3.2. Обладнання квартири

Сучасні квартири в будинках, що споруджуються за типовими про­ектами, мають одну, дві, три, чотири або п'ять кімнат, передпокій, санітарний вузол, балкон чи лоджію. Якшо в квартирі кілька кімнат, то постає питання найбільш раціонального їх використання: яка з них буде загальною, яка спальнею, яку виділити для дітей чи літніх членів сім'ї.

Щоб правильно вирішити ці питання, необхідно врахувати кількість, стать і вік членів сім'ї, характер їх занять, режим життя. Слід взяти до уваги орієнтацію кімнат на сторони горизонту, рівень шуму та ряд інших факторів.

Як правило, серед кімнат виділяється передпокій чи вітальня, за­гальна кімната, спальна, дитяча, а якщо є літні люди, то слід виділити окрему кімнату і для них. Для людей, що займаються викладацькою чи науковою діяльністю, бажано в помешканні мати і робочий кабінет з бібліотекою.

Для загальної кімнати звичайно виділяють найбільше приміщення, що має вихід з передпокою і досить зручно зв'язане з кухнею.

Спальнями можуть бути невеликі кімнати, по можливості з окре­мим входом. Для спальні найкращою є орієнтація на південний схід, або ж на південь. Вікна мають виходити у двір, тому що шум транспор­ту заважатиме спокійному сну.

Дитяча кімната повинна бути найсвітлішою, найтеплішою. Добре, коли вона має окремий вхід.

Для людей похилого віку, звичайно, відводиться кімната, орієнтована в бік двору, де менше шуму. Це можна віднести і до робочого кабінету.

Поведемо конкретну розмову про те, як зробити житло зручним і затишним.

Передпокій (вітальня) - без перебільшення можна вважати візитною карткою житла. Основний предмет обладнання передпокою - вішалка. Зручні вішалки, що стоять на підлозі, верхня площина яких використо­вується для головних уборів. Якщо передпокій вузький, то вішалки мо­жуть бути підвісними зі штангами і гачечками для одягу. У вітальні в разі необхідності розміщують на невеликій висоті гачки для сумок, па­расольок та інших предметів. Якщо дозволяє місце, то у передпокої кра­ще мати шафу для одягу. Зручною є вмонтована в нішу стіни шафа, що складається з кількох ізольованих відділів, розрахованих на зберігання різних речей.

У верхній частині влаштовують своєрідні антресолі, де тримають чемодани, спортінвентар, різні сезонні речі. Основний вертикальний відділ шафи відводиться для верхнього одягу, полиця -- для головних уборів. Боковий відділ, що має шухлядки і полиці, призначається для зберігання речей господарського вжитку (пилососів, щіток).

У нижній частині шафи, поділеній на два відділи, тримають взуття -для вулиці і хатнє.

Стіни передпокою рекомендується обклеювати шпалерами, які мож­на мити. Ділянку стіни під вішалкою можна закрити циновкою, сплете­ним з соломи килимом, щитками із пластику чи плівками, лінкрустом тощо.

Обов'язковим елементом обладнання є дзеркало, в якому можна по­бачити фігуру людини в повний зріст , а також за допомогою якого можна оптично збільшити розміри передпокою. Для зручності користу­вання дзеркалом його слід розміщати так, щоб відстань від його нижнь­ого краю до підлоги була не менше 30 см. Якщо дзеркало буде в кутку, то відстань від нього до прилеглої стіни повинна бути не менше 30 см. Під дзеркалом необхідно передбачити поличку чи столик для туалет­них предметів. Невелике за розміром дзеркало може мати різноманітну форму, вставлене в декоративну дерев'яну чи металеву раму.

При обладнанні передпокою слід передбачити місце для сидіння (стілець, ослінчик). З метою економії площі можна використовувати відкидні сидіння, прикріплені до шафи.

У сучасних квартирах передпокій часто відокремлюється від загальної кімнати скляними дверима чи розсувними перегородками. Це доз­воляє використовувати для передпокою природне освітлення та оптично розширити її простір.

Колір стін або шпалер має бути світлим, слід уникати сірих коль­орів.

Біля вхідних дверей найбільше забруднюється підлога. Саме тут слід покласти килимок.

