5 .Стан дослідження молодіжних проблем.

Напрями вивчення молодіжних проблем:

• демографія виявляє тенденції кількісних змін молоді у структурі населення, рівень народжуваності, смертності, співвідношення кількості молодих чоловіків і жінок тощо. Разом із соціологією молоді вона досліджує проблеми вікових меж, вікової дискримінації, зміни поколінь, специфіки соціального статусу молоді, що перебуває у перехідному стані, послідовність життєвих подій; психологія досліджує вікові особливості свідомості та поведінки молоді, вікові зміни у структурі особистості, процес акселерації, динаміку інтелектуального, емоційного розвитку;

• соціальна психологія розкриває специфіку механізмів спілкування, формування контактних груп, зміни соціальних ролей;

• педагогіка визначає можливості та засоби виховання і навчання молоді до різно­манітних видів діяльності;

• соціологія праці, соціологія освіти, соціологія шлюбу і сім'ї, соціологія вихо­вання, соціологія девіантної поведінки.

Сучасна молодь, з одного боку, відчуває себе особливою групою суспільства, з іншого — все більше страждає від невирішеності своїх специфічних проблем. Досить важливим фактором, який деформує свідомість молоді, є відсутність довіри до неї з боку суспільства. Мо­лодь є частиною суспільства, вона входить у розмаїття його зв'язків та відносин, однак дуже рідко залучається до вирішення та реалізації програм розвитку суспільства. Це визначає протиріччя, які існують на рівні молодь-суспільство. Найбільш суттєві наступні протиріччя:

• рівень освіти та матеріальний стан молоді;

• потяг до знань і необхідність працювати;

• прагнення самостійності та економічна залежність від батьків;

• професійний статус та потреби сучасного ринку праці;

• бажання вирішувати власні проблеми самостійно і реальна участь у прийнятті управлінських рішень.

Незважаючи на проблеми, з якими постійно стикається молодь, у наш час значно розширилися можливості для власного вибору жит­тєвого шляху, стилю життя, системи ідеалів і цінностей. Але одночас­но зростає індивідуальна відповідальність за власний вибір, потреба у самопізнанні та самоутвердженні.

Слід зазначити, що згідно з Законом України "Про сприяння со­ціальному становленню та розвитку молоді в Україні" створена мере­жа соціальних служб для молоді, головним завданням яких є допо­мога молоді у вирішенні її проблем. Соціальні служби для молоді, де б вони не функціонували, мають за мету:

• надавати молоді інформаційну, правову, психологічну, медичну та інші форми соціальної допомоги;

• проводити роботу з метою попередження негативних явищ у молодіжному середовищі (наркоманії, алкоголізму, злочинності тощо) та їх подолання;

• здійснювати соціальну опіку деяких категорій молоді (інвалідів, сиріт).

Слід відзначити також наявність спеціальної наукової служби при Міністерстві України у справах молоді і спорту, а саме Українського науково-дослідного інституту проблем молоді, заходами якого одер­жані цікаві соціологічні дані, що наводяться у цій темі. Основні на­прями його діяльності полягають у:

• проведенні фундаментальних та пошукових досліджень про­блем молодого покоління, актуальних питань молодіжного та дитячого руху;

• вивченні процесу соціалізації молоді в період зміни суспільно-економічних відносин;

• дослідженні запитів, інтересів молоді, розвитку тенденцій в молодіжному середовищі;

• розробці економічних, соціальних, організаційно-правових ме­ханізмів формування і проведення державної молодіжної політики в Україні.

Крім науково-дослідних підрозділів, у структурі інституту ство­рені відділення підвищення кваліфікації працівників комітетів у справах молоді, вечірня жіноча гімназія, економічна школа та школа молодого політика.

В Україні соціологія молоді як науковий напрямок до останнього часу не мала вагомого практичного значення. Однак за останні часи з'явилась низка спеціальних дослідницьких центрів і осередків вивчення молоді та її проблем (як в межах академічної науки, так і при державних органах), що зрушило з місця справу наукового аналізу тенденцій у молодіжному середовищі. Перш за все слід відзначити появу спеціальної наукової служби при Міністерстві України у справах молоді і спорту, а саме Українського науково-дослідного інституту проблем молоді, заходами якого одержані цікаві соціологічні дані, що наводяться у цій темі. Основні напрямки його діяльності полягають у:

• проведенні фундаментальних та пошукових досліджень проблем молодого покоління, актуальних питань молодіжної політики, молодіжного та дитячого руху;

• вивчення процесу соціалізації молоді в період зміни суспільно-економічних відносин;

• дослідження запитів, інтересів молоді, розвитку тенденцій в молодіжному середовищі;

• розробка економічних, соціальних, організаційно-правових механізмів формування і проведення державної молодіжної політики в Україні.

Крім науково-дослідних підрозділів, у структурі інституту створені відділення підвищення кваліфікації працівників комітетів у справах молоді, підготовки працівників соціальних служб для молоді, вечірня жіноча гімназія, економічна школа та школа молодого політика. Остання за три роки свого існування підготувала 536 молодих політиків, які репрезентують 17 молодіжних та громадських організацій, 12 політичних партій в усіх регіонах України.

У справі вироблення ефективної молодіжної політики велику роль відіграє з'ясування суті і змісту процесів життєвого самовизначення молодої людини. Ці процеси поділяються на: соціальне, політичне, професійне та економічне самовизначення. Складний комплекс проблем, пов'язаний з цими процесами, і досліджує соціологія молоді.