Характеристика гормональної регуляції

У рефлекторній реакції може бути гормональна ланка, що характерно для регуляції роботи внутрішніх органів (вегетативних функцій) на відміну від соматичних, рефлекторна регуляція яких здійснюється лише нервовим шляхом (діяльність опорно-рухового апарату). Якщо включається гормональна ланка, то це здійснюється за рахунок додаткового вироблення біологічно активних речовин. Наприклад, при дії на екстерорецепції сильних подразників (холод, жара, больовий подразник) виникає потужний потік аферентних імпульсів, що надходять в ЦНС, при цьому в кров викидається додаткова кількість адреналіну і гормонів кори надниркових залоз, що відіграють адаптивну (захисну) роль.

Відповіді організму з використанням нервової системи називається рефлексом. Для його здійснення необхідні рефлекторні дуги. Рефлекторні відповіді відбуваються швидко, але прдовжуються нетривалий час.

Регуляція за допомогою метаболітів. Міогенний механізм регуляції

Метаболіти — продукти, що утворюються в організмі в процесі обміну речовин як результат різних біохімічних реакцій. Це амінокислоти, нуклеотиди, коферменти, зміни рН. Регуляція за допомогою метаболітів на ранніх етапах філогенезу була єдиною. Метаболіти однієї клітини безпосередньо впливали на іншу — сусідню клітину або групу клітин, які у свою чергу таким же способом діяли на наступні клітини (контактна регуляція). З появою гемолімфи і судинної системи метаболіти почали передаватися до інших клітин організму з рухомою гемолімфою на великі відстані, причому здійснюватися це стало швидше. Потім з'явилася нервова система як регулююча система, а ще пізніше — ендокринні залози. Метаболіти хоч і діють в основному як місцеві регулювальники, але можуть впливати і на інші органи і тканини, на активність нервових центрів. Наприклад, накопичення вугільної кислоти в крові веде до збудження дихального центру і посилення дихання. Прикладом місцевої гуморальної регуляції може служити гіперемія інтенсивно працюючих скелетних м'язів: метаболіти, що накопичуються, забезпечують розширення кровоносних судин, що збільшує доставку кисню і поживних речовин до м'язів. Подібні регуляторні впливи метаболітів відбуваються і в інших активно працюючих органах і тканинах організму.

Міогенний механізм регуляції. З розвитком м'язової системи в процесі еволюції міогенний механізм регуляції функцій поступово стає усе більш помітним. Організм тварин приблизно на 50 % складається з м'язів по своїй масі. Це скелетна мускулатура (40 % маси тіла), м'язи серця, гладенькі м'язи кровоносних і лімфатичних судин, стінки шлунково-кишкового тракту, жовчного, сечового міхурів і інших внутрішніх органів.

Суть міогенного механізму регуляції полягає в тому, що попереднє помірне розтягування скелетних або серцевих м'язів збільшує силу їх скорочень. Скоротлива активність гладеньких м'язів також залежить від міри наповнення полого м'язового органу, а значить, і його розтягування. При збільшенні наповнення органу тонус гладеньких м'язів спочатку зростає, а потім повертається до вихідного рівня (пластичність гладких м'язів), що забезпечує регуляцію тонусу судин і наповнення внутрішніх порожнистих органів без істотного підвищення тиску в них (до певної величини). Крім того, більшість гладеньких м'язів мають властивість до автоматії, вони постійно знаходяться в стані скорочення під впливом імпульсів, що виникають в них самих (наприклад, м'язи кишечника, кровоносних судин). Імпульси, що надходять до них по вегетативних нервах, оказують модулюючий вплив — збільшують або зменшують тонус гладеньких м'язових волокон.