3. Реорганізація та ліквідація підприємницьких товариств.

Підприємницькі товариства можуть створюватись не лише при заснуванні нового товариства, а й при реорганізації діючого (діючих) товариства (товариств) та інших юридичних осіб. При цьому деякі з цих суб'єктів корпоративних відносин можуть одночасно припиняти свою діяльність.

Хоч новий ЦК відмовився від терміна «реорганізація» юридичних осіб, проте ним оперує ГК (статті 56, 59), Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (ст. 33), Закон України «Про кооперацію» (ст. 28) та деякі інші нормативно-правові акти.

Реорганізація підприємницьких товариств пов'язана з правонаступництвом в їх правах та обов'язках, тобто з переданням усього майна, прав та обов'язків однією юридичною особою, яка припиняється, іншим юридичним особам-правонаступникам (ч. 1 ст. 104 ЦК). Як слушно зауважує В. М. Кравчук, правонаступництво відбувається щодо цивільних прав та обов'язків. Права та обов'язки, що виникають з трудових, соціальних, зе­мельних, адміністративних, податкових правовідносин, до пра­вонаступників не переходять і припиняються (наприклад, втра­чають чинність ліцензії, державні акти про право постійного користування земельною ділянкою).

Розрізняють п'ять форм реорганізації юридичних осіб: злит­тя, приєднання, поділ, виділ, перетворення.

Злиття має місце тоді, коли дві або декілька юридичних осіб припиняють свою діяльність і передають майно, права та обов'яз­ки щойно утвореній юридичній особі. Приєднання - це така форма реорганізації, за якої до однієї юридичної особи приєдну­ються зі своїм майном у широкому значенні одна чи декілька інших осіб, які з моменту приєднання вважаються такими, що припинили свою діяльність. Організація, до якої приєднались інші організації, зберігає свою назву і правовий статус. Отже, при приєднанні не відбувається створення нового суб'єкта ци­вільного права, як це має місце при злитті.

Поділом вважається таке припинення існування юридичної особи, при якому її майно, права та обов'язки розподіляються між двома або більше новоствореними юридичними особами. Законом передбачено можливість і примусового поділу юридичної особи - суб'єкта господарювання в разі порушення ним антимонопольного законодавства. Так, згідно зі ст. 53 Закону України «Про захист економічної конкуренції», якщо суб'єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єк­та господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище.

Виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох ство­рюваних нових юридичних осіб (ч. 1 ст. 109 ЦК). При виділі юридична особа, з якої виділяються нові суб'єкти цивільного права, не припиняє своєї діяльності, тому виділ вважається окремою формою реорганізації, за якої теж має місце правонаступництво. До виділу за аналогією застосовуються загальні та спеціальні правила щодо порядку припинення юридичної особи шляхом правонаступництва (частини 1, 2, 4 ст. 105, ст. 106, ст. 107, ч. 2 ст. 109 ЦК).

Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми, наприклад, при перетворенні товариства з обмеженою відповідальністю у приватне акціонерне товариство. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе манно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи (ст. 108 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ГК, ст. 106 ЦК та ч. 2 ст. 109 ЦК злиття, приєднання, поділ, виділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Так, на підставі ч. 1 ст. 80 Закону «Про акціонерні товариства» злиття, приєднання, поділ, виділ та перетворення здійснюються за рішенням загальних зборів, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів влади. Оскільки злиття і приєднання призводять до економічної концентрації, вони відбуваються з дотриманням антимонопольного законодавства. Згідно із ст. 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції» концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії цього Комітету, коли сукуп­на вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації з урахуванням відносин контролю за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 млн євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.

