3. Вибір і оцінка надійності джерела водопостачання

Джерело водопостачання повинно відповідати основним, загальним для всіх водоспоживачів, вимогам:

• забез­печувати отримання необхідної кількості води з урахуванням норм водоспоживання й перспективного розвитку об'єкта,

• за­безпечувати безперервність постачання водою споживачів,

• по­дачу води з найменшою витратою коштів;

• забезпечувати якість води, яка найбільше відповідає потребам споживачів, або дає змогу досягти потрібної якості після її найпростішої та найдешевшої обробки;

• мати таку потужність, яка забезпечує відбір води із джерела на потреби об'єкта не порушить сформовану екосис­тему.

Джерелами господарсько-питного водопостачання слід максимально вико­ристовувати наявні підземні води, які задовольняють санітарно-гігієнічним вимогам.

Підземні води однієї якості слід вико­ристовувати в черговості, яка відповідає ступеню їхньої захищеності від зовнішніх забруд­нень — у першу чергу, артезіанські води.

За відсутності або не­можливості використання артезіанських вод через їх недостат­ню кількість або низьку якість, через небажані техніко-економічні показники необхідно перейти до розгляду можливості використання інших типів підземних вод у такій послідов­ності: міжпластові безнапірні , і ґрунтові води.

Якщо підземних вод немає або їх неможливо використати, як джерела водопо­стачання слід розглядати поверхневі води (озера, канали, річ­ки, водосховища, моря).

ВИСНОВОК: За недостатніх експлуатаційних за­пасів підземних вод треба розглядати можливість їхнього збільшен­ня за рахунок штучного поповнення. Коли ж недостатня кіль­кість окремо здобутих підземних і поверхневих вод, слід шукати можливість їхнього спільного використання.

ПРИМІТКА: Використання підземних вод питної якості для виробничих процесів можливе лише в районах, де немає інших джерел во­допостачання, або коли для цих цілей необхідна вода виключно питної якості.

Основними джерелами виробничого водопостачання є поверхневі води й частково — мінералізовані та геотермальні води.

Поверхневе джерело водопостачання приймається у відповідності із забезпеченістю їх середньомісячних або середньодобо­вих витрат, максимальних і мінімальних рівнів води залежно від категорії надійності подавання води (табл. 2).

Таблиця 2

Забезпеченість витрат і рівнів води в річках залеж­но від вимог безперебійності подачі води споживачам

Категорія надійності подавання води	Забезпеченість середньомісячних або середньодобових витрат води, %	Розрахункова забезпеченість рівнів води, %
		мінімального	максимального
І	95	1	97
II	90	2	95
III	80	3	90

Штучне поповнення запасів підземних вод — це штучне втручання в природний динамічний баланс під­земного стоку з метою збільшення його прибуткової частини або зменшення витратної частини цього балансу.

При цьому в першу чергу регулюється динамічний баланс підземного пото­ку й, насамперед, перший напірний або безнапірний водоносний пласт, ізольований або навіть не ізольований водонепро­никними пластами від зв'язку з атмосферою, тобто підземного потоку ґрунтових або міжпластових безнапірних і напірних вод.

ПРИМІТКА: Штучне поповнення підземних вод не веде до втрат території, земель, що використовуються в сільському господарстві, що має місце при регулюванні поверхневого стоку, покращує водний баланс, не призводить до непродуктивних витрат води на ви­паровування.

Джерелами штучного поповнення запасів підземних вод можуть бути:

• поверхневі води річок, водосховищ, озер, каналів,

• шахтні та джерельні води,

• "відпрацьовані" води систем кондиціювання або охолодження виробничого обладнання,

• інші не­забруднені стічні води.

Найбільш сприятливими умовами для штучного поповнення підземних вод це райони з теплим і серед­нім кліматом, за наявності безнапірних водоносних пластів, складених із добре фільтруючих порід, що виходять на поверх­ню, або знаходяться неглибоко від поверхні землі. Добрими та­кож є карстові утворення та галечнико-гравійні поклади.

За технічним виконанням штучне поповнення запасів підземних вод можливе шляхом інфільтрації сирої води й внутрішньо ґрунтовою інфільтрація. Відповідно до цих методів інфільтраційні споруди штучного поповнення розділяють на два типи: відкриті (басейни, ставки, канави, борозни, канали, затоплені території та ін.) та закриті (свердловини, колодязі, галереї тощо).

ВИСНОВОК: Обираючи метод штучного поповнення запасів підземних вод, слід завжди пам'ятати, що він обов'язково передбачає штучну зміну природних умов, які складалися століттями, а тому ці втручання можуть мати й негативні наслідки.

Так, над­мірне наповнення водою поверхневих шарів може призвести до заболочення або засолення грунтів. Збагачення водоносних пластів недоброякісними водами може викликати погіршення якості води всього водоносного пласта.

Ступінь надійності забезпечення водними ресурсами основних водокористувачів міста може оцінюватись шляхом розрахунків відносного та абсолютного балансу водних ресурсів для розглядаємої розрахункової балансової ділянки поверхневого джерела.

Розрахунки проводять для розрахункової балансової ділянки поверхневого джерела, на території якої розміщено місто, гідрометричні характеристики поверхневого джерела визначають у створі найближчого гідрометричного пункту у верх за течією річки, розрахунки відносного й абсолютного балансу виконують тільки для найбільш несприятливих умов водозабезпечення учасників ВГК (водно-господарського комплексу), звичайно, для найбільш засушливого року та пори року, з високим або середнім рівнем забезпеченості .