Загальна кімната

Звичайно це найбільша кімната квартири, яка служить для загаль­ного сімейного дозвілля - відпочинку після робочого дня, перегляду те­лепередач, прийому гостей. Часто загальна кімната використовується і як їдальня, місце для сну чи занять. У зв'язку з великою функціональністю кімнати правильне розташування меблів та обладнання в ній має особ­ливе значення. Для створення комфортабельних умов рекомендується розділити загальну кімнату на зони - для прийняття їжі, для відпочинку та занять тощо.

Для зони відпочинку рекомендується вибрати найбільш тиху части­ну кімнати. Тут слід розмістити крісла, дивани, журнальні столи, шафи та полички для книг, теле-, радіоапаратуру.

М'які меблі в загальній кімнаті можуть бути різноманітними. Зруч­ним є кутове чи подібне розміщення невеликих меблів навкруг жур­нального столу. Набори м'яких меблів дозволяють розміщувати їх у різних комбінаціях. Межу зони відпочинку можна відзначити, по­клавши на підлогу ки­лим, низько підвісивши над журнальним столом лампу чи поставивши біля крісла торшер. Можна частково розго­родити зону відпочинку на інші зони загальної кімнати за допомогою декількох вертикальних стійок з прикріпленими на них поличками. Така мереживна конструкція з поличками для книг, декоративних виробів і рослин надає кімнаті вишуканого вигляду.

При розміщенні м'яких меблів слід враховувати розташування теле­візора. Його встановлюють на ніжках або спеціальних тумбочках, у нішах корпусних меблів (висота секції установки 30 - 75 см, відстань від глядачів до екрана не менше 200 см).

Для приймання гостей, проведення сімейних свят у загальній кімнаті виділяється зона їдальні, де розташовують обідній стіл зі стільцями, сер­вант, буфет чи інші меблеві секції для посуду, столових приборів. Найбільш доцільно розташовувати зону їдальні біля входу до кімнати, поближче до кухні. Не рекомендується ставити стіл у центрі кімнати, тому що це призводить до нераціонального використання площі, порушує зорову ізоляцію інших зон. Зручно поставити стіл до однієї із стін. При підборі меблів для зони їдальні слід пам'ятати, що місце, відведене одній людині за столом , повинно становити не менше 60 см.

Зону для занять обладнують робочим столом, кріслом, поличками для книг, розташовують її біля вікна таким чином, щоб природне освітлення падало на стіл зліва.

У невеликій загальній кімнаті замість робочого столу може бути встановлений секретер.

При розташуванні в загальній кімнаті спального місця слід пам'ятати, що воно повинно бути достатньо ізольоване. Найбільш зручною для цих цілей є ніша-альков, яка часто використовується в сучасних квартирах. Якщо її немає, то можна поставити ліжко-диван, тахту, що вдень можуть використовуватися в зоні відпочинку.

Об'єднуючим елементом інтер'єру загальної кімнати є комплект корпусних меблів, тобто набір меблевих секцій різного призначення, які збираються в різноманітних поєднаннях в єдину композицію і розташову­ються вподовж стіни, тобто меблеві стінки. У такі набори входять секції для зберігання білизни, посуду і книг , секретер, бар, шафи для одягу. При встановленні меблевої стінки слід пам'ятати про варіант розподілу загальної кімнати на зони: окремі її елементи повинні розташовуватись поблизу відповідних зон.

При виборі корпусних меблів слід враховувати розміри і пропорції загальної кімнати. У кімнаті невеликої площі недоцільно встановлювати високі меблі - такі меблі зорово зменшують розміри приміщення. Якщо кімната має витягнуту форму, то не слід розміщати корпусні меблі біля довгої стіни.

При розподілі загальної кімнати на зони важливе значення має пра­вильна організація освітлення. Наприклад, доцільно розподілити джерела освітлення зони їдальні і зони відпочинку. Але в загальній кімнаті найчастіше на стелі (відповідно з традиціями) посередині розмішують світильник загального використання. У такому випадку використову­ються люстри. Для освітлення зони відпочинку в загальній кімнаті ви­користовують торшери чи настільні світильники, а також невеликі на­стільні лампи. Незалежно від способу установки світильник повинен забезпечити достатній рівень загального освітлення і зональне. Потуж­ність світильника повинна бути не менше 100 Вт.

