Основні принципи вибору схем очистки води

Схема очистки стічних вод повинна забезпечувати мінімальне їх скидання у водойми, а також максимальне використання у технологічних процесах та системах оборотного водопостачання з найбільш повним вилученням цінних домішок. Для очистки стічних вод застосовують три основні типи очисних споруд: а) локальні (цехові); б) загальні (заводські); в) районні (міські).

Локальні очисні споруди призначені для обробки стічних вод безпосередньо після технологічних установок та цехів. При цьому очистка стічних вод є продовженням технологічного процесу виробництва, що включає наступні регенераційні методи: відстоювання, флотацію, екстракцію, ректифікацію, адсорбцію, іонний обмін, оборотний осмос та ін. Використання локальних установок дозволяє в багатьох випадках повторно використовувати очищену стічну воду у тому ж технологічному процесі виробництва.

Загальні очисні споруди. На очисних станціях такого типу стічні води проходять через кілька стадій очистки:

1. механічну (видалення твердих та плаваючих речовин, а також осадів з утворенням первинного мулу);

2. біологічну (аеробне мікробіологічне розкладання органічних речовин до вуглекислого газу, нітратів та сульфатів з подальшим зниженням вмісту Нітрогену за допомогою анаеробної денітрифікації – відновлення нітрат-іонів до молекулярного азоту, що супроводжується утворенням вторинного мулу);

3. хімічну (видалення та осадження фосфатів за допомогою FeCl₃, Al₂(SO₄)₃ або Ca(OH)₂, а також видалення важких металів шляхом осадження гідроксидів чи карбонатів з утворенням третинного мулу). В деяких випадках буває зручно здійснити контрольований анаеробний розпад відстійного мулу та його перетворення на біогаз (перш за все, метан) та сапропель. При дотриманні граничних значень за вмістом важких металів у мулі останній можна використати для потреб сільського господарства. В цілому, ефективність роботи очисних споруд визначають шляхом порівняння сумарних показників якості води, що наведені у табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Сумарні показники якості води на вході та виході з очисних споруд

Сумарний параметр	Станція очистки стічних вод
	Вхід (притік), мг/л	Вихід (відтік), мг/л
Хімічне споживання кисню	300–1000	20–80
Біохімічне споживання кисню	150–500	5–20
Органічний Нітроген	10–20	2–6
Амонійний Нітроген	20–40	10–20
Нітратний Нітроген	0,1–2	5–15 або <5*
Фосфор	10–15	<5**
Важкі метали	1	0,3

^* – з денітрифікацією; ^** – при осадженні

До споруд механічної очистки відносять решітки, уловлювачі піску, відстійники, флотаційні та фільтраційні установки тощо. На цих спорудах видаляються переважно грубодисперсні домішки, хоча в деяких випадках може здійснюватися й коагуляція колоїдних часток. До споруд біологічної очистки, що призначені для біологічного руйнування органічних речовин, відносять аеротенки, біологічні фільтри, ставки та ін. Для очистки стічних вод також застосовують й реагентні методи (зокрема, коагуляцію, флокуляцію та співосадження домішок).

Районні очисні споруди призначені для механічної та біологічної очистки побутових стічних вод.