. Всі вони швидко акліматизуються. Лікування в умовах місцевих санаторіїв і республіканських курортів (Липецьк, Моршин, Усть-Качка, Гірке Озеро та ін) ефективно при захворюваннях внутрішніх органів, нервової системи, опорно-рухового апарату, алергічних та ін.
Степовий клімат України хоча і має свої особливості, характеризується великою кількістю сонячного тепла, сухим літом і досить прохолодною зимою, сильними вітрами. Цей клімат надає тренуючу дію, покращує термоадаптацию, обмінні процеси, дихання. У поєднанні з бальнеотерапією, грязелікуванням він надає хороший вплив при захворюваннях органів дихання, серцево-судинної, нервової систем, шлунково-кишкового тракту, суглобів.
Зміна кліматичних умов при достатніх адаптаційних можливостях організму надає позитивний закаливающее дію. При сприятливому кліматі одне тільки перебування в нових умовах служить кліматотерапією22.
Кліматичні фактори постійно впливають на організм і є природними. Зміна температури повітря, інтенсивності сонячної радіації, тиску, швидкості руху повітря, його хімічного складу або всієї сукупності кліматичних умов викликає реактивні зрушення в організмі дитини. При повторних впливах і поступове збільшення інтенсивності дії зовнішніх фізичних факторів відбувається тренування адаптаційних систем, підвищується загартованість організму, стійкість до несприятливим зовнішнім і внутрішнім впливам. В сучасних умовах міського життя діти мало бувають на відкритому повітрі. Це призводить до того, що терморецептори шкіри і слизових оболонок втрачають свою лабільність, знижуються місцеві та загальні захисні реакції. Нерідко навіть невелике охолодження дитини веде до загострення інфекційного або основного патологічного процесу.
Кліматолікування і загартовування можна організувати в будь-яких кліматичних умовах при відповідному оснащенні і методикою аерогеліотерапіі в залежності від погодних умов, віку дітей, характеру патології, ступеня тренованості дитини до охолодження.
Лікувальна фізична культура (ЛФК) — метод лікування, що полягає в застосуванні фізичних вправ і природних факторів природи до хворої людини з лікувально-профілактичними цілями. В основі цього методу лежить використання основної біологічної функції організму — руху23.
Терміном лікувальна фізична культура (або ЛФК) позначають різні поняття. Це і дихальна гімнастика після важкої операції, і навчання ходьбі після травми, і розробка суглоба після зняття гіпсової пов'язки. Це і назва кабінету в поліклініці, і кафедри в інституті фізкультури, і кафедри в медичному інституті. Термін «лікувальна фізкультура» застосовується в різних аспектах, позначаючи і метод лікування, і медичну або педагогічну спеціальність, і розділ медицини або фізкультури, і структуру охорони здоров'я.
Лікувальне харчування (дієтотерапія) — застосування з лікувальною чи профілактичною метою спеціально складених раціонів і режимів харчування для пацієнтів (із гострими захворюваннями або загостреннями хронічних захворювань).
Таким чином, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що санаторно-курортне лікування можуть приймати як хворі, так і здорові люди, але його ефективність не завжди вдається зафіксувати, оскільки існує час між прийняттям процедур та дією оздоровчого ефекту на організм. Слід зауважити, що курортологи відзначають недостатню вивченість методики виявлення індивідуальних адаптаційних можливостей санаторно-курортного оздоров лення «практично здорових людей».