У загальній кімнаті необхідно передбачити вільний простір, що не зайнятий меблями, який може бути місцем для гри дітей або резервом площі. При необхідності тут можна встановити додаткові меблі для прийому гостей.

Спальня

Залежно від розмірів квартири і складу сім'ї, розрізняють спальні, призначені тільки для сну, спальні-дитячі, спальні з місцем, відведеним для роботи.

Основне обладнання спальних кімнат - ліжка та канапи. У сучасних квартирах у невеликих за розміром кімнатах двоспальне ліжко зручніше розмістити перпендикулярно до довжини стінки приміщення. Такий варіант меблювання спальні найбільш раціональний з точки зору еко­номічного використання площі. Мінімальна відстань між ліжком і ша­фою повинна бути 70-75 см. Це забезпечить зручний підхід до ліжка при відкритих дверях шафи. Біля ліжок слід поставити тумбочки для дрібних предметів. Одна з приліжкових тумбочок, поєднана із дзеркалом, може служити туалетним столиком. Це може бути трюмо або трельяж, які найчастіше входять разом з банкеткою до гарнітуру для спальні. Зручні меблеві гарнітури для спальних кімнат, укомплектовані окремими секціями, пов'язані єдиною конструкцією, які використовуються як тум­би, полички для книг і світильників, туалетні столи, ящики для постіль­ної білизни і встановлюються в надголів'ї ліжка. Якщо дозволяють розміри спальні, у ній можна поставити крісла чи крісло-гойдалку і тор­шер; це дозволить створити достатньо ізольовану зону відпочинку, віддалену від загальної кімнати.

У спальній-дитячій разом з батьками перші три-чотири роки життя знаходиться і дитина. Для розміщення дитячого куточка необхідно виб­рати по можливості окреме місце поблизу вікна, добре освітлене і про­вітрюване. Тут слід поставити дитяче ліжечко, манеж; для дитини, стар­шої трьох років, - шафу для іграшок і книг з відкритими полицями, маленький стіл чи дитячий секретер. При комплектуванні дитячого ку­точка необхідно залишити достатньо місця для ігор на підлозі, де ма­ленька дитина буде проводити свій час.

Часто спальня використовується як місце для занять. Тоді там доціль­но встановити вмонтований стіл, робоча поверхня якого об'єднана з підвіконням. Висота підвіконня при цьому повинна бути 70-75 см.

Для освітлення спальні, крім загального, необхідно передбачати і місцеве - для надголів'я ліжка і туалетного столика. Для загального освітлення рекомендується світильник, світловий потік якого розсіюється в сторони і має відкритий вихід тільки вгору. Місцеве освітлення біля надголів'я ліжка здійснюється за допомогою світильників, що встанов­люються на тумбочках чи прикріплюються до стіни. Біля туалетного столика освітлення краще робити з допомогою світильників, які розміщуються з обох сторін дзеркала. Такі світильники повинні давати м'яке розсіяне світло і знаходитись на рівні голови. Недо­пустиме кольорове освітлення.

Основними еле­ментами оздоблення спальної кімнати є фіранки, драпірувальні ткани­ни (штори), килими. Використання одна­кової тканини для драпірування вікна і покривал на ліжко надає завершеності інтер'єру спальні. Для оздоблення стін можна використовувати різні тканини, прикріпивши їх до стін за допомогою дерев'яних рам чи рейок.

Дитяча кімната (кімната для дітей)

Увечері, коли батьки ще працюють або приймають гостей, дивлять­ся телевізор чи просто відпочивають, малим дітям вже треба спати. Враховуючи це у три- і більшекімнатній квартирі настійно рекомендується виділити для них окрему кімнату. Залежно від віку дітей розрізняють два характерні типи дитячих кімнат: для дітей дошкільного і шкільного віку. Хлопчики і дівчатка шкільного віку можуть вдень користуватись однією кімнатою, а спати повинні в різних. Якщо немає можливості виділити окрему кімнату для кожної дитини, то в одній кімнаті за допо­могою шафи-перегородки, розсувної перегородки утворюють дві відокремлені спальні зони.

