1.3.2.5 Залежний пункт формули

У залежний пункт формули включають суттєві ознаки, що уточнюють сукупність ознак, яка вказана у незалежному пункті формули. Це робиться з метою уточнення та розвитку окремих ознак винаходу в окремих випадках його виконання або використання.

Залежний пункт формули містить родове поняття, що відображає призначення винаходу, як правило, скорочене в порівнянні з тим, що було наведено у незалежному пункті, та посилання на незалежний пункт або залежні пункти, яких він стосується.

У залежному пункті під поняттям „Пристрій за п.1” розуміють повний зміст першого пункту формули, а саме сукупність всіх без винятку ознак.

1.3.3. Складання формули винаходу.

Формулу (або кожен пункт багатоланкової формули) викладають у вигляді одного речення, окремі частини якого виділяють одну від іншої комами.

Ознаки у формулі викладають таким чином, щоб дати можливість їх ідентифікації, тобто однозначного розуміння спеціалістом змісту понять, якими ці ознаки охарактеризовані.

Характеристика ознак у формулі не може бути замінена посиланням на опис або креслення.

Не можна вводити у формулу винаходу ознаки, які викладені

невизначеними або неоднозначними поняттями (наприклад: спеціальний, товстий, великий, переважно тощо), ефектами або фізичними явищами.

Не можна замінювати ознаку винаходу постановкою задачі (наприклад: „дає можливість отримати достатню температуру; розміщений так, що забезпечує ефективне очищення тощо).

1.3.3.1. Особливості винаходу, що стосується “пристрою”.

Для усунення невизначеності під час характеризування “пристрою” набір ознак повинен містить ознаки, що характеризують не тільки наявність елементів, але також і зв’язок між ними та їх взаємне розташування.

Пристрій у формулі характеризують у статичному стані, тому у ній не повинно бути дієслів у статичному стані, що відображають незавершену дію, наприклад, “коливаються”, “притягується” “опускаються” тощо. Для характеристики дії як ознаки пристрою необхідно використовувати дієприкметники у пасивному |стані минулого часу, наприклад, ”виконаний”, “встановлений”, “пов’язаний” тощо.

1.3.3.2 Особливості формули винаходу, що стосується “речовини”.

Для усунення невизначеності під час характеристики “речовина” набір ознак повинен містить ознаки, що характеризують не тільки наявність інгредієнтів, а також їх кількісний склад.

У формулу, яка характеризує індивідуальне з’єднання, включають його назву, призначення та, якщо це необхідно, вид біологічної активності.

У формулу винаходу, яка характеризує композицію, включають якісний (інгредієнти) та кількісний (вміст інгредієнтів) склад композиції, її структуру та структуру інгредієнтів.

Відрізняючи ознаки винаходу, що стосуються композиції, вводяться у формулу дієсловом “містить” з поясненням “додатково”, якщо це необхідно для підкреслення введеного інгредієнту у композицію.

Кількісний вміст інгредієнтів композиції необхідно виражати у любих одиницях, як правило, двома значеннями, які характеризують мінімальну (нижню) та максимальну (верхню) межу вмісту інгредієнту.

1.3.3.3 Особливості формули винаходу, що стосується штаму мікроорганізму.

У формулу, що характеризує штам мікроорганізму включають латинські назви роду та видового епітету мікроорганізму, призначення штаму, абревіатуру офіціальної колекції депозитарію та реєстраційний номер, який був присвоєний штаму.

1.3.3.4. Особливості формули винаходу, що стосується способу.

Для усунення невизначеності під час характеристики “способу” набір ознак повинен містити ознаки, які характеризують не тільки наявність дій з матеріальними об’єктами, а також порядок (послідовність) їх виконання у часі.

Для характеристики дії (заходи, операції тощо) як ознаки способу необхідно використовувати дієслова у “дійсній заставі” “В виявленому нахилі” у третій особі множинного числа, наприклад, “нагрівають”, “закаляють” “зволожують”, тощо.