Тема 11. Аудиторські докази та робочі документи аудитора.
1. Аудиторські докази, їх сутність та класифікація.
2. Значимість аудиторських доказів.
3. Тести систем контролю.
4. Процедури перевірки на суттєвість.
5. Визначення помилок і шахрайства.
6. Робоча документація аудитора.
1. Аудиторські докази, їх сутність та класифікація
Для видачі обґрунтованих звітів аудитор повинен мати повну, достовірну і надійну інформацію — аудиторські докази. Стандарти, щодо кількості, якості та процедур одержання аудиторських доказів встановлені у міжнародному нормативі аудиту "Аудиторські докази" № 500. Джерелами інформації можуть бути облікова система, первинні документи, матеріальні активи, робітники підприємства, контрагенти.
Аудиторські докази — це інформація, одержана аудиторами при підготовці висновків, на яких ґрунтується аудиторський звіт. Аудиторські докази включають первинні документи і облікові записи, які лежать в основі звітності, а також інформацію, що підтверджується з інших джерел.
До аудиторських доказів ставляться наступні вимоги:
необхідність;
обґрунтов аність;
повнота;
правильність.
Для того, щоб мати змогу сформулювати обґрунтовані висновки, на яких ґрунтуватиметься думка аудитора, він повинен одержати достатні й відповідні аудиторські докази.
Одержані аудиторські докази можна класифікувати у світлі загальноприйнятих правил надання інформації. Особливе значення для аудиту мають прямі докази.
Прямі докази — це дані, що підтверджуються первинними документами й обліковими записами. Прямі докази підрозділяють на матеріальні та нематеріальні.
Матеріальні — це документи і натуральні об'єкти.
Нематеріальні — це моментні явища, а також контрагенти підприємства, на якому проводиться аудит.
Докази можуть розрізнятися за характером: візуальні, документальні, усні, а залежно від джерела інформації — внутрішні або зовнішні.
2. Значимість аудиторських доказів
Відповідно до вимог нормативу аудиту "Аудиторські докази" № 500 аудитор повинен прийняти рішення про надійність, корисність і достатність отриманих ним аудиторських доказів. Значимість доказів залежить від їх надійності й корисності. Лише за такої умови докази можуть впливати на формування висновку аудитора щодо фінансової документації клієнта.
Щоб бути корисними аудиторові, докази повинні бути надійними. Надійність — це якість інформації, яка забезпечує обґрунтовану відсутність у ній помилок і виправлень, відображає належну інформацію. На надійність доказів впливає велика кількість факторів, основні з них такі:
1. Незалежність джерела інформації. Докази, отримані аудитором із незалежних відносно суб'єкта перевірки джерел надійніші, ніж свідчення, надані підприємством. Але високий рівень надійності таких свідчень ще не гарантує, що вони не можуть бути помилковими.
2. Компетентність джерела інформації. Докази можна вважати надійними, якщо вони отримані від компетентних джерел і видають інформацію без помилок.
3. Система внутрішнього контролю. Якщо аудитор планує розглядати систему внутрішнього контролю як джерело інформації, він повинен ознайомитись із діяльністю підприємства і перевірити заходи та процедури, що становлять систему внутрішнього контролю, впевнитись, що вони розроблені без помилок і діють ефективно.
4. Об'єктивність доказів. Свідчення вважаються об'єктивними, якщо не виникає сумнівів, щодо їх надійності.