Використання дитячої кімнати різне: для сну, занять, ігор. Рухливий спосіб життя дітей вимагає максимально вільного простору для ігор У цій кімнаті не повинно бути нічого зайвого. Якщо в сім'ї є двоє дітей то рекомендуються складні меблі, відкидні чи двоярусні ліжка. Меблі І цій кімнаті, які використовуються для одягу, білизни, іграшок повинні бути легко доступні. Зручно мати ящики під ліжками чи в нижніх ярусах шаф.

У дитячій кімнаті можуть бути розміщені малогабаритні стаціонарні спортивні снаряди для дітей молодшого віку шведська стінка, турнік що кріпиться до дверної коробки.

Для молодших школярів доцільно при кріпити до стіни невелику дошку для малювання письма кольоровою крейдою.

Дуже важливим є правильне освітлення: при родне світло повинно падати зліва від працюючого, а світильники у вигляд настільних ламп мають забезпечити достатнє і рівномірне освітлення всієї площі столу.

Обладнання дитячої кімнати можна фарбувати олійною фарбою, кольоровими емалями. Для оздоблення дитячої кімнати можливі різно­манітні поєднання кольорів меблів і стін, меблів і драпірувальних тка­нин. Це підкреслює святковість кімнати. Для оздоблення також можуть бути використані кольорові плакати, фото, географічні карти, кален­дарі, малюнки та ін., які, крім декоративної, несуть ще й пізнавальну роль.

Якщо із житлової площі неможливо виділити окремої кімнати для дітей, тоді у квартирі організовують дитячий куточок. Місце для нього відводять у загальній чи спальній кімнаті. Обладнання дитячого куточ­ка, як і дитячої кімнати, залежить від віку дітей.

Куточок дошкільника обладнують столиком, стільчиком, шафою чи етажеркою. Всі ці предмети повинні відповідати росту дитини, щоб під час занять та ігор зберігалось нормальне положення тулуба, голови, рук, щоб малюк вільно міг діставати потрібні йому іграшки. Якщо площа куточка невелика, то краще придбати розкладний чи відкидний столик, а іграшки та книжки зберігати на підвісній полиці чи шафі. На підлозі слід постелити невеликий килимок, доріжку, циновку, оскільки малень­кі діти грають саме там.

Куточок дітей молодшого шкільного віку

Для дітей цього віку, крім місця для занять, слід відвести місце для ігор та зберігання іграшок. Рекомендується придбати невеликий пись­мовий стіл з ящиками для зошитів та іншого шкільного приладдя. Його слід поставити біля вікна, щоб світло падало прямо чи з лівого боку. Найбільш простим та гігієнічним місцем для праці школяра є дошка з підвісними шухлядами. Час від часу висоту дошки слід змінювати відповідно до зміни росту дитини. Для заняття за столом необхідна не­велика підставка для ручки, олівців та книг.

Кімната для молоді

Основне призначення цієї кімнати - забезпечення її мешканцям (мо­лоді від 17-25 років) умов для сну, навчання та культурного відпочинку, її можна переобладнати з дитячої кімнати, коли діти підростуть. Таку кімнату бажано обладнувати обмеженою кількістю предметів, а меблі добирати такі, які трансформуються (дивани-ліжка, крісла-ліжка тощо). Секційні меблі дають можливість періодично змінювати інтер'єр і час від часу урізноманітнювати оздоблення кімнати.

У кімнаті для молоді рекомендується організовувати залежно від потреб зони: робочу спальну та відпочинку.

У робочій зоні ставиться стіл, стілець або крісло, шафа для книг письмового приладдя, радіоапаратури. Для економії площі замість стола і шафи можна поставити секретер.

У спальній зоні, крім ліжка, ставиться невелика шафа для одягу білизни. Замість окремих (для письмового приладдя і книг, одягу білизни) можна поставити шафу з відділеннями для зберігання предметів різного призначення. Це дозволяє досягти деякої економії площі кімнати і більшої виразності в оздоблені. У кімнаті дівчини бажані туалетний столик і велике настільне дзеркало. Спальними меблями можуть буті крісла-ліжка, дивани-ліжка, відкидні або звичайні ліжка, сховані в ніші закритій шторою. Рекомендується віддавати перевагу дивану-ліжку, що вдень використовується для відпочинку. Зону відпочинку в кімнаті для; молоді нерідко суміщають із спальною зоною. При цьому для відпочинку використовується диван-ліжко. Окрім нього, в зоні відпочинку; можна розмістити невеликий журнальний столик і крісло.

