3 Висновки

Таким чином, в сюїті «Учитель танців» для гітари соло Ю. В. Радзецького можна відзначити взаємопроникнення принципів барочної сюїтності та класичної сонатності. Це виявляється, перед усім, в наявності в циклі як процесуальності, безперервності розвитку і трансформації образів (все це ознака сонатності), так і в типовій для барочної сюїти послідовності контрастних частин. Варто зазначити також і наявність типового для романтичної естетики образно-тематичного конфлікту (світло та темрява, добро та зло, життя та смерть, любов та ненависть), а також принципу монотематизму, що об’єднує зовні окремі самостійні частини циклу в єдиний безперервний процес розвитку конфліктного протиставлення. Переконливого значення для досконалого вирішення драматургії твору набуває й коло ладо-гармонічних засобів, що представляють дві протилежні сфери – повна діатоніка (світло) й абсолютна хроматика, дисонантність (темрява), рельєфно підкреслених до того й абсолютно протилежними технічними прийоми виконання.

Все разом надає підстави визначити сюїту Ю. В. Радзецького «Учитель танців» як прояв неокласичної тенденції у творчості сучасного українського композитора. Тобто, використання стилістичних моделей попередніх епох в контексті сучасних естетичних принципів та музично-мовних засобів.

4 Список використаної літератури

Асафьев Б. В. Музыкальная форма как процесс. Книга первая и вторая / Под ред. И. Глебова – Л.: Музгиз, 1963. – 380 с.
Бодак Я. А. Зарубіжна музична література – Вінниця: Нова книга, 2012. – 256 с.
Попова Т. В. Музыкальные жанры и формы. Издание второе исправленное и дополненное – М.: Музгиз, 1954. – 385 с.
Соната | Belcanto.ru http://www.belcanto.ru/sonata.html
Способин И. В. Музыкальная форма. Седьмое издание – М.: Музыка, 1984. – 401 с.
Сюита | Belcanto.ru http://www.belcanto.ru/suite.html
Щітова С. А. Необарочная симфоническая сюита в современной украинской музыке: к вопросу о свободе творчества / Світлана Анатоліївна Щітова // Музикознавча думка Дніпропетровщини: Зб. наук. статей. – Вип. 11. – Д.: ЛІРА, 2016. – С. 5–17.