3.3. Програмування, прогнозування, планування врожайності

Іноді ці терміни – програмування, прогнозування, планування врожайності ідентифікують, хоч зміст їх різний. За Шатіловим І.С. програмування врожайності – напрямок в агрономічній науці, який формулюється так: «програмування врожайності – це розробка комплексу взаємопов’язаних заходів, своєчасне і якісне виконання яких забезпечує одержання гранично можливої врожайності сільськогосподарських культур заданої якості».

Планування врожаю - це перший етап програмування. Здійснюється від досягнутого в попередні роки рівня з використанням показників зростання. Це менш конкретний показник, який не враховує усіх чинників формування врожаю.

Прогнозування врожаю - це науково обґрунтоване передбачення продуктивності польових культур на декілька років, або велику перспективу, виходячи з грунтово-кліматичних умов, рівня матеріально-ресурсного забезпечення, потенціалу технологій.

3.4. Рівні програмованої врожайності

Для обґрунтування рівня, під який створюватиметься оптимальна програма, слід всебічно проаналізувати регіональні ресурси природних факторів урожайності. Це потрібно робити, використовуючи дані основного агроґрунтового обслідування, гідрометеостанції, дані наукових установ.

Як уже відмічалось вище, виділяють такі рівні програмованої врожайності: потенційна (ПУ), дійсно можлива (ДМУ), реальна господарська виробнича врожайність (РВУ).

Потенційну врожайність розраховують за використанням ФАР – фотосинтетичного-активної радіації, а дійсно можливу (ДМУ), розраховують на основі використання природних ресурсів, передусім вологи і тепла, залежно від того, який з цих факторів знаходиться у мінімумі. Реальна програмована господарська врожайність (РВУ) – це ДМУ з урахуванням економічних, матеріальних і організаційно-господарських можливостей господарства, загального рівня цеху рослинництва, рівня підготовки спеціалістів і безпосередніх виконавців – механізаторів.

Потенційна врожайність (ПУ). Потенційна врожайність культури – це максимальна врожайність, яку теоретично можна мати при максимально можливому для даних умов коефіцієнті засвоєння ФАР посівом (Кфар або ККДфар,%) і оптимальному забезпеченні іншими факторами (Х.Г. Тоомінг).

Дійсно можлива врожайність (ДМУ). Нерегульовані або мало регульовані фактори місцевості майже завжди перебувають не в оптимальних для рослин кількостях і співвідношеннях і обмежують рівень засвоєння ФАР посівами. Тому врожайність культури, як правило, нижча за ту, яка відповідає максимально можливому для культури рівню засвоєння ФАР.

ДМУ розраховується за мало регульованими факторами –вологозабезпеченням і тепловими ресурсами, тобто – кліматично забезпечена врожайність.

ДМУ за вологозабезпеченістю визначають на підставі даних про ресурси вологи (точніше про дебіт вологи) (W, мм) і питому втрату води на утворення одиниці сухої речовини надземної маси посіву або одиниці господарсько-цінної частини врожаю. Причому, слід використовувати не показники транспіраційного коефіцієнту (ТК), а коефіцієнт, при якому враховується і фізичне випаровування з поверхні ґрунту – коефіцієнт водоспоживання культур (КВК).

При визначенні реальної врожайності (РВУ), яку можна мати у виробничих умовах конкретного господарства аналізують урожайність районованих сортів на найближчій сортовипробувальній станції, у кращих господарствах, наукових закладах.