Санітарний вузол

Санітарні вузли бувають двох типів: суміщені і відокремлені. Бага­тогранність функцій і незначні розміри санітарного вузла вимагають особливої уваги до його обладнання.

До складу обладнання санвузлів входять раковини, ванна, душ, унітаз зі змивним баком, гігієнічний душ (біде). Раковина, ванна, біде та унітаз приєднуються до каналізаційних труб через вхідні затвори-сифони, які перешкоджають проникненню запахів з каналізації в при­міщення санвузла. Сифони встановлюються під приладдям. Дуже важ­ливо, щоб всі вентилі, крани були завжди у відремонтованому стані, тому що витікання веде до перевитрат прісної води і створює небезпеку про­тікання її в приміщення, які розташовані поверхом нижче.

Підлога і стеля санвузла повинна мати водонепроникне покриття. Стіни краще за все покривати глазурованою плиткою (мінімальна ви­сота облицювання - 1,5 м, максимальна - від підлоги до стелі). Таке оформлення стін є найбільш гігієнічним і міцним. У ванних кімнатах невеликого розміру рекомендується використовувати для облицюван­ня плитку чистих тонів (світло-блакитну, білу), оскільки ці тони зорово ніби збільшують приміщення. Якщо частина стіни облицьована білою плиткою, то решту стіни і стелі можна зробити кольоровими. Якщо санітарне приладдя та обладнання кольорові, то плитку слід підбирати такого ж кольору чи білу. Якщо на плитку нанесено візерунок, то його колір теж повинен гармоніювати з кольором приладдя. Передню частину ванни закривають панеллю чи обкладають цеглою з наступним облицюванням глазурованою плиткою.

Підлогу санвузла вистилають метлахською плиткою чи потовще­ною глазурованою. Бажано, щоб колір підлоги гармоніював з кольо­ром стін та обладнання.

Над раковиною рекомендується повісити поличку для туалетних речей, а над поличкою - дзеркало. Дзеркало ніби збільшує розмір неве­ликого приміщення. Дуже часто замість дзеркала над раковиною вішають шафу невеликої глибини із дзеркальними дверима.

Над дзеркалом чи з боків кріплять світильники. Для освітлення ван­ної кімнати рекомендується використовувати спеціальні ущільнені світильники із молочного скла з потужністю 40 - 60 Вт. Доцільно вико­ристати світильники з люмінесцентними лампами, які суттєво підви­щують освітленість у приміщенні.

Електричні лампи у ванній кімнаті обов'язково повинні бути закриті скляними чи пластмасовими ковпаками, тому що краплі води, потра­пивши на розігріту скляну поверхню лампи, можуть стати причиною її вибуху.

Щоб при користуванні душем вода не розбризкувалась по при­міщенню, необхідно влаштувати фіранку із синтетичної плівки, яка підвішується на кільцях до штанги (труба, дерев'яна рейка діаметром 20 - 30 мм). Штанга кріпиться до стін над переднім бортом ванни на висоті 2 метри від підлоги, нижній край фіранки повинен опускатись у ванну на 15 - 20 см нижче її борту.

Для рушників слід встановити спеціальні тримачі чи триріжкову вішалку. Над ванною доречно обладнати простий і дуже зручний при­стрій для сушіння білизни. Ця рама може кріпитися над ванною наглухо або на шарнірах. В останньому випадку рама за допомогою простої сис­теми з двох блоків може опускатися і підніматися разом з білизною аж під стелю.

Брудну білизну рекомендується зберігати в ящику з отворами на стінках для вентиляції. Якщо дозволяє площа, то в цій кімнаті розміщають і пральну машину, виварку та ін.

На стіні біля унітазу кріплять тримач для туалетного паперу, на підлозі встановлюють спеціальну щітку для миття унітазу.

