Ключові поняття

Авероїзм – релігійно-філософський напрямок, прихильники якого відстоювали філософію (відображену в енциклопедичній системі Арістотеля, яка із найбільшою точністю була передана арабський коментатором) як найвищу мудрість, не піклуючись про її відповідність до християнського віровчення. Із цією ціллю вони висунули концепцію «подвійної істини», яка обґрунтовувала незалежність істин розуму від істин Одкровення, філософії від релігії.

Агностицизм (від гр. а – заперечення, gnosis – знання) – філософська установка, відповідно до якої неможливо однозначно довести відповідність пізнання дійсності, а відповідно, побудувати істину всезагальну систему знання.

Антропоцентризм (від гр. людина та від лат. центр) – крайня форма антропоморфізму, пізнавальної установки, в якій стверджується наявність людського виміру у будь-якому знанні про природу, суспільство у самому пізнанні. Використовується фраза Протагора: «Людина – міра всіх речей».

Гуманізм (від лат. «homo» - людина, «humanus» - людський, людяний, «humanitas» - людська природа) – 1) рух освічених людей епохи Відродження, зацікавлених античністю, вивченням та коментуванням давньокласичної (латинської в тому числі) літератури; 2) особливий тип філософського світогляду, у центрі якого – людина з її земними справами та досягненнями, з присущими її природі здібностями та захопленнями, з характерними для неї нормами поведінки. У широкому сенсі цього слова гуманізм – хороше відношення до людини, яке стверджує її свободу та достоїнства, незалежно від яких-небудь виконаних нею соціальних функцій та ролей, яке бачить у ній самостійне джерело творчих сил.

Кальвінізм (реформаторська церква) – один із головних напрямів Реформації, заснований Ж. Кальвіном. Віровчення поступово розвиває принципи протестантизму: священною (богодуховною) книгою визнається тільки Біблія, нехтується католицька церковна ієрархія та безпосередність у справі спасіння; заперечується свобода волі людини; гріх визнається справою неухильною; спасає тільки особиста віра.

Канонізація - зарахування до святих.

Лютеранство – одне із головних напрямків протестантизму, засноване практикою вчення Лютера М. Єдине священне джерело – Новий та Старий Заповіти у специфічній інтерпретації Лютера та його послідовників. Спасають не добрі справи та благочестя, а тільки особиста віра (sola fide) у викупну жертву І. Христа, яка дарується не по заслугам людини, але по абсолютно вільній волі Бога як прояв його безграничної справедливості та милосердя.

Містика - те, що знаходиться за межами людського розуміння, але несе у собі особливий прихований сенс. Буває трансцендентною. Вона свідчить, що Вище та світ десь близькі та що у людині є таємні внутрішні глибини, через які відкривається шлях до Бога.

Натурфілософія (філософія природи) – область філос. досліджень, які прагнуть раціонально осягнути цілісність природи та її першопочатки, осмислити природу як загальне, граничне поняття, яке задає принципову схему розуміння та пояснення окремих речей, як регулятивну ідею, яка дозволяє зрозуміти все суще та всі предмети у їх єдності та у багатоманітності форм, побудувати раціонально-наукову картину світу, виявивши внутрішні принципи взаємозв’язку та детермінації речей, розкрити різні рівні природи як цілого – від неорганічної природи до життя та життя людини.

Номіналізм - напрямок схоластичної думки, який визнавав реальне існування тільки індивідуальних речей, а не загальних понять (універсалій), оволодіти якими намагається пізнаючий розум. Універсалії були представлені у номіналізмі тільки як імена чи слова, які розум сам підбирає та дає речам по їх схожості та приналежності до певних груп. Співдіяв емпіризму.

Панпсихізм (від гр. «все» та «душа») – уявлення про всезагальну одушевленість природи. Ранні форми – анімізм, гілоізм у ранній грецькій натурфілософії.

Пантеїзм (з гр. «все» та «Бог») – релігійно-філос. доктрина, відповідно до якої Бог та світ є одним цілим. У якості релігійного вчення протистоїть теїзму, який відокремлює Бога як трансцендентного (потойбічного) позачасового творця від світу як його творіння.

Реалізм - напрямок, який виник в епоху Середньовіччя. Схоласт-реаліст не нехтує емпіричними даними чуттєвого досвіду та не віддається стихії абстрактного мислення, а обмежується тільки тим ідеальним змістом, який йому вдається віднайти у речах у їх конкретних дослідженнях, і потім осмислює та узагальнює далі, щоб отримати універсалії.

Ренесанс - культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.

Скептицизм – (гр. «розглядаючий», «шукаючий», «досліджуючий») – філософський напрямок, створений у 4 ст. до н.е. Піроном із Еліди. Пірон практикував стриманість від суджень, «нічого не називав ні прекрасним, ні потворним, ні справедливим, ні несправедливим і взагалі вважав ,що істинно нічого не існує, ніщо не є у більшій степені одним, ніж іншим»; «на будь-яке слово є протилежне».

Теологія - віроповчальна дисципліна чи «наука про віру», створена церковною общиною для всестороннього осмислення та систематичного викладення змісту своєї віри. Заснована на духовному досвіді, догматиці, літургічному житті та практиці Церкви, в припущенні, що самі теологи мають досвід богоспілкування та розуміння віри і здатні відволікатися від особистих пристрастей.