Злиття декількох підприємницьких товариств в одну юридич­ну особу або приєднання одного чи декількох товариств до това­риства, яке вже існує, може бути наслідком укладення між ними договору на основі відповідних рішень вищих органів управлін­ня цих товариств.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про акціонерні товариства» наглядова рада кожного акціонерного товариства, що бере участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні, розробляє умови договору про злиття (приєднання) або план поділу (виділу, перетворення), які повинні містити:

1) повне найменування та реквізити кожного товариства, що бере участь у цих формах реорганізації;

2) порядок і коефіцієнти конвертації акцій та інших цінних паперів, а також суми можливих грошових виплат акціонерам;

3) відомості про права, які надаватимуться підприємницьким товариством-правонаступником власникам інших, крім простих акцій, цінних папері в товариства, діяльність якого припиняєть­ся внаслідок реорганізації, та (або) перелік заходів, які пропону­ється вжити стосовно таких цінних паперів;

4) інформацію щодо запропонованих осіб, які стануть поса­довими особами у підприємницькому товаристві-правонаступнику після завершення реорганізації, та заплановані до виплати таким особам винагороди чи компенсації.

Наглядова рада кожного акціонерного товариства, що бере участь у реорганізації, повинна підготувати для акціонерів пояснення до умов договору про злиття (приєднання) або плану поділу (виділу, перетворення). Таке пояснення повинне містити економічне обґрунтування доцільності злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення, перелік методів, що застосовува­лися для оцінки вартості майна акціонерного товариства та об­числення коефіцієнта конвертації його акцій та інших цінних паперів. При цьому наглядова рада такого товариства з кількіс­тю акціонерів-власників простих акцій більше 100 осіб, що бере участь у реорганізації, має отримати висновок незалежного екс­перта (аудитора, оцінювача) щодо умов реорганізації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення відповідних суб'єктів щодо припинення юридичної особи забороняється внесення змін до установчих документів цієї юридичної особи; внесення змін до Єдиного державного реєстру відомостей про відокремлені підрозділи; проведення дер­жавної реєстрації юридичної особи, учасником якої є юридична особа, щодо якої прийнято рішення про припинення.

Названі вище особи за погодженням з органом державної реєстрації призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють поря­док і строки припинення юридичної особи. Виконання функції комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на її органи управління. З моменту призначення комісії до неї пе­реходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкова­них засобах масової інформації, в яких оприлюднюються відо­мої п про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає всіх можли­вих заходів щодо виявлення кредиторів, а також повідомляє їх про наступне припинення юридичної особи (ст. 105 ЦК).

Порядок реорганізації юридичної особи в одній із названих вище форм (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення) ви­значено у ст. 107 ЦК. Цей порядок, насамперед, спрямований на захист прав та інтересів кредиторів тих юридичних осіб, що при­пиняють свою діяльність. Зокрема, кредитор такої юридичної особи, крім вимог щодо сплати неустойки, відшкодування збит­ків тощо, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання.

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредитора­ми та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинен­ня юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу чи виділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, яка припи­няється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Якщо правонаступ­никами юридичної особи є кілька юридичних осіб і неможливо визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, яка припинилася, юридичні особи-правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юри­дичної особи, що припинилася.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішен­ня про її припинення. Нотаріально посвідчені копії передаваль­ного акта та розподільчого балансу передаються до органу, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також до органу, який здійснює державну реєстрацію юридичні особи - правонаступ­ника. Порушення зазначених правил щодо передавального акта та розподільчого балансу є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридич­ної особи та державній реєстрації створюваних нових юридич­них осіб-правонаступників.

Підприємницьке товариство як юридична особа припиняєть­ся і в результаті її ліквідації, тобто в разі відсутності правона- ступництва в її правах та обов'язках. Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦК юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчи­ми документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених уста­новчими документами; 2) за рішенням суду про визнання недійс­ною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, передбачених законом. У випадках, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК, ідеться про добровільне припинення (ліквіда­цію) юридичної особи, а в п. 2 ч. 1 цієї статті - про примусо­ву ліквідацію юридичної особи. З вимогою про примусову лікві­дацію юридичної особи до суду може звернутись як її учасник, так і орган, що здійснює державну реєстрацію. За ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» товариство може бути також ліквідоване на підставі рішення суду за поданням орга­нів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства.