Оздоблення квартири. Фіранки. Килими. Картини

Для оздоблення приміщень квартири можна використовувати різні матеріали. Житлові приміщення обклеюють шпалерами чи обробляють клейовими фарбами. Однак клейове фарбування поряд з гарними деко­ративними якостями має і ряд недоліків: його поверхневий шар не достатньо міцний і досить швидко забруднюється. Для вітальні та коридорів рекомендуються шпалери, які миються. Стіни, підлога і стеля тири не тільки відгороджують квартиру від зовнішнього середовища, а й створивши замкнуте середовище, є фоном для меблів, предметів об­ладнання та оздоблення. Від кольору фону може залежати виразність цих предметів і те враження, яке вони справляють на людину. Тому перш ніж приступити до оздоблення квартири, слід продумати її загальне кольорове вирішення, яке дозволило б сприймати об'єм квартири як єдине ціле. Для кольорового вирішення оздоблення квартири необхідне хоча б зональне знайомство з основними характеристиками кольорів. Колір впливає на зорове сприйняття розмірів приміщень, на настрій людини, чи відчуття.

Фіолетовий та червоний колір збуджують нервову систему, втом­люють її, знижують працездатність людини. Ці кольори не слід викори­стовувати для оформлення стін у житлових кімнатах.

Зелений та блакитний кольори діють на людину благотворно, сприя­ють заспокоєнню нервової системи, збільшують працездатність, не втом­люють зір, дають відчуття свіжості. Жовтий колір - колір хорошого настрою та спокою. Чим світлішим буде колір стін, тим просторішою буде здаватись кімната, в ній легше працюється. Особливо це відчувається при фарбуванні дуже світлими холодними тонами: ніжно-блакитним, блакитно-зеленуватим. Стіни в таких тонах ніби відступають і розміри приміщення збільшуються. За допомогою кольору можна зорово зменшити чи збільшити висоту приміщення.

При наклеюванні шпалер у невеликих кімнатах рекомендується спо­кійний ритм ма­люнків, дрібних за розміром, на світлому фоні. Суцільні килимові малюнки зменшу­ють об'єм при­міщення.

При виборі кольору для оздоб­лення приміщення слід також врахо­вувати його при­значення, розміри і орієнтацію на сторони світу. Наприклад, кімнати зорієнтовані на південь, південний схід і південний захід краще оформляти в холодні тони. Такі тони рекомен­дуються для спальних кімнат та кабінетів. В однокімнатних і невеликих двокімнатних квартирах, особливо з суміжними кімнатами, стіни кімнат, передпокою і коридору краще всього оформляти в однокольоровій гамі, щоб не порушувати цілісність композиції. При такому вирішенні квар­тира буде здаватись просторою.

У великих квартирах приміщення можуть мати різний колір, але і в цьому випадку не слід порушувати кольорової гармонії.

При оформленні стін суміжних приміщень шпалерами не можна ви­користовувати різномасштабні малюнки.

При виборі кольору важливу роль відіграє освітлення. У погано освітлених приміщеннях - вітальнях, коридорах - краще всього засто­совувати холодні і чисті яскраві тони. Насичені кольори, особливо теп­лих тонів, на невеликих площах швидко набридають і стомлюють зір. Вони найбільш підходять для гардеробних кімнат, кладовок.

При виборі кольору для оздоблення квартири необхідно пам'ятати, що колір того чи іншого приміщення, навіть з урахуванням його розмірів і орієнтації, не самостійний. Він завжди взаємодіє і є елементом фону з кольором інших предметів, що знаходяться в приміщенні: меблів, фіранок, килимів та ін.

Тому для оздоблення квартири не існує готових рецептів.

Фіранки

Фіранки використовують для завішування вікон, дверей, ніш, відок­ремлення однієї частини кімнати від іншої. Залежно від призначення розрізняють: гардини, штори, жалюзі для вікон; портьєри для дверей, розсувні фіранки для ізоляції частин кімнат.

Для різних видів фіранок використовуються різні матеріали - гар­динне полотно, ситцеві тканини, шовк, шерсть, оксамит, а також ела­стичні синтетичні плівки, спеціально оброблена соломка тощо.

Гардини

Гардини - фіранки на вікна з прозорої, легкої тканини, тюлю, сітки чи мережива. Гардини найчастіше бувають білими чи світлих тонів, тка­нина може бути і з малюнками, і вишиваною. Як правило, гардини не Розсуваються і служать для захисту від зайвого світла та пилу, прямих сонячних променів.

Штори

Штори - це фіранки на вікна з непрозорої тканини. Розрізняють підйомні та розсувні штори. Розсувні штори драпіруються прямими рівними складками. Верхню частину штор при достатній висоті міщення можна декорувати ламбрекенами, що закривають систему кріплення фіранок і ведучих шнурів. Призначення штор - зорова ізоляція у вечірній час, захист від сонячного проміння та вуличного шуму.

