- •«Оцінка надійності джерела водопостачання»
- •1. Забезпечення режимів стоку поверхневих джерел
- •Поправочні коефіцієнти до стоку малих водостоків України
- •2. Прогнозування змінюваності гідрогеологічних показників підземних джерел водопостачання
- •3. Вибір і оцінка надійності джерела водопостачання
- •3.1 Поняття про штучне поповнення підземних вод як метод підвищення надійності джерела
- •Алгоритм розрахунків водного балансу для розглядаємої балансової ділянки поверхневого джерела
3.1 Поняття про штучне поповнення підземних вод як метод підвищення надійності джерела
(на самостійне опрацювання)
Штучне поповнення запасів підземних вод — це штучне втручання в природний динамічний баланс підземного стоку з метою збільшення його прибуткової частини або зменшення витратної частини цього балансу.
При цьому в першу чергу регулюється динамічний баланс підземного потоку й, насамперед, перший напірний або безнапірний водоносний пласт, ізольований або навіть не ізольований водонепроникними пластами від зв'язку з атмосферою, тобто підземного потоку ґрунтових або міжпластових безнапірних і напірних вод.
ПРИМІТКА: Штучне поповнення підземних вод не веде до втрат території, земель, що використовуються в сільському господарстві, що має місце при регулюванні поверхневого стоку, покращує водний баланс, не призводить до непродуктивних витрат води на випаровування.
Джерелами штучного поповнення запасів підземних вод можуть бути:
поверхневі води річок, водосховищ, озер, каналів,
шахтні та джерельні води,
"відпрацьовані" води систем кондиціювання або охолодження виробничого обладнання,
інші незабруднені стічні води.
Найбільш сприятливими умовами для штучного поповнення підземних вод це райони з теплим і середнім кліматом, за наявності безнапірних водоносних пластів, складених із добре фільтруючих порід, що виходять на поверхню, або знаходяться неглибоко від поверхні землі.
Добрими також є карстові утворення та галечнико-гравійні поклади.
За технічним виконанням штучне поповнення запасів підземних вод можливе шляхом інфільтрації сирої води й внутрішньо ґрунтовою інфільтрація. Відповідно до цих методів інфільтраційні споруди штучного поповнення розділяють на два типи: відкриті (басейни, ставки, канави, борозни, канали, затоплені території та ін.) та закриті (свердловини, колодязі, галереї тощо).
ВИСНОВОК: Обираючи метод штучного поповнення запасів підземних вод, слід завжди пам'ятати, що він обов'язково передбачає штучну зміну природних умов, які складалися століттями, а тому ці втручання можуть мати й негативні наслідки.
Так, надмірне наповнення водою поверхневих шарів може призвести до заболочення або засолення грунтів.
Збагачення водоносних пластів недоброякісними водами може викликати погіршення якості води всього водоносного пласта.
Ступінь надійності забезпечення водними ресурсами основних водокористувачів міста може оцінюватись шляхом розрахунків відносного та абсолютного балансу водних ресурсів для розглядаємої розрахункової балансової ділянки поверхневого джерела.
Розрахунки проводять для розрахункової балансової ділянки поверхневого джерела, на території якої розміщено місто, гідрометричні характеристики поверхневого джерела визначають у створі найближчого гідрометричного пункту у верх за течією річки, розрахунки відносного й абсолютного балансу виконують тільки для найбільш несприятливих умов водозабезпечення учасників ВГК (водно-господарського комплексу), звичайно, для найбільш засушливого року та пори року, з високим або середнім рівнем забезпеченості .