Ліквідація товариства проводиться призначеною ним лікві­даційною комісією, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, що призначається цим органом. Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи можуть бути покладені на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи (абз. 2 ч. 2 ст. 110 ЦК).

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог усіх кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом України «Про відновлен­ня платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р.

Порядок ліквідації юридичної особи та задоволення вимог кредиторів передбачені у статтях 111 і 112 ЦК.

Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами (не менше двох місяців з дня публіка­ції повідомлення про припинення юридичної особи - ч. 4 ст. 105 ЦК) складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить ві­домості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік висунутих кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учас­никами юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її ліквідацію.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що лік­відується, проводиться в порядку черговості, як це встановлено ст. 112 ЦК, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження. Винятками є вимоги кредиторів четвертої черги («всі інші вимоги»), виплати за якими провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжно­го ліквідаційні йо балансу. В разі недостатності у юридичної осо­би грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквіда­ційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.

Після затвердження розрахунків з кредиторами ліквідацій­на комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Майно юридичної особи, що залишилось після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної осо­би або законом.

Як зазначено в ст. 21 Закону України «Про господарські то­вариства», грошові кошти, що належать товариству, включають виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розра­хунків з оплати праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, роз­поділяються між учасниками товариства у порядку та на умовах, передбачених законом та установчими документами, у шестимі­сячний строк після опублікування інформації про його ліквіда­цію. Майно, передане товариству учасниками у користування, повертається їм у натуральній формі без винагороди. У разі ви­никнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до ви­рішення цього спору або до одержання кредиторами відповід­них гарантій.

У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій послідовності:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкоду­вання шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою або ін­шим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'я­зані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за вико­ристання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Враховуючи особливості ліквідації акціонерних товариств та необхідність виплат акціонерам за належними їм акціями, ст. 89 Закону «Про акціонерні товариства» віднесено всі інші вимоги до дев'ятої черги, а виплати акціонерам за акціями вста­новила в такій черговості:

5) у четверту чергу - виплати нарахованих, але не виплаче­них дивідендів за привілейованими акціями;

6) у п'яту чергу - виплати за привілейованими акціями, які підлягають викупу відповідно до ст. 68 цього Закону;

7) у шосту чергу - виплати ліквідаційної вартості привіле­йованих акцій;

8) у сьому чергу - виплати за простими акціями, які підля­гають викупу відповідно до ст. 68 цього Закону;

9) у восьму чергу - розподіл майна між акціонерами-власниками простих акцій товариства пропорційно до кількості на­лежних їм акцій;

10) у дев'яту чергу - всі інші вимоги.

Розподіл майна кожної черги здійснюється після повного задоволення вимог кредиторів (акціонерів) попередньої черги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно до суми ви­мог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кре­диторів або ухилення від їх розгляду кредитор має право до за­твердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернути­ся до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредито­ра, які заявлені після спливу строку, встановленого ліквідацій­ною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задо­волення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вважаються погашеними вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після отримання повідомлення про повну або часткову відмову у ви­знанні його вимог не звертався до суду з позовом; вимоги, у за­доволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а та­кож вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, яка ліквідується (ч. 4 ст. 112 ЦК).

Відповідно до ст. 36 Закону «Про державну реєстрацію юри­дичних осіб та фізичних осіб-підприємців» для проведення дер­жавної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії або уповноважена ним особа після закінчення процедури ліквідації, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідом­лення про подальшу ліквідацію, повинен надати державному реєстратору такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; оригінал установчих документів;

- акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, який затверджено рішенням засновників (учасників) або уповнова­женого ним органу;

- довідки про зняття з обліку відповідного органу держав­ної податкової служби, органу Пенсійного фонду України, від­повідних органів фондів соціального страхування;

- довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

У випадках, передбачених законом, крім зазначених докумен­тів, додатково надається висновок аудитора щодо достовірнос­ті та повноти ліквідаційного балансу. Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Юридична особа вважається ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 111 ЦК).