Портьєри

Це фіранки на двері (збоку кімнати) з щільної непрозорої тканини, їх призначення - ізоляція від шуму та світла в суміжних приміщеннях, крім того, вони виконують декоративну роль - маскують двері, оптично збільшують їх розмір.

Які слід підбирати фіранки для різних приміщень?

Для загальної кімнати рекомендуються легкі гардинові штори, драпіровані вертикальними складками, що спадають від стелі до підлоги.

У спальні краще мати віконні фіранки спокійних тонів, однотонні чи з візерунком, який гармонійно поєднується з малюнком та кольором покривала. Тканина має бути достатньо щільною, щоб забезпечувати захист від світла.

Для дитячої кімнати краще використовувати фіранки із ситцевих тканин. Вони легко перуться і їх можна відносно часто змінювати на нові. Тканину краще вибирати досить теплих відтінків; малюнок тка­нини - клітка, смуги, геометричні чи рослинні орнаменти. Віконні фіранки в цих кімнатах краще вішати на кільцях, висота - до підвіконня або на 10 - 15 см нижче.

Підйомні фіранки шиють з тонких шовкових чи бавовняних тканин білого або кремового кольорів, їх збирають хвилеподібними складка­ми (так звані французькі штори). Ширина тканини для таких фіранок повинна бути більшою в 1,5 рази від ширини вікна, довжина - у два рази більшою висоти вікна.

Жалюзі

Звичайно жалюзі кріпляться на вікнах з внутрішнього боку вікна для регулювання освітленості приміщення, захисту від сонячного про­міння, від попадання через відкрите вікно атмосферних опадів та пилу. Такі жалюзі являють собою набір паралельно розташованих дерев'я­них, металевих чи пластмасових пластин, що кріпляться на спеціальних рамах або шнурах.

Килими

Це художньо-текстильні вироби з різнокольоровими візерунками, що використовуються для прикрашання та утеплення приміщень, а та­кож для поглинання звуків.

Килими тепер використовують більш для покриття підлоги, ніж стін.

Килими розміщують по-різному: накривають усю площину підлоги чи деяку його частину, наприклад, куточок відпочинку.

Великий килим з малюнками гарно виглядає тільки в просторій кімнаті. У кімнаті середнього розміру такий килим буде загромаджува­ти великою різноманітністю фарб візерунка, затьмарюючи інше облад­нання.

Купуючи килим, необхідно пам'ятати, що його колір та малюнок повинні пасувати до інших предметів. Окрім килимів використовують і килимові доріжки. Вони бувають однокольорові з облямівкою іншого кольору чи з візерунком. Доріжки кладуть у коридорі, вітальні, щоб захистити підлогу від бруду.

Упорядковування квартири завершує добір картин та інших виробів образотворчого мистецтва. Але вони тільки тоді прикрашають житло, коли їх небагато і розміщені правильно.

Картини мають бути високохудожніми щодо виконання. Бажано, щоб картина була оригіналом. Зрозуміло, що таку річ може придбати не кожен. А ось репродукція більш доступна.

Розвішуючи картини на стінах, слід врахувати умови освітленості: на затемнених місцях вішати більш світлі картини, на добре освітлених - більш темні. Акварелі вигорають від сонячного світла, тому їх краще Розвішувати на затемнених стінах. Велику роль відіграє висота розташування картин. Некрасиво, якщо картина висить дуже низько чи високо. Необхідно врахувати розташування меблів. Над високими мебля­ми картин вішати не рекомендується. Краще їх розмістити у вільних простінках. Нейтральний, спокійний колір і малюнок стіни (фарбуван­ня чи шпалери) є доповненням для будь-якої картини.

Прикрасити кімнату та надати їй раціонального колориту можна народними керамічними виробами: гуцульськими та опішнянськими декоративними тарілками, іграшками. Керамічні вироби добре вигля­дають на книжкових полицях, їх ставлять так, щоб вони не закривали назви книг, а більшого розміру кераміку ставлять на відкритих поли­цях. У сучасних квартирах часто ставлять великі вази прямо на підлогу. Поставити вазу можна біля крісла, у кутку кімнати чи біля стіни.